Ухвала суду № 43333506, 02.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2015р. м. Київ К/9991/36963/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011

у справі № 2а-5597/09/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСПЛЕСК»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011, позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя від 13.05.2009 № 0000782301/0.

ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 13.05.2009 № 0000782301/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 466282 грн. основного платежу та в сумі 233141

грн. слугували висновки планової виїзної перевірки за період з 01.04.2006 по 31.12.2008, викладені в акті від 30.04.2009 № 50/23-5/30663673, про порушення вимог п. 5.9 ст. 5, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Згідно з висновками перевірки порушення наведених норм закону полягало у тому, що позивач завищив убуток балансової вартості товарів на суму вартості товарів, поставка яких передбачена за договорами з ТОВ «Атур», ПП «Міф Плюс» і ТОВ «Кір», чим порушив п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР. Податковий орган виходив з того, що операції з поставки позивачем товару (паливно-мастильних матеріалів) не мали реального характеру. Реальність операцій з поставки товару на користь ТОВ «Атур» та ТОВ «Кір» поставлена податковим органом під сумнів з огляду на те, що ТОВ «Артур» не знаходиться за юридичною адресою, засновник підприємства до господарської діяльності стосунку не має, прокуратурою Шевченківського району м.Запоріжжя порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 358 КК України за фактом підроблення документів ТОВ «Кір» та ТОВ «Атур». З огляду на ці обставини податковий орган вважає, що отримані позивачем грошові кошти за договорами з поставки товарів, є безповоротною фінансовою допомогою, сума за якою включається до складу валового доходу на підставі п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Нереальність господарських операцій з постачання платником податку товарів має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватись на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушенням порядку створення та ведення господарської діяльності підприємствами-контрагентами.

Платник податків не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням покупцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді збільшення податкових зобов'язань.

Допущені покупцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього покупця та не змінюють показників бухгалтерського та податкового обліку продавця.

До того ж встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі, що стосується осіб, причетних до створення підприємств (покупців), не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є доказом вчинення злочину і допущення суб'єктом господарювання (продавцем) чи відсутності з боку останнього певного порушення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було придбано товар (паливно-мастильні матеріали), і цей товар поставлено ТОВ «Кір» та ТОВ «Атур».

Відповідно до п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР, на порушення якого позивачем вказував податковий орган, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Відповідно до п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Отже, для віднесення сум до безповоротної фінансової допомоги мають бути наявними виключні правові підстави, визначені у п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР.

Суми доходу, отримані платником податку від продажу товарів за договором купівлі-продажу не підпадають під визначення безповоротної фінансової допомоги за жодною з визначених в законі підстав.

Законом № 334/94-ВР не передбачено норми, за якою б у платника податку виникав обов'язок віднести до складу безповоротної фінансової допомоги суми, отримані платником податку як компенсація за поставлений товар, у разі якщо в майбутньому податковому періоді контролюючим органом буде виявлено порушення покупцями вимог законодавства у сфері оподаткування.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун