Постанова № 43332317, 10.03.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року о 15 год. 54 хв.Справа № 808/8902/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача - Літвінова О.Є.

відповідача - Єзерницької Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної організації «Комбінат «Зірка»

до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області,

про часткове скасування обов'язкових вимог щодо усунення порушень фінансової дисципліни

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Державної організації «Комбінат «Зірка» (далі - позивач) до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить скасувати обов'язкові вимоги відповідача, щодо усунення порушень фінансової дисципліни від 24.06.2014 за №08-06-14-14/5135 в частині пункту 3 обов'язкових вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що співробітниками Державної фінансової інспекції в Запорізькій області (далі - Відповідач) з 25.03.2014 року по 21.05.2014 року було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державної організації «Комбінат «Зірка» (далі - Позивач) за період з 01.05.2013 року по 28.02.2014 року. Ревізією було виявлено ряд порушень, які описано у відповідному Акті ревізії № 06-21/12 від 21.05.2014 року та на підставі яких 24.06.2014 року за вих. № 08-06-14-14/5135 на адресу Позивача були надіслані обов'язкові вимоги щодо усунення порушень фінансової дисципліни. Позивач зазначає, що керівництво ДО «Комбінат «Зірка» категорично не погоджується з висновками Акту та пунктом 3 обов'язкових вимог Держфінінспекції за вих. № 08-06-14-14/5135 від 24.06.2014, вважаючи його необґрунтованим та незаконним.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях від 28.12.2014 (вх. №54916). Вважає, що вимоги відповідача є правомірними, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 10 березня 2015 року, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи судом з'ясовано наступне.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного риєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Серія АА №466348 Державна організація «Комбінат «Зірка» 05.06.1997 зареєстрована, як юридична особа за адресою: 69067, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Республіканська, буд. 127, ідентифікаційний код 14373271.

Відповідно до п. 2.42 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на 1 квартал 2014 року на підставі направлень, виданих начальником Держфінінспекції в Запорізькій області Ващенко Г.В., ревізійною групою під керівництвом головного державного фінансового інспектора відділу інспектування у сфері послуг Кіндрась І.І., проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державної організацій «Комбінат «Зірка» за період з 01.05.2013 по 28.02.2014.

Ревізія проводилась з 25 березня 2014 року по 21 травня 2014 року.

За результатами перевірки Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області складено Акт №06-21/12 від 21.05.2014 ревізії фінансово-господарської діяльності в Державній організації «Комбінат «Зірка» за період з 01.05.2013 по 28.02.2014.

03 червня 2014 року на адресу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області направлено заперечення (вих.№419) на Акт №06-21/12 від 21.05.2014 ревізії фінансово-господарської діяльності в Державній організації «Комбінат «Зірка» за період з 01.05.2013 по 28.02.2014.

За результатами розгляду заперечень до Акту ревізії та відповідно до висновків відповідача від 23 червня 2014 за №08-08-14-14/5072 заперечення позивача не були прийняті.

24 червня 2014 року за №08-06-14-14/5135 відповідачем на адресу Державної організації «Комбінат «Зірка» направлено вимоги по усуненню порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Державної організації «Комбінат «Зірка».

Пунктом 3 вимог визначено, що ревізією встановлено порушення п.п. 5 п.4.4 Статуту ДО «Комбінат «Зірка», затвердженого наказом Держрезерву України від 25.05.2001 №28, яким передбачено встановлення цін на надані послуги за умови погодження їх уповноваженим органом управління - Державним агентством резерву України, п.1.5 Порядку надання платних послуг організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву, затвердженого наказом Державного комітету України з державного матеріального резерву від 17.10.2003 № 237, ДО «Комбінат «Зірка» через нарахування плати за надані послуги у заниженому розмірі недоотримано доходів при наданні у жовтні-листопаді 2013 року додаткових послуг при прийманні нафтопродуктів з танкерів по договору від 01.10.2013 №01/10 з ТОВ «Дунайбункер-Плюс», підписаного керівником Комбінату, на загальну суму 39968,31 грн, у зв'язку з чим позивачу поставлено вимогу у повному обсязі відшкодувати шкоду за рахунок винних осіб шляхом перерахування на реєстраційний рахунок Комбінату кошти у загальній сумі 39968,31 грн., на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з такими висновками Державної фінансової інспекції в Запорізькій області позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), її визначено як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).

Держфініспекція утворена шляхом реорганізації Головного контрольно-ревізійного управління України відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010.

Частиною першою статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-ХІІ) встановлено, що головним завданням органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Пункт 7 статті 10 Закону № 2939-XII закріплює право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання визначає Порядок проведення інспектування фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р.№ 550 (пункт 1 цього Порядку).

За правилами пункту 2 зазначеного Порядку, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

За змістом частини шостої статті 2 Закону № 2939-XII порядок проведення Держфінінспекцією державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, за правилами пунктів 45, 46 Порядку проведення інспектування у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з пунктом 50 цього Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, ДФІ пред'явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії підприємства. При цьому, оскаржувані пункти вимоги ДФІ вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 20.01.2015 по справі № 21-603а14.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявленого позову.

Судові витрати, відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державної організації «Комбінат «Зірка» - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара