Постанова № 43341219, 31.03.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/568/15-a

31 березня 2015 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 5220 грн. 80 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зареєстрований суб'єктом господарювання, взятий на облік як платник податків у Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, як суб'єкт підприємницької діяльності платника єдиного податку третьої групи, зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом строки. Станом на 10.03.2015 року за відповідачем рахується заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 5220 грн. 80 коп. Податковим органом вживались заходи для її стягнення, проте податковий борг відповідачем не погашено. Позивач відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України просить стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. податковий борг у розмірі 5220 грн. 80 коп. .

Представник позивача у судове засідання не прибув, проте подав до суду клопотання від 31.03.2015 року про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, однак подав заяву від 31.03.2015 року про визнання адміністративного позову та просив розглядати справу без його участі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, судовий розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 06.07.2006 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 25.02.2015 року (а. с. 6-10), взятий на облік як платник податків у Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області.

Протягом 2014 року відповідач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, підприємцем обрана третя група платника єдиного податку та визначена відсоткова ставка єдиного податку у розмірі 5 відсотків доходу.

Станом на 10.03.2015 року за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. рахується податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 5220 грн. 80 коп., що підтверджується довідкою Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області про наявність податкового боргу від 10.03.2015 року та розрахунком заборгованості (а. с. 11, 13).

Заборгованість виникла у зв'язку із несвоєчасною та не в повному обсязі сплатою платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених самостійно у податкових деклараціях платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця № 1400041887 від 03.11.2014 року за три квартали 2014 року та № 1500014628 від 09.02.2015 року за 2014 рік (а. с. 15-22). Враховуючи переплату по особовому рахунку по даному платежу, заборгованість склала 5220 грн. 80 коп.

Узгоджені суми грошових зобов'язань відповідачем своєчасно не сплачені та набули статусу податкового боргу. З метою погашення податкового боргу Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області направлено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 податкову вимогу від 05.12.2014 року № 12686-25 (а. с. 14). При цьому з часу направлення податкової вимоги податковий борг не переривався. Вжиті заходи не забезпечили погашення податкового боргу відповідачем. Сума заборгованості відповідачем не заперечується, відповідач позов визнав.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI, чинного з 01.01.2011 року, з змінами і доповненнями (далі - ПК України) передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пунктів 291.3, 291.4 глави 1 розділу ХІV ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема, до третьої групи належать фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень.

Згідно з пунктами 293.1, 293.3 ПК України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки); відсоткова ставка єдиного податку встановлюється для третьої і четвертої груп платників єдиного податку у розмірі 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом, у розмірі 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Платники єдиного податку третьої - шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (пункт 295.3 статті 295 ПК України). Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої - шостої груп є календарний квартал (пункт 294.1 статті 294 ПК України).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

В силу приписів пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що податковий борг відповідача виник внаслідок несплати платником податків сум податкових зобов'язань визначених самостійно платником податків у податкових деклараціях. Суми грошових зобов'язань є узгодженими та підлягали до сплати у відповідні строки, встановлені пунктом 295.3 статті 295 та пунктом 57.1 статті 57 ПК України.

Пункт 59.1 статті 59 ПК України передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 87.11 статті 87 ПК України передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до статті 112 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що визнання відповідачем адміністративного позову про стягнення податкового боргу не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, а тому приймається судом. Таким чином, враховуючи наведені положення чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі шляхом прийняття постанови про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь держави податкового боргу в розмірі 5220 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 11, 86, 112-113, 136, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, місце проживання: 46013, АДРЕСА_1) на користь держави податковий борг по єдиному податку у розмірі 5220 (п'ять тисяч двісті двадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок, який перерахувати на р/р № 31410699700002, код одержувача 37977726, МФО 838012, код бюджетної класифікації 18050400

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

копія вірна:

Суддя Чепенюк О.В.