Рішення № 43340170, 27.03.2015, Оболонський районний суд міста Києва

27.03.2015 Справа № 756/315/15-ц

Номер справи 756/315/15-ц

Номер провадження 2/756/1684/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2015 року Оболонський районний суд м. Києва в складі: головуючого- судді - Яценко Н.О.

при секретарі - Головатюк І. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсними правочинів,-

В С Т А Н О В И В:

В січні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Сведбанк», ТОВ «ФК «Вектор Плюс», ТОВ «Кредитні Ініціативи», третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсними правочинів.

В огрунтування позову вказує, що 17.04.2008 року, між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 025/0408/74-096, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 255 000,00 доларів США.

06.06.2012 року рішенням Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-1650/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором № 025/0408/74-096 від 17 квітня 2008 року, яка виникла станом на 28 грудня 2010 року та складається з: основного боргу в розмірі 240625,00 доларів США, прострочених та несплачених процентів за період з 21 травня 2009 року по 28 грудня 2010 року в розмірі 55960,32 доларів США, суми пені нарахованої відповідно до вимог п.8.1 Кредитного договору на прострочену частину кредиту за період з 28 грудня 2009 року по 28 грудня 2010 року в розмірі 21818,89 доларів США та суми пені нарахованої відповідно до вимог п.8.1 Кредитного договору на прострочену частину відсотків за період з 28 грудня 2009 року по 28 грудня 2010 року в розмірі 6917,25 доларів США відповідно, а всього 325 321,46 доларів США, що в еквіваленті складає 2 589 916 грн. 68 коп.

У 2013 року на його адресу надійшло повідомлення про відступлення права грошової вимоги, згідно якого його повідомлено, що право вимоги за кредитним договором № 025/0408/74-096 від 17.04.2008 р. відступлене ТОВ «Кредитні ініціативи».

При цьому, згідно повідомлення про відступлення права грошової вимоги Вих. № 0018701 від 14 грудня 2012 р. заборгованість по основній сумі кредиту становить 23000 доларів США, а згідно повідомлення про відступлення Вих. № 0005681 від 14 грудня 2012 р. кредитна заборгованість становить 240625,00 доларів США.

Позивач вважає, що договір факторингу № 15 від 28 листопада 2012 р. укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині відступлення права вимоги за Кредитним Договором № 025/0408/74-096 від 17.04.2008 р. та договір факторингу від 28 листопада 2012 р. укладений між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» в частині відступлення права вимоги за Кредитним Договором № 025/0408/74-096 від 17.04.2008 р.підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Оскільки відступлення права вимоги відбулося після набрання судового рішення законної сили по основному грошовому зобов'язанню, то договір факторингу № 15 від 28 листопада 2012 р. укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині відступлення права вимоги за кредитним договором № 025/0408/74-096 від 17.04.2008 р. та договір факторингу від 28 листопада 2012 р. укладений між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Шюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» в частині відступлення права вимоги за Кредитним Договором № 025/0408/74-096 від 17.04.2008 р. підлягають визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Зазначає, що відповідно до діючого законодавства України, ТОВ «Кредитні ініціативи», як фінансова установа яка внесена до реєстру фінансових установ, та здійснює операції з факторингу, якщо бажає здійснити валютну операцію, а саме отримати у власність суму відступленого боргу за Кредитним договором № 025/0408/74-096 від 17.04.2008 р. у розмірі 325321,46 доларів США, має право на здійснення цієї операції виключно після отримання в НБУ генеральної ліцензії згідно з пунктом 2 статті 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

У ТОВ «Кредитні ініціативи» генеральна ліцензія НБУ відсутня.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Звертають увагу суду, що відповідно до підпункту 2 пункту 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» № 231 від 03.04.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2009 року за № 373/16389, віднесено до фінансової послуги факторингу сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів), як зокрема, набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.

Ч. 2 статті 10 ЦК України визначено, що якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, міститься інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

У підпункті «а» п. 2 ст. 1 Конвенції УНІДРУА «Про міжнародний факторинг» (Оттава, 28 травня 1988 року), до якої було приєднано Україну згідно Закону України «Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг» від 11 січня 2006 року N 3302-IV, зазначено, що для цілей цієї Конвенції ''договір факторингу" означає договір, укладений між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого, зокрема:

(а) постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з із говорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання.

Для особистого, сімейного або домашнього використання товари можуть придбавати лише фізичні особи.

Отже Конвенцією УНІДРУА «Про міжнародний факторинг» чітко визначено коло осіб (боржників) стосовно яких можуть укладатися Договори факторингу, і до них не відносяться фізичні особи які придбали товари для особистого, сімейного або домашнього використання.

ОСОБА_1 в даному випадку використовує приміщення під купівлю якого отримувався кредит для особистих потреб.

Отже, Договір факторингу № 15 від 28.11.2012 року, укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Договір факторингу від 28.11.2012 року, укладений між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» в частині відступлення права вимоги за Кредитним Договором № 025/0408/74-096 від 17.04.2008 року, підлягають визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати недійсним Договір факторингу № 15 від 28 листопада 2012 р. укладений між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (Фактор) в частині відступлення права вимоги за Кредитним Договором № 025/0408/74-096 від 17.04.2008 р. укладеного між ОСОБА_1 (Позичальник) та Відкритим акціонерним товариством „Сведбанк" (Банк).

Визнати недійсним Договір факторингу від 28 листопада 2012 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (Фактор) в частині відступлення права вимоги за Кредитним Договором № 025/0408/74-096 від 17.04.2008 р. укладеного між ОСОБА_1 (Позичальник) та Відкритим акціонерним товариством „Сведбанк" (Банк).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з обставин викладених в позові та просила позов задовольнити.

Представник ТОВ «Кредитні Ініціативи» в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на те, що 28.11.2012 Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» на підставі договору факторингу №15 відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» право вимоги заборгованості по кредитним договорам, укладеним з боржниками банку, в тому числі і по кредитному договору №025/0408/74-096 від 17.04.2008, позичальник за яким є ОСОБА_1.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору, Банк відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

28.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу/переуступки права вимоги, згідно з умовами якого права вимоги, що випливають із договірних зобов'язань фізичних осіб перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», в тому числі по кредитному договору №025/0408/74-096 від 17.04.2008.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору, Клієнт відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Отже, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора.

Щодо посилання позивача на відсутність у ТОВ «Кредитні Ініціативи» ліцензії НБУ, зазначив, що згідно із свідоцтвом серії ФК №214 від 18.09.2008р., виданим Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, ТОВ «Кредитні ініціативи» є фінансовою установою.

У відповідності до додатку до свідоцтва серії ФК №214 від 18.09.2008р. ТОВ «Кредитні ініціативи» має право здійснювати без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства: фінансовий лізинг, надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, надання поручительств, надання гарантій, факторинг.

Положеннями ст.5 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не встановлено обов'язку для фінансової установи здійснювати операції з надання фінансових послуг, зокрема факторингу, на підставі відповідної ліцензії.

Також зазначив, що позивач застосовує та посилається на застарілу інформацію, щодо підпункту 2 пункту 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» №231 від 03.04.2009 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року по справі № 2а-12909/12/2670 пункт 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» № 231 від 03.04.2009 року визнано не чинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

Дана Постанова набрала чинності, а тому норма п. 1 Розпорядження не діє і не може застосовуватися.

Щодо застосування Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг, яка регулює договори факторингу і відступлення права грошової вимоги, то згідно частини 1 статті 2 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг від 28.05.88 р. що набула чинності для України 01.07.2007 р., ця Конвенція застосовується щоразу, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником які знаходяться на території різних держав.

Тобто сфера застосування Конвенції, як вбачається з її назви, спрямована на сприяння міжнародному Факторингу та підтримання справедливої рівноваги інтересів між різними сторонами, які беруть участь у факторингових операціях та які розташовуються на території різних держав.

Щодо посилання Позивача на повідомлення про відступлення прав вимоги та неспівпадіння сум, представник відповідача зазначив, що Відповідно до Реєстру заборгованості боржників №1-А від 28.11.2012р. до Договору Факторингу від 28.11.2012 року, укладеному між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вектор Плюс» сума відступлення права вимоги по кредитному договору № 025/0408/74-096 складає 240 625,00 доларів США.

Крім того, існує рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2012, по справі №2-1650/11, яким ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором №025/0408/74-096 від 17.04.2008, яка виникла станом на 28.12.2010 та складається з: основного боргу в розмірі 240 625,00 доларів США, прострочених та несплачених процентів за період з 21.05.2009 по 28.12.2010 в розмірі 55 960,32 доларів США, суми пені нарахованої відповідно до вимог п. 8.1 Кредитного договороу на прострочену частину кредиту за період з по 28.12.2010 в розмірі 21 818,89 доларів США та суми пені нарахованої відповідно до вимог п. 8.1 Кредитного договору на прострочену частину відсотків за період з по 28.12.2010 в розмірі 6 917,25 доларів США відповідно, а всього 325 321,46 доларів США, що в еквіваленті складає 2 589 916 (два мільйона п'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятосот шістнадцять) грн. 68 коп.

На виконання зазначеного рішення відкрито виконавчі провадження №№40050730, 40050350, 40050612, 40050846 у Амур-Нижньодніпровському відділі державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

У зв'язку із укладенням договорів факторингу від 28.11.2012, ПАТ «ОМЕГА БАНК» (що змінило найменування з ПАТ «Сведбанк») звернулося до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про заміну сторони у вищезазначених виконавчих провадженнях, а саме стягувача із ПАТ «Сведбанк» на ТОВ «Кредитні ініціативи».

16.10.2013 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська постановлено замінити сторону у виконавчих провадженнях №№40050730, 40050350, 40050612, 40050846 стягувача Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

Проте, із зазначеного часу Позивачі намагаються оскаржити заміну сторони у виконавчих провадження із тих самих підстав, про які зазначають у позовній заяві (Розгляд справи відбувається у Амур-Нижньодніпровському районному суді м. Дніпропетровська, справа №199/11079/13). І на сьогодняшній день, розгляд справи про заміну сторони у виконавчих провадженнях зупинено ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.02.2015 до набрання законної сили рішення Оболонського районного суду м. Києва, про визнання недійсними правочинів.

Позивачі, посилаючись на Повідомлення про відступлення прав вимоги за вих. №0018701 від 14.12.2012 (в якому допущено технічну помилку, та виправлений варіант якого направлено ОСОБА_1 додатково) не надають доказів на підтвердження зменшення суми, а саме сплати заборгованості, за кредитним договором до 23 000,00 доларів США із встановленої судовим рішенням суми у розмірі, зокрема за тілом кредиту, 240 625,00 доларів США.

Представник ПАТ «Сведбанк» в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник ТОВ «Вектор Плюс» в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. Суд вважає, що можливе провести розгляд справи у відсутність нез*явившихся відповідачів та третьої особи.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 17.04.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та позивачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 025/0408/74-096, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 255 000, 00доларів США.

Кредит було забезпечено іпотекою, а саме було підписано іпотечний договір № 025/04/08/74-096-І, за умовами якого позивач передав в іпотеку нежитлове приміщення АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську.

06.06.2012 року рішенням Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-1650/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором № 025/0408/74-096 від 17 квітня 2008 року, яка виникла станом на 28 грудня 2010 року та складається з: основного боргу в розмірі 240625,00 доларів США, прострочених та несплачених процентів за період з 21 травня 2009 року по 28 грудня 2010 року в розмірі 55960,32 доларів США, суми пені нарахованої відповідно до вимог п.8.1 Кредитного договору на прострочену частину кредиту за період з 28 грудня 2009 року по 28 грудня 2010 року в розмірі 21818,89 доларів США та суми пені нарахованої відповідно до вимог п.8.1 Кредитного договору на прострочену частину відсотків за період з 28 грудня 2009 року по 28 грудня 2010 року в розмірі 6917,25 доларів США відповідно, а всього 325 321,46 доларів США, що в еквіваленті складає 2 589 916 грн. 68 коп.

28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу № 15, згідно умов якого банк відступив фактору свої права вимоги заборговнаості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборговнаості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження в розмірі, що становлять ціну продажу та в порядку передбаченому даним договором.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 7, 8 постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

За змістом положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, 28.11.2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» укладено договір факторингу.

Відповідно до умов п. 2.1 цього договору Клієнт відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів і договорів забезпечення, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги Клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає Банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становлять ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором.

За умовами п. 2.2 договору факторингу з моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованостей від боржників, усі гарантії надані боржниками щодо заборгованостей стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих і несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів, у тому числі тих, які можуть виникнути в майбутньому.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом положень п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуга та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

У ч. 5 ст. 5 цього Закону встановлено, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

Будь-яких обмежень та застережень щодо особи боржника (юридична чи фізична особа) при відступлені права грошової вимоги при укладенні договорів факторингу ЦК України, який має вищу юридичну силу не містить.

Відповідно до вимог ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Суд вважає, що позивачем не надано, жодного доказу того, що договір укладений між юридичними особами ТОВ "Факторинговій компанії "Вектор плюс" та ПАТ «Сведбанк», а також договір факторингу укладений між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» порушують його права або інтереси. Окрім того, позивач взагалі не є стороною спірних договорів.

При укладенні Договорів факторингу відповідачами було додержано вимоги чинного законодавства України, зокрема, щодо форми та змісту укладання Договору факторингу, а також не було порушено положень ст. 1077 ЦК України, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 203, 215, 516, 517, 1077, 1080 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 169, 208, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: