Рішення № 43338218, 26.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/5446/14 Головуючий у І інстанції Мора О. М.Провадження № 22-ц/780/1219/15 Доповідач у 2 інстанції ПоліщукКатегорія 1 26.03.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А.

суддів: Лащенка В.Д., Кулішенка Ю.М.

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Держземагенства в Обухівському районі, треті особи: Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції, Обухівська районна державна адміністрація Київської області про визнання права власності на земельні ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який згодом уточнила та просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,3720 га, кадастровий номер НОМЕР_1, місце розташування: Київська область, Обухівський район, Козинська селищна рада (за межами населеного пункту), цільове призначення: ведення особистого селянського господарства, на яку видано державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 та на земельну ділянку площею 0,6280 га, кадастровий номер НОМЕР_2, місце розташування: Київська область, Обухівський район, Козинська селищна рада (за межами населеного пункту), цільове призначення: ведення особистого селянського господарства, на яку видано державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що розпорядженням Обухівської РДА №710 від 14 червня 2009 року їй було передано у власність земельні ділянки загальною площею 1,00 га для ведення селянського господарства, які розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради. На підставі вказаного розпорядження, Обухівською РДА їй було видано державні акти на право власності на земельну ділянку площею 0,3720 і 0,6280, які зареєстровані в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та права постійного користування землею, договорів оренди землі.

У 2010 році позивачем було втрачено оригінали державних актів. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2011 року зобов'язано Управління Держкомзему в Обухівському районі у Київській області вчинити дії щодо видачі ОСОБА_1 дублікатів державних актів, проте відповідач так і не виконав вказану постанову, в зв'язку із змінами в законодавстві щодо правовстановлюючого документу на нерухоме майно.

Зазначала, що скористатись новим порядком реєстрації свого права власності вона також не має можливості, оскільки у неї відсутній оригінал правовстановлюючого документу, що слугує підставою для внесення запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку у спосіб передбачений чинним законодавством.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 грудня 2014 року відмовлено в задоволенні позову

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем її прав.

Проте погодитись із такими висновками не можна, оскільки суд неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи та не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню.

Згідно ст. 373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно ст. 374 ч.1 та ч.4 ЦК України, суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 710 від 11 червня 2009 року ОСОБА_1 було передано у власність земельні ділянки загальною площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (а.с. 13).

На підставі зазначеного розпорядження, Обухівською районною державною адміністрацією ОСОБА_1 було видано державні акти на право власності на земельну ділянку площею 0,3720 га, НОМЕР_3 від 21 вересня 2009 року, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі НОМЕР_5, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1 та державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,6280 га, НОМЕР_4 від 21 вересня 2009 року, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі НОМЕР_6, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2 (а.с. 9 -12).

У 2010 році позивачем було втрачено оригінали вказаних державних актів.

У зв'язку із втратою державних актів позивач звернулась до Управління Держкомзему в Обухівському районі Головного управління Держкомзему у Київській області з заявою від 09 грудня 2010 року про надання дозволу на виготовлення дублікату державних актів.

Проте вказана заява була залишена без задоволення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2011 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та зобов'язано Управління Держкомзему в Обухівському районі Головного управління Держкомзему у Київській області вчинити дії щодо видачі позивачеві дублікатів державних актів на право власності на належні їй земельні ділянки, а ДП «Центр державного земельного кадастру» відновити технічну документацію на земельні ділянки (а.с. 15-19).

Проте відповідачі не виконали постанову суду, посилаючись на зміни в законодавстві.

В листі Управління Держземагенства в Обухівському районі від 10 лютого 2014 року про надання ОСОБА_1 витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, зазначено, що у зв'язку із зміною програмного забезпечення не має можливості зареєструвати заяву про надання відомостей з Державного земельного кадастру та відповідно - сформулювати відповідні витяги про земельну ділянку (а.с. 20).

В листі Управління Держземагенства в Обухівському районі від 26 серпня 2014 року про надання копії документів зазначено, що в архіві управління відсутні та не обліковуються другі примірники державних актів на належні їй земельні ділянки (а.с. 21).

З врахуванням вказаних обставин справи, мотивів відмови у позові судом першої інстанції, доводів апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що право ОСОБА_1 підлягає захисту у спосіб, передбачений ст..392 ЦК України, оскільки документи, які засвідчують право власності позивача на земельні ділянки, втрачено і ця обставина відповідно до п.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню, так як визнається сторонами.

Відповідно до ст..309 ЦПК України, так як суд неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, яким позов задовольнити і визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки в зв»язку із втратою нею документів, які посвідчують право власності на вказані земельні ділянки.

Керуючись ст.ст.309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на: земельну ділянку площею 0,3720 га, кадастровий номер НОМЕР_1, місце розташування: Київська область, Обухівський район, Козинська селищна рада (за межами населеного пункту), цільове призначення: ведення особистого селянського господарства, на яку видано державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 та на земельну ділянку площею 0,6280 га, кадастровий номер НОМЕР_2, місце розташування: Київська область, Обухівський район, Козинська селищна рада (за межами населеного пункту), цільове призначення: ведення особистого селянського господарства, на яку видано державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: