Ухвала суду № 43333561, 09.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.02.2015р. м. Київ К/9991/65908/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Кошіля В.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Чуднівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011

у справі № 2а-8544/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Любарська енергетична компанія»

до Чуднівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Чуднівської МДПІ Житомирської області від 07.10.2010: № 0000302301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 44872,52 грн., в т.ч. 32412,75 грн. основного платежу та 12459,77 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000312301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 24457,2 грн., в т.ч. 16633,33 грн. основного платежу та 7823,87 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Чуднівська МДПІ Житомирської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п. 5.1, п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Чуднівською МДПІ Житомирської області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Любарська енергетична компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 29.09.2010 № 19/23-01/34403284 про порушення:

- п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрат за господарськими операціями з ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3 та ТОВ «Юнік-Бізнес-Груп»;

- п.п. 5.3.2 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР, що полягало у завищенні амортизаційних відрахувань внаслідок віднесення до балансової вартості основних фондів витрат на встановлення залізобетонної огорожі;

- п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97, що полягало у неправомірному включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями зі встановлення залізобетонної огорожі, використаної не у господарській діяльності.

Відсутність у позивача права на формування валових витрат за операціями з ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3 та ТОВ «Юнік-Бізнес-Груп» податковий орган обґрунтовує тим, що первинні документи, які підтверджують фактичне вчинення таких операцій, не розкривають змісту та обсягу виконаних робіт, що також не дозволяє встановити, що виконавцями надані саме послуги, обумовлені договорами.

Обґрунтовуючи висновки про вчинення позивачем порушень щодо нарахування амортизаційних відрахувань на витрати з установки залізобетонної огорожі, а також про вчинення порушень щодо віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання робіт з установки цієї огорожі, відповідач виходить з того, що встановлення огорожі не є власними виробничими потребами товариства, оскільки згідно з договором від 20.11.2006 № 1 ТОВ «АФ «Відродження» передало в оренду позивачу тільки приміщення операторської, асфальтовану площадку і прилеглу до них територію, а земельну ділянку - не передавало.

Висновки податкового органу про порушення позивачам вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР слугували підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 07.10.2010 № 0000302301/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 49965,4 грн., в т.ч. 35808 грн. основного платежу та 14157,4 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 44872,52 грн., в т.ч. 32412,75 грн. основного платежу та 12459,77 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу про порушення позивачам вимог Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97 слугували підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 07.10.2010 № 0000312301/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 24457,2 грн., в т.ч. 16633,33 грн. основного платежу та 7823,87 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Порядок та підстави формування валових витрат на час виникнення спірних відносин визначалися ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з придбання товарів (послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог норм вказаної статті закону при формуванні валових витрат, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати відсутні.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій оцінені надані позивачем первинні документи як такі, що підтверджують факт вчинення позивачем господарських операцій з ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3 та ТОВ «Юнік-Бізнес-Груп» містять інформацію, та розкривають суть таких операції.

Виходячи з п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР умовою для включення витрат, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), до складу валових витрат є придбання таких товарів (послуг) з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.9. ст. 5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Таким чином, у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, враховуються лише ті запаси, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат, тобто ті, які відповідають визначенню, наведеному у п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

Так само і згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР умовою для включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість є придбання товару (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про нафту і газ» від 12.07.2001 № 2665-III особливості регулювання відносин у нафтогазовій галузі пов'язані, зокрема, з об'єктивними умовами функціонування галузі, зокрема, підвищеною вибухо- та пожежонебезпечністю нафти та продуктів її переробки і необхідністю у зв'язку з цим підтримання надійності та безпеки експлуатації об'єктів нафтогазової галузі.

Статтею 5 вказаного Закону безпеку експлуатації об'єктів нафтогазової галузі визначено одним із принципів державної політики в нафтогазовій галузі.

Враховуючи викладене, організація безпеки, зокрема щодо встановлення огороджувальних споруд з метою уникнення шкоди життю, здоров'ю або майну споживача при здійсненні господарської діяльності у нафтогазовій галузі, є невід'ємною складовою такої діяльності, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що операції встановлення огорожі на АЗС безпосередньо пов'язані з виробничими потребами позивача.

Враховуючи викладене, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо реального здійснення операцій з встановлення огорожі, що підтверджується первинними, розрахунковими та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які оцінені судами такими, що відповідають дійсності, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про правомірне включення позивачем до складу податкового кредиту та до складу валових витрат податку на додану вартість та витрат відповідно, а також нарахування на такі витрати амортизаційних відрахувань.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди правильно застосували норми матеріального права до повно встановлених обставин і не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Чуднівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді В.В. Кошіль

Ю.І. Цвіркун