Ухвала суду № 43333373, 03.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2015р. м. Київ К/800/60649/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2013 та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014у справі №804/7402/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдінг»доДержавної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейдінг» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0002681502 від 20.05.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2128179,25 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2013 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0002681502 від 20.05.2013.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивачем, про що складено акт від 19.12.2012 №7155/153/30458110, за висновками якого позивачем порушено пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з включенням в декларацію з ПДВ за жовтень 2012 року до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 1856000,83 грн. на підставі податкових накладних, які не зареєстровані постачальниками в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також через те, що розрахункові та прибуткові документи до додатку 8 було надано пізніше граничного терміну надання податкової звітності; у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту жовтня 2012 року податкової накладної №112 від 03.09.2012, отриманої від ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» на суму ПДВ в розмірі 61542,60 грн., яку не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000091502 від 09.01.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2396929,29 грн.

Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем спірного рішення в адміністративному порядку, його скасовано в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 268751,04 грн., внаслідок чого прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0002681502 від 20.05.2013 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2128179,25 грн., з яких 1702543,60 грн. основний платіж та 425635,65 грн. штрафні санкції.

Судами також встановлено, що позивач, керуючись положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, подав в електронному вигляді до податкового органу разом з деклараціями на додану вартість заяви про порушення постачальником ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних ним в результаті здійснених господарських операцій, за формою згідно з додатком 8. Подана позивачем декларація на додану вартість за перевірений податковим органом період, а саме: за жовтень 2012 року була прийнята відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність формування платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними податковими накладними, оскільки подання позивачем заяви про порушення постачальником порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних унеможливлює настання наслідків за відсутність податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Так, абзацами 1-4 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Отже, з викладеної норми вбачається, що податкова накладна видається після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Між тим, абзацами 9, 10, 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до пункту 20 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за N1490/20228, у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) - для декларації, та відповідні документи, передбачені пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

Оскільки позивач скористався вказаним правом, подав до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальника, яка, в свою чергу, була прийнята податковим органом, тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за спірними податковими накладними.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош