Ухвала суду № 43333727, 17.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2015 р. м. Київ К/800/58765/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БВД-Україна"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014

у справі № 826/5874/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БВД-Україна"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління мін доходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2014 задоволено позовні вимоги: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.12.2013 № 0006462201 та № 0006452201.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2014 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «БВД-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.07.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 11.12.2013 №1900/26-51-22-01/37788371, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 135.1, 135.2, 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 292 774,55 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 254586,56 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 23.12.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0006452201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток в сумі 292774,55 грн.;

- №0006462201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 254587,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив того, що суми податкового кредиту та валових витрат за відповідний період не знайшли у повній мірі свого підтвердження відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 23.12.2013, беручи до уваги наступне.

Як вбачається з акта перевірки, при опрацюванні результатів відхилень, встановлених системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників по ПДВ, а саме - невідповідність сум податкових зобов'язань, задекларованих ТОВ «БВД-Україна» у листопад 2011 року у розмірі 579375,86 грн. та сум податкового кредиту, задекларованих ТОВ «Епіцентр К» у розмірі 833962,42 грн., розбіжність склала - 254586,56 грн. Встановлена розбіжність мала вплив на формування даних декларації «дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) за 4 квартал 2011 року, внаслідок чого занижено податок на прибуток. Податок на прибуток також був занижений внаслідок безпідставного, на думку контролюючого органу, формування товариством даних податкової декларації у рядку 03 «інші доходи».

Згідно зі статтею 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України, у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Згідно умов договору поставки від 04.10.2011 №253780, укладеного між ТОВ «БВД-Україна» (постачальник) та ТОВ «Епіцентр К» (покупець), передбачено, що якщо частина товару залишається нереалізованою через торгівельну мережу покупця, покупець має право повернути його в період дії договору поставки. При отриманні товару постачальник разом з товаром отримує від покупця накладні на повернення товару.

З письмових пояснень позивача вбачається, що після поставки товару у листопаді 2011 року, частина поставленого товару, що не була реалізована товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» була повернута товариству з обмеженою відповідальністю «БВД-Україна» разом із відповідними накладними про повернення товару. Внаслідок цього позивачем було зроблено коригування і з врахуванням вартості повернутого товару загальна вартість поставок товару контрагенту позивача у листопаді 2011 року склала 3597505,48 грн., у тому числі ПДВ - 599584,24 грн.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, з акта перевірки від 11.12.2013 №1900/26-51-22-01/37788371 не вбачається, що відповідні висновки щодо неправомірного формування позивачем даних податкового обліку зроблено на підставі дослідження первинних документів позивача

Разом з тим, в силу приписів статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Отже, відповідач під час здійснення перевірки мав перевірити правильність формування позивачем даних податкового обліку за 4 квартал 2011 року саме на підставі відповідних первинних документів. Натомість, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено внаслідок співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагента.

З матеріалів справи вбачається, що контрагентом позивача - ТОВ «Епіцентр К», внаслідок виявлених помилок декларування податкового кредиту в листопаді 2011 року, було подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року.

Таким чином, судом встановлено, що висновки відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства зроблено без перевірки правильності формування позивачем даних податкового обліку на підставі відповідних первинних документів і фактично ґрунтуються на помилково задекларованих контрагентом позивача даних.

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За наведених обставин, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 23.12.2013 № 0006452201 та № 0006462201.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2014.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БВД-Україна" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2014 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В.Борисенко (підпис) В.В. Кошіль