Ухвала суду № 43334157, 25.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
25.03.2015
Номер справи
810/3837/13-а
Номер документу
43334157
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3837/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Будівельний Транспортний Сервіс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Будівельний Транспортний Сервіс» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2013 року №0002512301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Будівельний Транспортний Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Гранд Сіті Компані» за період із 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт №378/22-2/33794706 від 18.06.2013 року, в якому податковим органом зафіксовано порушення позивачем вимог ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України; п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 266 667 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 року №0002512301 із визначенням грошового зобов'язання за основним платежем 266667 грн. і штрафних санкцій у сумі 66 667 грн. із податку на додану вартість.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що у серпні 2012 року між позивачем та ТОВ «Столичні будтехнології» укладено договір №01/08-ПР/12-Л2 на виконання підрядних робіт, згідно якого підрядник (ПП «Будівельний Транспортний Сервіс») зобов'язується своїми силами та засобами, у відповідності до цього договору та державних будівельних норм і правил, виконати на об'єкті: «Будівництво другої черги житлових будинків між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва комплекс земельних робіт, а саме: вирівнювання ґрунту та планування території; роботи зі зворотної засипки та пошарового ущільнення ґрунту; роботи будівельних машин та механізмів підрядника (т.1 а.с.163-165).

З метою виконання договору 04.09.2012 року між позивачем та ТОВ «ГРАНД СІТІ КОМПАНІ» укладено договір підряду №0409 (т.2 а.с.23-25), за яким підрядник (ТОВ «ГРАНД СІТІ КОМПАНІ») зобов'язується своїми силами та засобами у відповідності до цього договору та державних будівельних норм і правил виконати на об'єкті «Будівництво комплексу будівель і споруд оптово-роздрібного ринку сільськогосподарської продукції з об'єктами інфраструктури та торговельно-розважального комплексу на проспекті «Правди» у Подільському районі м. Києва комплекс земельних робіт, а саме: розробку ґрунту; навантаження ґрунту на автотранспорт підрядника та його переміщення на відстань в межах 13 км; робота будівельних машин та механізмів підрядника на відвалі ґрунту.

Суди обох інстанцій ретельно дослідили докази надані позивачем на підтвердження реальності фінансово-господарських відносин з ТОВ «ГРАНД СІТІ КОМПАНІ» та економічної доцільності, в тому числі, копії наступних документів: податкової накладної №152 від 25.09.2012 року (т.1 а.с.26-27); акта №1 приймання виконаних робіт за вересень 2012 року від 30.09.2012 року (т.1 а.с.21); змінних рапортів будівельного механізму (а.с.53-59); товарно-транспортних накладних за вересень 2012 року (т.1 а.с.60-115); банківських виписок (т.1 а.с.29-32); листа-повідомлення про припинення робіт за договором підряду №0409 від 04.09.2012 року (т.1 а.с.48); картки рахунку 631 за вересень 2012 року; схем земельних робіт на об'єкті; фотокарток робіт, проведених ТОВ «ГРАНД СІТІ КОМПАНІ» згідно договору підряду №0409 від 04.09.2012 року (т.1 а.с.122-134,135-144); акта №1 приймання виконання будівельних робіт за вересень 2012 року (т.1 а.с.170); акта приймання виконаних робіт за липень та серпень 2013 року (т.1 а.с.166-169), та дійшли висновку, що господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, з урахуванням самого змісту господарських операцій та видів діяльності позивача та його контрагента.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на висновки акта про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Сіті Компані» від 03.12.2012 року №1251/22-817/38185365, якою встановлено ознаки фіктивності останнього та факти нереального здійснення господарських операцій даним СГД, як на підтвердження відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Податковий орган не надав суду належних доказів відсутності у контрагента позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей.

Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкового правопорушення не знайшли свого підтвердження, а податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 року №0002512301 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 01.10.2013 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.

Попередній документ : 43334156
Наступний документ : 43334162