Ухвала суду № 43339198, 25.03.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

__________

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Маринича В.К.,

суддів - Піскунова В.М., Квятковського А.С.,

при секретарі судового засідання - Степанюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду кримінальне провадження №12013190020000033 по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Градиськ Маневицького району Волинської області, проживаючого в АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.199 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Соловичі Турійського району Волинської області, проживаючого в АДРЕСА_2, громадянина України, з базовою вищою освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, працюючого бригадиром ПП «Бетакс», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.199 КК України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м. Луцьк, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, проживаючого в АДРЕСА_3, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.199, ч.1 ст.307 КК України,

за апеляційною скаргою старшого прокурора прокуратури Рівненської області Станкевича О.К., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2015 року, -

з участю прокурора - Кальки І.З.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників обвинувачених адвокатів - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.199 КК України, та із застосуванням ст.69 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.199 КК України, та із застосуванням ст.69 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.199, ч.1 ст.307 КК України і призначено покарання: за ч.3 ст.199 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч.1 ст.307 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України стягнуто солідарно з обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 8823 грн. 52 коп.

Судом вирішено питання щодо речових доказів у справі.

За вироком суду ОСОБА_2, маючи намір на збут підробленої іноземної валюти, починаючи з липня 2011 року зберігав за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_2, приблизно 25000 Євро та залучив до збуту ОСОБА_3 і ОСОБА_1

На початку вересня 2011 року з метою збуту іноземної валюти ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 підшукати покупців на вказану валюту за відповідну грошову винагороду. ОСОБА_3 погодившись на пропозицію ОСОБА_2, переслідуючи корисливий мотив, вступив у злочинну змову з останнім та ОСОБА_1

Так, в середині вересня 2011 року, згідно попередньо розробленого плану злочинних дій, ОСОБА_2 із ОСОБА_3 підшукали покупців підробленої іноземної валюти в особі ОСОБА_8 та ОСОБА_9, із якими домовилися про місце та час збуту підробленої валюти.

Реалізуючи свої злочинні дії, 22 вересня 2011 року приблизно о 13-ій год., ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вживаючи заходів щодо запобігання викриття злочинної діяльності згідно домовленості, на автомобілі AUDI, державний номерний знак НОМЕР_1, прибули на обумовлене місце, що поблизу автобусної зупинки по вул. Рівненській, 96 в с. Городище Рівненського району Рівненської області, де зустрілися із ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Впевнившись, що обстановка на місці події не викликає загрози для проведення незаконної операції щодо збуту підробленої іноземної валюти, ОСОБА_2 поїхав до ОСОБА_1, який в свою чергу, згідно попередньої домовленості, на своєму автомобілі VOLKSWAGEN Т4, державний номерний знак НОМЕР_2, перевіз частину підроблених грошових коштів в м. Рівне, які зберігалися по місцю проживання ОСОБА_2 в м. Луцьк.

У подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобілі VOLKSWAGEN Т4, державний номерний знак НОМЕР_2, прибули з м. Рівне на обумовлене місце, що поблизу автобусної зупинки по вул. Рівненській, 96 в с. Городище Рівненського району Рівненської області, де зустрілися із ОСОБА_8 та ОСОБА_9

ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в автомобілі VOLKSWAGEN Т4, д.н.з. НОМЕР_2, приблизно о 14 год. 30 хв., за 9000 гривень незаконно збув 8 банкнот підробленої іноземної валюти, що перебувають в обігу країн Європейського союзу, номіналом по 200 євро, загальною сумою 1600 євро.

Продовжуючи злочинну діяльність, 07 жовтня 2011 року приблизно о 16-ій год. ОСОБА_2, діючи повторно, попередньо домовившись із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо незаконного збуту підробленої іноземної валюти, спільно із ОСОБА_3 автомобілем VOLKSWAGEN SHARAN, д.н.з. НОМЕР_6, прибули на обумовлене місце, що поблизу автобусної зупинки по вул. Рівненській, 96 в с. Городище Рівненського району Рівненської області, де повторно зустрілися із ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Реалізовуючи спільний злочинний план, з м. Луцьк в с. Городище автомобілем VOLKSWAGEN Т4, д.н.з. НОМЕР_2, прибув ОСОБА_1, який за вказівкою ОСОБА_2 перевіз підроблену іноземну валюту в сумі 20000 Євро.

Прибувши в с. Городище, ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в автомобілі КІА SORENTO, державний транзитний номерний знак НОМЕР_5, приблизно о 16 год. 35 хв. незаконно збув ОСОБА_8 за 120000 гривень 100 банкнот підроблених грошових знаків, що перебувають в обігу країн Європейського союзу, номіналом по 200 євро кожна, в загальній сумі 20 000 євро.

Крім того, 07 жовтня 2011 року у період часу з 20-ої год. до 21-ої год. в ході проведення огляду за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1, вилучено підроблену іноземну валюту загальною сумою 2600 Євро, яку ОСОБА_1 незаконно зберігав з метою подальшого збуту.

Крім того, 05 жовтня 2011 року у період часу з 11-ої год. до 12-ої год. в місті Луцьк, ОСОБА_3, з корисливих мотивів незаконно придбав в районі стадіону поблизу загальноосвітньої школи №23 у невстановленої особи на ім'я Дмитро за 300 грн. порошкоподібну речовину білого кольору, що містить у своєму складі психотропну речовину - амфетамін (фенамін), масою 0,0448 г., яку помістив та незаконно зберігав в салоні автомобіля VOLKSWAGEN SHARAN, державний номерний знак НОМЕР_6, для подальшого незаконного збуту.

У подальшому, 05 жовтня 2011 року приблизно о 17-ій годині, ОСОБА_3, продовжуючи свою злочинну діяльність, перебуваючи на вулиці Луцькій, а саме на прилеглій території готельного комплексу «Скольмо» в смт. Клевань Рівненського району Рівненської області, під час проведення оперативної закупки, в порушення встановленого законодавством порядку обігу психотропних речовин, з корисливих мотивів, за 400 гривень незаконно збув ОСОБА_8 порошкоподібну речовину, що містить у своєму складі психотропну речовину - амфетамін (фенамін), масою 0,0448 г.

В поданій на вирок суду апеляційній скарзі прокурор Станкевич О.К., не оспорюючи правильність кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та відповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених. При призначенні покарання обвинуваченим суд не врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, які відносяться до категорії тяжких і особливо тяжких, обставини та наслідки їх вчинення, особу обвинувачених, характеризуючі їх дані, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, роль участі кожного у вчиненні злочину. Зазначає, що зважаючи на характер вчинених кримінальних правопорушень, а саме суму ввезеної підробленої іноземної валюти, тяжкість вчинених злочинів, їх суспільну небезпечність, що виразилось у посяганні на суспільні відносини у сфері фінансової системи України та у сфері незаконного обігу психотропних речовин, що злочин вчинено за попередньою змовою групою осіб, що ОСОБА_1 вчинено перевезення з метою збуту, зберігання, а також збут підробленої іноземної валюти, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, ОСОБА_2, ОСОБА_3 вчинено зберігання з метою збуту, а також збут підробленої іноземної валюти, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, та ОСОБА_3 вчинено незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та збут психотропних речовин, судом при призначенні покарання останнім не може бути застосовано статті 69 та 75 КК України. Просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання за ч. 3 ст.199 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна; ОСОБА_2 призначити покарання за ч.3 ст.199 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна; ОСОБА_3 призначити покарання за ч.3 ст.199 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, за ч.1 ст.307 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 призначити у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора Кальки І.З. на підтримання апеляційної скарги, доводи обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які в судовому засіданні апеляційного суду свою вину у скоєнні злочинів, за які вони засуджені судом першої інстанції, визнали повністю і щиро розкаялись, захисників адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про залишення вироку суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Винуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.199 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.199, ч.1 ст.307 КК України, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, яким суд дав належну оцінку, і сторонами кримінального провадження не оспорюється.

Дії обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 за ч.3 ст.199 КК України, та обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.3 ст.199, ч.1 ст.307 КК України судом першої інстанції кваліфіковані вірно.

Як встановлено перевіркою матеріалів кримінального провадження, досудове слідство і судовий розгляд проведені з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства, обставини справи досліджені всебічно, повно і об'єктивно.

Під час апеляційного розгляду кримінального провадження істотних порушень вимог КПК України та закону про кримінальну відповідальність, які могли б вплинути на правильність висновків суду та доведеність винуватості обвинувачених, не встановлено.

Щодо доводів прокурора в апеляційній скарзі про невідповідність призначеного обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 покарання особам обвинувачених та тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень, то вони не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Так, відповідно до ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Як вбачається з вироку, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував визнання вини, щире каяття, позитивну характеристику, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, до кримінальної відповідальності притягується вперше як пом'якшуючі покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин. На підставі наведеного обґрунтовано призначив покарання останньому із застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.3 ст.199 КК України, так як це відповідає принципу розумності покарання та є достатнім для виправлення та перевиховання даної особи.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд врахував визнання вини, щире каяття, позитивну характеристику по місцю проживання, наявність на утриманні неповнолітньої дитини як пом'якшуючі покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, на підставі чого обґрунтовано призначив покарання останньому із застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.3 ст.199 КК України, так як це відповідає принципу розумності покарання та є достатнім для виправлення та перевиховання даної особи.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд врахував визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику по місцю проживання, стан здоров'я, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, участь в якості волонтера в зоні АТО як пом'якшуючі покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, на підставі чого обґрунтовано призначив покарання останньому із застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.3 ст.199 КК України, так як це відповідає принципу розумності покарання та є достатнім для виправлення та перевиховання даної особи.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що інкриміноване обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.199 КК України, вчинялося ними під контролем правоохоронних органів, а тому фактичної шкоди фінансовій системі та економічним інтересам держави діями обвинувачених не нанесено, що істотно знижує ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченими злочину.

Вказані вище обставини в сукупності є, на думку колегії суддів, такими, що не тільки пом'якшують покарання, але й істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, що свідчить про обгрунтоване застосування судом статті 69 КК України.

У кожному випадку застосування ст.69 КК України суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.

Як вбачається з вироку суду, вищевказані вимоги законодавства судом першої інстанції дотримані в повній мірі.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що при звільненні від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 судом першої інстанції повністю враховано ступінь тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень, обставини та наслідки їх вчинення, особи обвинувачених, характеризуючі їх дані, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини та роль кожного у вчиненні злочину.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 позитивно характеризуються за місцем свого проживання, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей (а.к.п.120-121), незадовільний стан здоров'я (а.к.п.124-127), є волонтером АТО (а.к.п.128), до кримінальної відповідальності притягується вперше, сприяв розкриттю злочинів, з 2011 року до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, відсутність тяжких наслідків від вчиненого правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 позитивно характеризуються за місцем свого проживання, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності притягується вперше, з 2011 року до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, відсутність тяжких наслідків від вчиненого правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий, характеризується по місцю проживання та роботи позитивно, працює бригадиром ПП «Бетакс», де є одним із кращих працівників (а.к.п.205), має на утриманні одну малолітню дитину, займається суспільно-корисною працею на постійній основі, з 2011 року до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, відсутність тяжких наслідків від вчиненого правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Крім того, обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції свою вину у скоєнні злочинів, за які вони засуджені судом першої інстанції, визнали повністю та щиро розкаялись.

Тому колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання повністю відповідає тяжкості злочинів, особам обвинувачених та вимогам кримінального закону, зокрема статтям 50, 65 КК України, згідно яким покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення.

За таких обставин та з урахуванням ступеня тяжкості вчинених обвинуваченими ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, сукупності вищезазначених обставин, які пом'якшують покарання, та даних про їх особи, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтоване застосування судом статті 75 КК України та призначення обвинуваченим покарання із звільненням від його відбування.

Тому доводи прокурора Станкевича О.К. в апеляційній скарзі про те, що призначене покарання судом першої інстанції відносно обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не відповідає ступеню тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень та їх особам внаслідок м'якості, визнаються колегією суддів як безпідставні та необґрунтовані.

Обране покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є справедливим, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому колегія суддів вважає доводи прокурора в апеляційній скарзі щодо скасування вироку суду та призначення більш суворого покарання необґрунтованими, і підстав для скасування вироку суду не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2015 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Рівненської області Станкевича О.К., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.

Головуючий: _______ Маринич В.К.

Судді: ______Піскунов В.М. ____ Квятковський А.С.