Постанова № 43332443, 30.03.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2015 року 810/455/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Молнія" до Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

5 лютого 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося публічне акціонерне товариство "Молнія" (далі - позивач) з позовом до Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 вересня 2014 р. № 0008282201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестальянс ЛТД" (далі - ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД"). Стверджує, що всі укладені позивачем угоди були реальні та виконані сторонами в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що правочини між позивачем та ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД", здійснені без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що названі правочини є нікчемними (а.с. 116-118).

Представниками сторін були подані суду клопотання, у яких вони просили розглянути справу без участі їх представників, у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

12 жовтня 2006 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копіями виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АБ № 215709 (а.с. 38).

Основним видом діяльності позивача за КВЕД - 2010 є: виробництво іншої продукції, н.в.і.у.; виробництво інших текстильних виробів, н.в.і.у.; виробництво дорожніх виробів, сумок, лимарно-сідельних виробів зі шкіри та інших матеріалів; лиття легких кольорових металів; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах (а.с. 39).

У період з 22 по 28 серпня 2014 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" реальності та повноти відображення в обліку за період з 1 по 28 лютого 2014 р., за результатами якої 5 вересня 2014 р. було складено акт перевірки № 423/22/10-17-22-01/05407746 (далі - акт перевірки № 423/22/10-17-22-01/05407746) (а.с. 40-72).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

1) ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2756-VI (далі - ПК України), а саме не встановлено факту реального здійснення господарських операцій позивачем з контрагентом постачальником ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" за період лютий 2014 р. та з ТОВ «Інарні» за період квітень 2014 р. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбаванні товарів (послуг).

2) п. 198. 1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 ПК України, в результаті чого, було занижено податок на додану вартість на загальну суму 167 621 грн 63 коп. в т.ч. за лютий 2014 р. - 159 894 грн 93 коп., квітень 2014 р. на суму - 7726 грн 70 коп.

22 вересня 2014 р. на підставі акту перевірки № 423/22/10-17-22-01/05407746 відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0008282201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 209 527 грн 03 коп., з якої за основним платежем - 167 621 грн 63 коп., за штрафними санкціями - 41 905 грн 40 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0008282201) (а.с. 73).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України та Законом України № 996-XIV.

Згідно з вимогами п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до вимог п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як убачається з п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з вимогами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з вимогам п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Як убачається з п. 186.1 ст. 186 ПК України, місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до вимог п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

Згідно з вимогами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Як убачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із аналізу положень ст. ст. 138 і 198 ПК України вбачається, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з вимогами п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до вимог п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як убачається з п. 201.12 ст. 201 ПК України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій з контрагентом - ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" за лютий 2014 р. та зроблено висновок, що господарські операції між ними були фіктивними правочинами.

Проте, даний висновок суд вважає помилковим з таких підстав.

21 лютого 2014 р. між ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" (постачальником) та позивачем (покупцем) було укладено договір поставки № 2102-2014 (далі - договір поставки № 2102-2014) (а.с. 96-99).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору постачальник взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця олію соняшникову нерафіновану наливну (далі - товар), а покупець - прийняти товар та оплатити вартість товару.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 поставка товару відбувається на підставі Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору та в яких узгоджуються ціна, кількість, умови поставки, умови оплати та інші необхідні умови.

На виконання договору поставки ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" було продано позивачу товар, що підтверджується:

1.Податковою накладною від 28 лютого 2014 р. № 15 на загальну суму 1 201 859 грн 60 коп. (а.с. 74);

2. Видатковою накладною від 28 лютого 2014 р. № 18 на загальну суму 1 201 859 грн 60 коп. (а.с. 75);

3. Рахунком на оплату від 28 лютогто 2014 р. № 16 на загальну суму 1 201 859 грн 60 коп. (а.с. 76);

4. Специфікацією від 21 лютого 2014 р. № 1 (а.с. 137);

5. Посвідченням якості від 21 березня 2014 р. № 15 (а.с. 93);

6. Листом ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" від 22 липня 2014 р. № 22/07-2014 (а.с. 135);

7. Додатковою угодою від 25 липня 2014 р. № 1 до специфікації № 1 (а.с. 138);

8. Актом узгодження остаточної ціни продажу партії товару, відвантаженого за видатковою накладною № 18 (а.с. 136);

9. Розрахунком від 25 липня 2014 р. про коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 28 лютого 2014 р. № 15 за договором від 21 лютого 2014 р. № 2102-2014 (а.с. 140).

Перелічені документи були підписано посадовою особою ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" та завірені печаткою цього товариства.

Оплата позивачем за куплений у ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" товар підтверджується банківськими виписками від 18, 19, 20, 26, 28 березня, 24 червня, 12 серпня у сумі 10 000 грн 00 коп., 50 818 грн 74 коп., 1 134 900 грн 00 коп., 20 000 грн 00 коп., 30 000 грн 00 коп., 20 000 грн 00 коп., 20 000 грн 00 коп., 5 651 грн 65 коп., 36 887 грн 46 коп., 149 000 грн 00 коп., 149 000 грн 00 коп., 149 000 грн 00 коп., 149 000 грн 00 коп., 149 000 грн 00 коп., 149 000 грн 00 коп., 149 000 грн 00 коп., які завірені печаткою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк", публічного акціонерного товариства "Банк Київська Русь" (а.с. 149-163).

До того ж судом враховано, що на дату укладення та виконання договору поставки у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД", зокрема, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з яким названий контрагент зареєстрований, як юридична особа, а його засновником є ОСОБА_3 (а.с. 164-166).

Судом встановлено, що у подальшому на виконання договору поставки № 2102-2014 між позивачем та ТОВ «Інарні» було укладено два договори.

Так, 21 лютого 2014 р. між позивачем (комітентом) та ТОВ «Інарні» було укладено договір комісії № 21022014 (далі - договір № 21022014) (а.с. 87-89).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 даного договору комітент доручив, а комісіонер взяв на себе зобов'язання за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітенту наступні юридично значимі дії: здійснити реалізацію на експорт з України товару, що належить Комітенту. Найменування товару, асортимент, кількість і ціну товару визначаються в додатках до договору; укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах комітента; укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтво про визнання підприємства декларантом; інші дії, пов'язані з вищевикладеними операціями, необхідні для виконання доручень Комітента.

Дана обставина підтверджується наданими позивачем суду документів, а саме:

- додатком до договору від 21 лютого 2014 р. № 1 (а.с. 90);

- актом прийому - передачі товарів від 6 березня 2014 р. (а.с. 91);

- актом прийому - передачі товарів від 5 березня 2014 р. (а.с. 92).

Оплата за послуги надані позивачу ТОВ «Інарні» підтверджується банківською випискою від 12 серпня 2014 р., яка завірена печаткою публічного акціонерного товариства "Банк Київська Русь" (а.с. 161).

Крім того, між позивачем (поклажодавцем) та ТОВ «Інарні» (зберігачем) було укладено договір зберігання № 28/02/14-01 (далі - договір № 28/02/14-01) (а.с. 85).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 даного договору поклажодавець взяв на себе зобов'язання передати, а зберігач прийняти на відповідальне зберігання з 28 лютого 2014 р. по 28 лютого 2015 р. включно та повернути у схоронності майно, перелік якого зазначено в акті здачі-прийняття.

Дана обставина підтверджується наданими позивачем суду документів, а саме:

- акту здачі-приймання майна від 28 лютого 2014 р. (а.с. 139);

- листа від 3 березня 2014 р. (а.с. 134).

Також судом враховано, що на дату укладення та виконання договорів комісії № 21022014 та зберігання № 28/02/14-01 у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ «Інарні», зокрема, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з яким названий контрагент зареєстрований, як юридична особа, а його засновником є ОСОБА_4 (а.с. 167-169).

До того ж, на виконання договору комісії № 21022014 між ТОВ «Інарні» та компанією OLEOS TRADING LIMITED 4 березня 2014 р. було укладено договір поставки № 0403/01(далі - договір № 0403/01) (а.с. 141-146).

Згідно з п. 1 даного договору продавець взяв на себе зобов'язання поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплати сиру нерафіновану олію з насіння сояшника врожаю 2013 року.

Дана обставина підтверджується наданими позивачем суду документів, а саме:

- додатковою угодою № 1 (а.с. 147);

- вантажно - митною декларацією № 504010000/2014/000964 (а.с. 94);

- листами від 5, 7 березня 2014 р. (а.с. 78, 80, 82);

- товаро-транспортними накладними (а.с. 79, 81, 83, 84).

Крім того, за реалізований на виконання договору № 0403/01 товар ТОВ «Інарні» на рахунок позивача було перераховано сплату за олію соняшникову нерафіновану згідно договору комісії № 20022014. Дана обставина підтверджується наявними в матеріалах банківськими виписками завіреними публічним акціонерним товариством «Банк Київська Русь» (а.с. 162-163).

Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового рішення, є необґрунтованими.

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору поставки № 2102-2014 дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договору поставки № 2102-2014 призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договору поставки № 2102-2014 у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД", що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 164-166);

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору поставки між позивачем та ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД".

Крім того, судом не можуть бути взяті до уваги надані відповідачем заперечення та копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 20 серпня 2014 р. № 468, оскільки перелічені документи жодним чином не доводять безтоварності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД", а, отже, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову (а.с. 116-119).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 22 вересня 2014 р. № 0008282201 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 22 вересня 2014 р. № 0008282201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Молнія" сплачений ним судовий збір у сумі 419 (чотириста дев'ятнадцять) грн 06 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.