Постанова № 43332689, 23.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 березня 2015 року № 826/16048/14

Окружний адміністративний суд міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а у складі колегії суддів: головуючого Бояринцевої М.А., суддів Кротюка О.В. Мазур А.С. , розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Міністества енергетики та вугільної промисловості України до третя особа, Державної виконавчої служби України яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 провизнання протиправними дій, скасування постанов та зобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги заявлені про визнання дій Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України незаконними, скасування постанови про накладення штрафу та про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.08.14 р. ВП №44213964, зобов'язання звернутися до суду з заявою про роз'яснення резолютивної частини постанови Волинського окружного адміністративного суду від 23.07.14 р. №803/1376/14 про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора департаменту з питань функціонування та реформування нафтогазового сектора Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Позивач посилається на ту обставину, що органом стягнення не розглянуто лист від 09.08.14 р. №04/17-460 щодо роз'яснення судового рішення, що унеможливило виконання судового рішення, оскільки рішення суду є незрозумілим. Враховуючи, що боржником не виконано судове рішення з незалежних від нього причин, відсутні підстави для винесення оскаржуваних постанов про стягнення судового збору та накладення штрафу від 15.08.14 р.

Вказані постанови отримано позивачем 21.08.14 р., позов подано 29.08.14 р. згідно штемпеля поштового відправлення, в межах передбаченого законодавством 10-денного строку.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що оскаржені рішення, дії та бездіяльність органу стягнення не порушують вимог законодавства.

ОСОБА_1 пояснень на позов не надав, представника до судового засідання не скерував.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.07.14 р. у справі №803/1376/14 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 01.07.14 р. №294-к, поновлено ОСОБА_1 на посаді директора департаменту з питань функціонування та реформування нафтогазового сектора Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з 02.07.14 р., присуджено до стягнення з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7 137, 9 грн.

23.07.14 р. на виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора департаменту з питань функціонування та реформування нафтогазового сектора Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з 02.07.14 р. видано виконавчий лист, пред'явлений до виконання до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України заявою від 25.07.14 р.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 30.07.14 р. відкрито виконавче провадження ВП №44213964 з виконання вказаного виконавчого листа.

01.08.14 р. державним виконавцем скеровано до боржника у виконавчому провадженні вимогу №537/2-1 щодо виконання рішення суду, у якій зобов'язано негайно виконати судове рішення, про що письмово повідомити орган стягнення.

Листом від 09.08.14р. №04/17-460 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України повідомило про те, що ОСОБА_1 ніколи не працював у Департаменті з питань функціонування та реформування нафтогазового сектора Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, який був створений наказом від 18.04.14 р. №307. За таких обставин боржник просив орган стягнення звернутися до суду із заявою про роз'яснення рішення в порядку ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

15.08.14 р. державним виконавцем складено акт про невиконання судового рішення.

Також 15.08.14 р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1360 грн. в порядку ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", а також постанову про накладення штрафу у розмірі 680 грн. в порядку ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження", та вимогу №537/1 про виконання судового рішення, які надіслані на адресу боржника супровідними листами від 15.08.14 р.

04.09.14 р. державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1360 грн. в порядку ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження", а також вимогу №537/1 про примусове виконання судового рішення.

На виконання ч. 2 ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" 05.09.14 р. державним виконавцем скеровано подання до прокуратури м. Києва про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за умисне невиконання судового рішення.

Згідно ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.

У разі якщо зміст виконавчого документа є незрозумілим, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення змісту цього документа.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Вказане положення надає право сторонам виконавчого провадження, а також державному виконавцю звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.

При цьому, сторона виконавчого провадження наділена відповідним правом незалежно від думки з цього приводу державного виконавця.

В даному випадку, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України як боржник у виконавчому провадженні не реалізувало своє право на звернення до суду в порядку ст. 34 Закону, а звернулося з відповідним клопотанням до державного виконавця, який не був зобов'язаний його задовольняти, оскільки міг не погодитися з висновком про незрозумілість резолютивної частини судового рішення.

Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону надає право, а не зобов'язує державного виконавця зупиняти виконавче провадження навіть у випадку звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення.

За таких обставин позовні вимоги про визнання дій Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України незаконними, зобов'язання звернутися до суду з заявою про роз'яснення резолютивної частини постанови Волинського окружного адміністративного суду від 23.07.14 р. №803/1376/14 про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора департаменту з питань функціонування та реформування нафтогазового сектора Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, не можуть бути визнані обґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Державний виконавець приймає рішення щодо звернення до суду з заявою про роз'яснення судового рішення, а також про можливість зупинення виконавчого провадження у такому випадку на власний розсуд, незалежно від висновків постанови від 16.12.14 р. ВП №44213964 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, зобов'язання його відновити та провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Крім того, суд повторно наголошує, що сторона у виконавчому провадженні наділена правом самостійного звернення до суду з заявою про роз'яснення судового рішення, тоді як державний виконавець задовольняти відповідне звернення не зобов'язаний.

Згідно ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, у зв'язку з чим у постанові головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 30.07.14 р. про відкриття виконавчого провадження ВП №44213964 зазначено про обов'язок боржника негайно виконати судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Оскільки боржником не було забезпечено негайне виконання судового рішення, а листом від 09.08.14 р. №04/17-460 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України повідомило про фактичну відмову виконувати судове рішення, державним виконавцем правомірно винесено постанову від 15.08.14 р. про стягнення з боржника виконавчого збору.

Згідно ч. 1 ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З врахуванням вищевикладеного державним виконавцем правомірно винесено постанову від 15.08.14 р. про накладення штрафу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку у суду відсутні підстави для висновку про порушення органом стягнення вказаних принципів, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 181, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий М.А. Бояринцева

Судді О.В. Кротюк

А.С. Мазур