Постанова № 43332761, 11.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2015 рокусправа № 804/16379/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Проценко О.А. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у справі №804/16379/13-а за позовом до відповідача про Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0004812220 від 18.10.2013 р. та №0003132220 від 01.08.2013 р.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що у податкового органу були відсутні законні підстави для зазначення в акті перевірки про нереальність угод між позивачем та ТОВ «ТПК «ПРАЙД». Висновки відповідача, які наведено в акті, є незаконними та протиправними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у справі №804/16379/13-а адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення податкових повідомлень-рішень.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у справі №804/16379/13-а та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що в ході перевірки наданих позивачем документів стосовно придбання товару у ТОВ «ТПК ПРАЙД», факт транспортування товару, а також факт здійснення вантажно-розвантажувальних робіт не підтверджено. Також податковий орган вказує, що перевіркою встановлено відсутність реальних поставок товарів та укладення угод з метою настання наслідків.

Позивачем по справі надано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вказує, що вирішальним є той факт, що в результаті перевірки неправомірно та незаконно встановлено відсутність у позивача об'єкту оподаткування ПДВ операцій з постачальниками і відсутність поставок товару, укладення нікчемних (недійсних) правочинів, між ТОВ «ТПК «ПРАЙД» та контрагентами, в тому числі позивачем. Позивач просить залишити без змін оскаржуване відповідачем судове рішення, виходячи з його обґрунтованості та законності.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у справі №804/16379/13-а та задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін судове рішення, відносно якого здійснюється апеляційний перегляд.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 21 червня 2013 року по 27 червня 2013 року посадовою особою відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ТПК «ПРАЙД» за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р., результати якої оформлено актом №1629/222/31959328 від 27 червня 2013 року.

Згідно висновків акту перевірки виявлено порушення абз. «а» п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, абз. «а» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 674819 грн., у т.ч.: по декларації за листопад 2011 р. на суму 326538 грн.; по декларації за грудень 2011 р. на суму 348281 грн.; пп. 14.1.27, пп.135.5.4п.135.5 ст.135, ст.138, ст.139, ст.140, ст.142, ст.143 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за IV квартал 2011 р. на суму 1638627 грн.

На підставі акту перевірки №1629/222/31959328 від 27.06.2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0003132220, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1012229,00 гривень та №0003122220, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2457940,50 грн. від 01.08.2013 р., які були оскарженні позивачем в адміністративному порядку. За результатами позасудового оскарження рішень, податкове повідомлення-рішення №0003122220 від 01.08.2013 року, частково скасоване та винесено нове податкове повідомлення рішення від 18.10.2013 року №0004812220, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 1638627,00 гривень.

Як свідчить зміст акту перевірки, підставою для висновків податкового органу щодо наявності порушення податкового законодавства стало дослідження правовідносин позивача з ТОВ «ТПК «Прайд».

Висновки податкового органу слід визнати обґрунтованими, виходячи з такого.

Під час перевірки встановлено, що до податкового обліку позивача включено суми, які визначені як оплата за придбання товарів від ТОВ «ТПК «Прайд». Як свідчать матеріали справи, на підтвердження показників податкової звітності та здійснення господарських операцій з ТОВ «ТПК «Прайд» надано договір поставки №01/07-11 від 01.07.2010 р., за умовами якого ТОВ «ТПК «Прайд» зобов'язалось передати у власність позивача товар у визначені кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні в порядку та строки, встановлені договором, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, узгоджених договором. Найменування товару, кількість, асортимент, комплектність та інші технічні вимоги до товару, вартість товару, який поставляється згідно дійсного договору, зазначається у відповідних специфікаціях та/чи накладних на товар, що є невід'ємною частиною дійсного договору.

Відповідно до п.2.6, 2.7 вказаного договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця при його передаванні. Передавання товару оформлюється шляхом відмітки про отримання товару на екземплярі накладної із підписом уповноваженої особи Покупця. Постачальник зобов'язується в момент поставки надати наступні документи на товар: податкову накладну, підписану уповноваженою особою із печаткою постачальника; накладну на товар, підписану уповноваженою особою із печаткою постачальника; документи, що підтверджують якість товару. Крім того, при поставці товару постачальник зобов'язаний забезпечити покупця всіма необхідними документами (копіями документів), передбаченими діючим законодавством для даного виду товару, як-то: ліцензіями, сертифікатами відповідності, товарно-транспортними-накладними і т.д.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із системного аналізу вищезазначених правових норм, вбачається, що показники витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які є підставою для формування податкового обліку платника податків, а також належними та допустимими доказами на підтвердження податкової звітності в суді.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження господарських операцій з ТОВ «ТПК «Прайд» позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, а також товарно-транспортні накладні.

Досліджуючи докази, які містяться в матеріалах справи, на предмет відповідності вимог ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів звертає увагу на те, що видаткові накладні (а.с.220-251 т.1, а.с.1-66 т.2) не містять відомостей щодо місця їх складення, що є суттєвим, оскільки, згідно пояснень позивача, товар повинен був доставлятись із м. Дніпропетровськ у м. Синельниково Дніпропетровської області. Крім того, у видаткових накладених відсутній номер та дата довіреності особи, яка отримувала товар, що унеможливлює встановлення місця здійснення операцій.

Також у відповідності до умов договору №01/07-11 від 01.07.2010 р. поставка товару здійснювалась відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р.: DDP (доставка на склад покупця, м. Синельниково, вул. Космічна,3). Зазначена обставина також підтверджується поясненнями працівників позивача (т.3, а.с.88).

У відповідності до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, товарно-транспортною накладною є єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Колегією суддів встановлено, що товарно-транспортні накладні не містять підпису водія щодо отримання та здачі товару, підпису особи, що відпустила товар, відомостей щодо повноважень, прізвищ, посад осіб, які отримували товар.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що інформація на паперових носіях, оформлена у вигляді рахунків-фактур та товарно-транспортних накладних, не може вважатись документами первинного бухгалтерського обліку у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано документів складського обліку, що підтверджують факт оприбуткування товару на складі підприємства.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності формування показників податкового податкової звітності, пов'язаної з ТОВ «ТПК «ПРАЙД».

За таких обставин, а також враховуючи, що платіжні доручення, згідно яких здійснювались розрахунки позивача з ТОВ «ТПК «ПРАЙД» до перевірки не надано, а згідно наданого до перевірки журналу-ордеру по бухгалтерському рахунку 631 за грудень 2011 року кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «ТПК «ПРАЙД» на кінець періоду складала 2046469,99 грн., податковим органом обґрунтовано в межах проведеної перевірки встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 674819 грн. та заниження податку на прибуток на суму 1638627 грн. А отже, прийняті по відношенню до платника податків та оскаржувані останнім податкові повідомлення-рішення є правомірними та обґрунтованими.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, суд апеляційної інстанції виходить із наявності підстав для задоволення апеляційної скарги, необхідності скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у справі №804/16379/13-а та задоволення відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у справі №804/16379/13-а - скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова