Рішення № 43336255, 30.03.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.03.15р. Справа № 904/1159/15

За позовом: дочірнього підприємства "ЮМаК" закритого акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема", м. Мена Чернігівської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет", смт. Ювілейне Дніпропетровської області

про стягнення 198 945,22 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: Братцева Н. С., довіреність від 01 лютого 2015 року, представник

Від відповідача: Трикоза Т. В., довіреність від 02 жовтня 2014 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮМаК" закритого акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет":

- інфляційні збитки у розмірі 182 767,69 грн.

- 3 % річних у розмірі 16 177,53 грн.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 47800 від 01.10.2013 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що справа №904/1159/15 не може бути розглянута судом до вирішення справи №927/1772/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до ДП ЮМаК ЗАТ "Корпорація "Інтреагросистема" про визнання договору поставки №47800 від 01.10.2013 недійсним (справа розглядається Київським апеляційним господарським судом).

05.03.2015 до господарського суду від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову, мотивована тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків та зазначає про наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у цій справі.

Відповідач проти задоволення заяви заперечує та вважає, що сума позову не є достатньо значною для застосування заходів забезпечення позову.

Розгляд справи був відкладений з 11.03.2015 на 30.03.2015.

У судовому засіданні 30.03.2015 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

У 2014 році товариство з обмеженою відповідальністю "ЮМаК" закритого акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема" звернулося до господарського суду м. Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (відповідач-1), приватного підприємства "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту" (відповідач-2), фізичної особи - підприємця Скрипник Олени Віталіївни про стягнення основного боргу в сумі 1 757 381,88 грн. за поставлений за договором № 47800 від 01.10.2013, але неоплачений товар, пені в сумі 194 039,68 грн., збитків від інфляції в сумі 248 640,91 грн. та 3 % річних в сумі 29 301,37 грн., а також стягнення з відповідача 2 та відповідача 3 частин заборгованості, а саме 2 000 грн. та 1 000 грн. відповідно, за поставлений позивачем відповідачу 1 за спірним договором товар.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2014 у справі № 910/22291/14, яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 залишено без змін, позов задоволено частково:

- з відповідача - 1 на користь позивача присуджено основний борг в сумі 1 757 381,88 грн., пеню в сумі 194 039,68 грн., збитки від інфляції в сумі 248 640,91 грн. та 3 % річних в сумі 29 301,37 грн.;

- до стягнення з відповідача - 2 на користь позивача присуджено заборгованість в сумі 1 000 грн.;

- провадження у справі в частині стягнення з відповідача - 2 заборгованості в сумі 1 000 грн. припинено;

- до стягнення з відповідача 3 на користь позивача присуджено заборгованість в сумі 450 грн.;

- провадження у справі в частині стягнення з відповідача - 3 заборгованості в сумі 550 грн. припинено.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2014 у справі № 910/22291/14 встановлено, що 01.10.2013 р. між ДП ЮМаК ЗАТ "Корпорація "Інтерагросистема" (постачальник) та ТОВ "АТБ-маркет" (покупець) було укладено договір поставки №47800 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору за даним договором постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені договором, передати товар у власність покупця, у встановленій кількості, належної якості та по узгодженій вартості, а останній прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених в даному договорі.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування, асортимент та ціна товару, що постачається за даним договором, вказується в додатку №1 до даного договору (специфікація/прайс-лист), який являється невід'ємною його частиною.

За змістом п. 3.1 Договору покупець після прийняття товару та необхідних документів зобов'язаний здійснити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дня поставки. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що належить до сплати, списується з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника. У випадку, коли останній день строку оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язань є перший за ним робочий день.

Відповідно до п. 10.1 Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженим представниками сторін та діє протягом 12 місяців.

Додатком №1 до Договору сторонами було погоджено специфікацію товару, що мав поставлятися позивачем відповідачу 1.

На виконання умов Договору позивачем за час його дії у період з 24.10.2013 р. по 10.02.2014 р. було поставлено відповідачу товару на загальну суму 10 275 453,12 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними, підписаними сторонами у вказаний період.

Відповідачем частково оплачено поставлений товар на суму 8 515 071,24 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Останній термін оплати з урахуванням встановленої відстрочки оплати (45 календарних днів) настав 27.03.2014, але відповідач не вчиняв дії на погашення заборгованості.

Господарський суд м. Києва визнав позовні вимоги правомірними та стягнув заборгованість за договором.

Відповідно до ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

21 січня 2015 господарським судом м. Києва видано наказ на примусове стягнення у справі №910/22291/14.

23.01.2015 відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження, винесена відповідна постанова, в якій встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 30.01.2015.

Рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2014 було виконано відповідачем добровільно, 28.01.2015 на рахунок позивача, згідно розпорядження начальника відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції від 28.01.2015, грошові кошти, які надійшли 27.01.2015 у сумі 2 274 011,12грн., були перераховані на користь позивача.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної оплати вартості поставленого товару відповідно до умов договору та рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2014 в частині сплати основного боргу позивачем нараховані 3% річних на суму основного боргу 1 757 381,88грн. за період з 07.10.2014 по 26.01.2015 у сумі 16 177,53грн. та втрати від інфляції у сумі 182 767,69грн. за період з жовтня 2014 року по січень 2015 року включно, а всього 198 945,22грн.

Отже, предметом розгляду у даній справі є стягнення трьох відсотків річних та суми втрат від інфляції, які нараховані на суму основного боргу.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань") за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів за період з жовтня 2014 року по січень 2015 року у сумі 182 767,69грн. здійснено позивачем правильно, у відповідності до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

Також є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у сумі 16 177,53грн.

Отже, позов підлягає задоволенню повністю.

Доводи відповідача щодо неможливості розгляду даної справи до вирішення справи №927/1772/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до ДП ЮМаК ЗАТ "Корпорація "Інтреагросистема" про визнання договору поставки №47800 від 01.10.2013 недійсним (справа розглядається Київським апеляційним господарським судом) відхиляються судом, оскільки, розглядаючи позовні вимоги, що випливають з договору, суд перевіряє правомірність цього договору та його відповідність чинному законодавству. При розгляді справи № 910/22291/14 господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом договір поставки №47800 від 01.10.2013 недійсним не визнано.

Суд не вбачає підстав задовольнити заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет", що знаходяться на всіх відкритих рахунках в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві та м. Дніпропетровську, в ПАТ "Альфа-Банк" у м. Києві, в АТ "Ощадбанк" (Дніпропетровське відділення та Луганське обласне відділення); грошові кошти, що знаходяться на будь-яких інших рахунках, які будуть виявлені державним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про вжиття заходів до забезпечення позову у межах суми позовних вимог.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Господарський суд має право вжити, передбачені статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, заходи до забезпечення позову, у тому числі, за заявою сторони, яка подала позов.

Згідно п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 21.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 16 січня 2013 року № 2 (далі - постанова ВГСУ № 16), відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів зокрема з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Згідно п. 3 постанови ВГСУ № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Наявність заборгованості відповідача, яка підтверджена судовими рішеннями у сумі 41 578 958,76грн., не свідчить про вчинення відповідачем певних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання. З матеріалів справи вбачається, що сума 2 274 011,12грн. основного зобов'язання за договором поставки №47800 від 01.10.2013 погашена відповідачем без вчинення державною виконавчою службою дій з примусового виконання у повному обсязі.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 978,91грн. згідно платіжного доручення №3064 від 16.02.2015, а потрібно було сплатити 3 978,90грн. (198 945,22грн. х2%).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки при зверненні з позовом до суду позивачем зайво сплачено судовий збір в розмірі 0,01грн., зазначена сума підлягає поверненню з державного бюджету України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3 978,90грн., а витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00грн. за розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, буд.76, ЄДРПОУ 30487219) на користь дочірнього підприємства "ЮМаК" закритого акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема" (15600, Чернігівська область, м. Мена, вул. Індустріальна, буд.17в, ЄДРПОУ 32584274) три відсотки річних у сумі 16 177,53грн., втрати від інфляції у сумі 182 767,69грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 3 978,90грн., про що видати наказ.

Повернути дочірньому підприємству "ЮМаК" закритого акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема" (15600, Чернігівська область, м. Мена, вул. Індустріальна, буд.17в, ЄДРПОУ 32584274) із державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 0,01грн. (одна копійка) перерахований згідно платіжного доручення №3064 від 16.02.2015, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні заяви дочірнього підприємства "ЮМаК" закритого акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема" про вжиття заходів до забезпечення позову - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову віднести на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 31.03.2015.