Рішення № 43336277, 25.03.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.03.2015 Справа № 920/288/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок-Автозапчастина", м. Харків

до відповідача: Приватного підприємства "Рось" Філії "Охтирський сиркомбінат", м. Охтирка, Сумська область

про стягнення 11 521 грн. 37 коп.

СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Жук В.В. довіреність б/н від 01.01.2015;

від відповідача: не з'явився;

При секретарі судового засідання Долгополовій Н.С.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором б/н від 09.09.2014 року у розмірі 10054,20 грн., 874,57 грн. - пеня, 94,21 грн. - 3% річних, 498,39 грн. - інфляційних витрат, а також стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

09 вересня 2014 року між позивачем - ТОВ «Істок-Автозапчастина» та відповідачем - ПП «Рось» Філія «Охтирський сиркомобінат» був укладений договір б/н, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти і сплатити продукцію в асортиментів та за ціною, вказаними в рахунках і накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.1. поставка продукції здійснюється відповідно до правил «Інкотермс - 2000» на умовах: EXW склад постачальника: м. Харків, вул. Слов'янська, 8.

Поставка продукції здійснюється партіями на кожну партію продукції, що поставляється, постачальник надає (за своїм місцезнаходженням) покупцеві рахунок на продукцію, в якому вказується найменування, асортимент, кількість і ціна продукції (пункт 2.2 договору.

Згідно п. 2.3 договору датою поставки продукції є дата виписки постачальником товарної накладної, накладна також є специфікацією до цього договору.

Приймання продукції за кількістю і якістю здійснюється покупцем відповідно до Інструкцій № П-6 від 15.06.1965р. і П-7 від 25.04.1966р. При виявленні невідповідності якості та/або кількості поставленої продукції покупець зобов'язаний викликати постачальника для участі в прийманні продукції та складання акту.

На виконання умов даного договору позивачем здійснено поставку запасних частин відповідачу згідно видаткових накладних № 4337 від 30.09.2014 та № 4435 від 03.10.2014.

Згідно п. 3.1 договору покупець здійснює оплату кожної партії продукції протягом 15 календарних днів з дати відвантаження постачальником цієї партії продукції. Оплата проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника; датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника (п. 3.3 договору).

Проте, відповідачем, в порушення умов даного договору, оплата здійснена не була.

Станом на 25.03.2015 заборгованість відповідача по оплаті за поставлений товар перед позивачем складає 10 054,20грн., що підтверджується матеріалами даної справи.

Частина перша статті 712 Цивільного кодексу України визначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідачем не подано доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень вимогам позивача, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 10 054,20 грн. є обґрунтованими, правомірними і підлягають задоволенню.

Позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення за період з 17.07.2014 по 06.02.2015, що згідно розрахунку позивача складає 874,57 грн.

Відповідно до пункту 5.1 договору за порушення строку поставки продукції постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,08 % від вартості простроченої суми, за кожен день прострочення, пеня може бути нарахована постачальником за весь період прострочення оплати.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 6 статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами вищевказаного договору і вона нарахована з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 874,57 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім цього, за прострочення відповідачем строків оплати позивачем нараховані йому інфляційних втрат 498,39 грн. та 94,21 грн. - 3% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

З урахуванням викладеної правової норми, позовні вимоги по стягненню інфляційних втрат в сумі 498,39 грн. та 94,21 грн. - 3% річних за порушення терміну виконання грошових зобов'язань є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягають сплаті витрати позивача по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Рось» (42700, Сумська обл., м.Охтирка, вул. Транспортна, 1А, Код 33370269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» (61052 м.Харків, вул.Слов'янська, 8, Код 36456783) 10 054,20 грн. боргу, 874,57 грн. пені, 498,39 грн. інфляційних втрат, 94,21 грн. - 3% річних, 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 31.03.2015 року

Суддя Ю.О. Зражевський