Ухвала суду № 43333616, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

25 березня 2015 року м. Київ К/800/23414/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Чалого С.Я.,Чумаченко Т.А.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом Дочірнього підприємства «Олевськторф» ДП «Житомирторф» до Державної фінансової інспекції в Житомирській області про визнання неправомірною та скасування вимоги, за касаційною скаргою Дочірнього підприємства «Олевськторф» ДП «Житомирторф» на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2012 року ДП «Олевськторф» ДП «Житомирторф» звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просило визнати неправомірним та скасувати пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Житомирській області № 06-06-17/7159 від 17.09.2012.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Житомирській області № 06-06-17/7159 від 17.09.2012.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ДП «Олевськторф» ДП «Житомирторф», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що на виконання постанови Корольовського районного суду міста Житомира від 26.07.2012 та подання слідчого управління УМВС України в Житомирській області від 27.07.2012 № 10/5678, Державною фінансовою інспекцією в Житомирській області проведено позапланову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Олевськторф» ДП «Житомирторф» за період з 01.01.2009 по 01.01.2012, за результатами якої складено акт № 06-06-09/077 від 27.08.2012 про виявлені порушення.

На цій підставі відповідачем прийнято вимогу № 06-06-17/7159 від 17.09.2012, у спірному пункті 2 якої від позивача вимагалось:

стягнути з осіб, винних у зайвому списанні матеріальних цінностей на суму 36366,06 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130,133,136 КЗпПУ;

відобразити в обліку дебіторську заборгованість за ненадані послуги. Провести претензійно-позовну роботу з контрагентом щодо відшкодування зайвих виплат на суму 26645,0 грн. шляхом повернення коштів, в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 КЗпПУ;

відобразити в обліку дебіторську заборгованість за ненадані послуги. Провести претензійно позовну роботу з контрагентом щодо відшкодування зайвих виплат на суму 155315, 07 грн. шляхом повернення коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 КЗпПУ.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд посилався на наявність у Державної фінансової інспекції в Житомирській області правових підстав для прийняття спірної вимоги за результатом виявлених позивачем порушень.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з мотивами суду апеляційної інстанції, за яких він прийшов до вказаного висновку, з огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими державній фінансовій інспекції надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За результатами аналізу наведених положень колегія суддів вказує на наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення (повернення коштів).

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2013 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно).

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог, проте з інших викладених судом касаційної інстанції вище підстав.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Олевськторф» ДП «Житомирторф» відхилити, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді