Ухвала суду № 43333376, 03.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 року м. Київ К/800/12729/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Волев» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0001351501 від 16.05.2013 року, № 0006071501 від 6.08.2013 року.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій.

21 жовтня 2013 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що господарські операції між Товариством та ТОВ «Віконні системи», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ» не мають під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети, паперові носії за формою первинних документів та наведені в них відомості не відповідають фактичним обставинам справи, не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку витрат, оскільки вони складені на підставі нікчемних правочинів.

23 січня 2014 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року скасована, позов задоволено частково.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0006071501 від 6.08.2013 року визнане протиправним та скасоване.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 9.04.2013 року до 12.04.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за господарськими операціями з ТОВ «Ферріт Д», ПП «АТМ», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Галактика М», ПП «Екоскан Сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс Атлантика Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіур», ТОВ «Техніка» за період з 1.01.2010 року до 31.01.2013 року, за наслідками якої 19.04.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України завищені витрати, на загальну суму 628 660,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року - 47 680,00 грн., 2 квартал 2012 року - 38 980,00 грн., 3 квартал 2012 року - 177 770,00 грн., 4 квартал 2012 року - 364 230,00 грн., а також у порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України занижений дохід, на загальну суму 317 868,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року - 317 868,00 грн.

16 травня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001351501 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 298 156,50 грн., у тому числі 198 771,00 грн. - основного платежу, 99 385,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

22 липня 2012 року Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняло рішення № 1206/10/10/-25 щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0001351501 від 16.05.2013 року в частині зменшення суми штрафних (фінансових) санкцій до 49 692,75 грн.

6 серпня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006071501 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 248 463,75 грн., у тому числі 198 771,00 грн. - основного платежу, 49 692,75 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.,п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.,п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою ( за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України № 996-ХІУ від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, тобто первинні документи з відображення господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до ст. 9 цього Закону встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що фактичне отримання Товариством товарів/послуг від ТОВ «Віконні системи», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ» підтверджуються письмовими договорами, податковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками з особливого рахунку Товариства.

Крім того, відповідно до акту перевірки розрахунок Товариства з контрагентами ТОВ «Віконні системи», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ» був здійснений у безготівковій формі платіжними дорученнями які були перевірені податковим органом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до передчасного висновку про нікчемність договорів, укладених Товариством з контрагентами, оскільки не надав належної оцінки випискам особливого рахунку Товариства, платіжним дорученням, які підтверджують рух і зміну майнового стану платника податків, актам прийому - передачі виконаних робіт (послуг) та рахункам - фактур Товариства з контрагентами, які досліджувались контролюючим органом.

Щодо відсутності реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів,економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів,складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Суд апеляційної інстанцій правильно зазначив, що ДПІ не зазначила жодної з перелічених обставин, однак суд першої інстанції помилково зробив висновок про те, що укладені договори мають протиправний характер, оскільки вони укладені без мети настання реальних наслідків і спрямовані на заниження об'єктів оподаткування, несплату податків.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин)- у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом,правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що податковим органом не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у Товариства чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно - господарських санкцій, хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Крім того, ДПІ не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що на час здійснення господарських операцій між Товариством та його контрагентами підприємства були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0006071501 від 6.08.2013 року прийняте ДПІ у порушення вимог Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.