Ухвала суду № 43338273, 24.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/8091/14 Головуючий у І інстанції Саранюк Л.П.Провадження № 22-ц/780/1722/15 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 58 24.03.2015

УХВАЛА

Іменем України

24 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Франюк Т.В.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 20 січня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Голяченко І.П. В обґрунтування доводів скарги зазначив, що державним виконавцем 21.11.2014 року прийнято постанову про повернення виконавчого документа № 367/3704/13-ц з порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження». Причиною повернення виконавчого листа державний виконавець зазначив, що на сьогоднішній день ДП «Інформюст» не має ліцензію на проведення торгів щодо реалізації земельних ділянок, а тому виконання виконавчого напису є неможливим. При цьому, державний виконавець керувався п.9 ч. 1 ст.ст. 47, 50 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, застосування вказаної норми Закону є безпідставною, оскільки дана норма може бути застосована лише у разі, якщо у боржника відсутнє інше майно чи кошти, а відсутність ліцензії не забороняє реалізацію земельних ділянок. Крім того, державний виконавець взагалі не встановлював наявність іншого майна у Боржника - не встановлював наявність коштів, поточних доходів, рухомого майна, автотранспорту. Виходячи з наведеного скаржник просив визнати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Голяченко І.П. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 21.11.2014 року у виконавчому провадженні ВП № 41440106 неправомірною та скасувати її.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20 січня 2015 року скаргу ОСОБА_2 задоволено. Визнано Постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ірпінскього міського управління юстиції Голяченко І.П. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 21.11.2014 року у виконавчому провадженні ВП № 41440106 неправомірною та скасовано її.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду та постановлення нової про відмову у задоволенні скарги, через порушення норм матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд при вирішенні справи не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме норми ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до постанови державного виконавця Голяченко І.П. повернуто стягувачу виконавчий документ, а саме виконавчий лист № 367/3704/13-ц виданий 16.12.2013 року Ірпінським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму інфляційних витрат у розмірі 45 625 грн. 25 коп. та судовий збір у сумі 684 грн. 12 коп. Підставою повернення державним виконавцем зазначено, що відповідно до п. 1 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом міністерства юстиції від 16.04.2014 № 656/5, реалізації підлягає рухоме та нерухоме майно, крім земельних ділянок. Згідно ст. 135 Земельного кодексу України, виконавцем земельних торгів є суб'єкт господарювання, який має ліцензію на їх проведення. Враховуючи те, що ДП «Інформюст» на день повернення торгів не мав відповідної ліцензії, виконання даного виконавчого напису не є можливим.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги та скасування постанови державного виконавця, суд першої інстанції зазначив, що повертаючи виконавчий документ державний виконавець в порушення вимог закону не перевірив наявність іншого майна, належного боржнику.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає зазначити наступне.

Статтею 129 Конституції України та статтею 14 ЦПК України основними засадами судочинства визначена обов'язковість рішень суду.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно ч.1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

Частиною 3 ст. 11 зазначеного закону передбачено, які дії державний виконавець має право вчиняти у процесі здійснення виконавчого провадження.

ОСОБА_2 на підтвердження доводів викладених у скарзі надав копії документів, що вказують на наявність у боржника іншого рухомого та не рухомого майна.

Проте державним виконавцем не були вжиті всі заходи щодо примусового виконання рішення суду, постанова про закінчення виконавчого провадження винесена без дотримання прав та інтересів сторін у виконавчому провадженні, у тому числі прав стягувача.

Отже, повернення виконавчого документу стягувачеві з посиланням на п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові від 21.11.2014 року державним виконавцем Голяченком І.П. є безпідставним.

Крім того, доводи апелянта в частині не застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» не заслуговують на увагу, оскільки вказана норма не була підставою для повернення виконавчого документу стягувачеві.

Таким чином, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставини справи, а ухвала постановлена з дотримання норм матеріального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 20 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.