Рішення № 43331827, 24.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015Справа №910/2130/15-г

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 30 409,02 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Тараненко А.П. (дов.№13 від 05.01.2015)

від відповідача: Цілик А.В. (дов.№67 від 16.10.2014)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу 30 409,02 грн.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку із пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2015 порушено провадження у справі №910/2130/15-г та призначено її до розгляду на 05.03.2015 року.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 05.03.2015 суд виніс ухвалу, якою відклав розгляд справи на 19.03.2015 року.

У судовому засіданні 19.03.2015 судом оголошено перерву до 24.03.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 24.03.2015 надав усні пояснення по суті спору та заяву про уточнення позовних вимог.

У пункті 3.11. постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до п.3.10. постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Суд, вивчивши надану позивачем заяву про уточнення позовних вимог встановив, що фактично позивачем заявлено зменшення розміру позовних вимог, а саме заявлено до стягнення суму розміром 17874,69 грн. Заслухавши пояснення представника позивача з приводу даної заяви та думку представника відповідача, суд оголосив про її прийняття та зауважив, що подальший розгляд справи здійснюється із урахуванням заявлених зменшень.

Представник відповідача надав усні заперечення на позов, посилаючись на обставини аналогічні тим, що викладені у відзиві.

На запитання суду щодо наявності додаткових обставин, що мають значення для справи представники сторін повідомили, що ними подані всі докази, які мають значення для вирішення справи по суті, судом досліджені всі обставини справи і на підставі зібраних доказів можливо прийняти рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

05.03.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія "УНІКА" (страховик) та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (страхувальник та вигодонабувач) укладено договір №001800/4002/0000021 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням, згідно Додатку 1 до Договору, транспортним засобом марки "Vokswagen", державний номер АЕ6583СХ.

Відповідно до довідки №9383027 про дорожньо-транспортну пригоду, 03.05.2014 по пр-кту Правди у м.Дніпропетровську, відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки "Vokswagen", державний номер АЕ6583СХ, під керуванням Мельник О.В. (наявний подорожній лист від 03.05.2014) та транспортним засобом марки «Toyota», державний номер АЕ7611ЕХ, під керуванням Шуляцького М.Л.

Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Шуляцьким М.Л. Правил дорожнього руху України, якого постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.06.2014 у справі №175/1989/14 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.05.2014 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування за договором №001800/4002/0000021 від 05.03.2014, у якій зазначив, що суму страхового відшкодування просить виплатити на рахунок СТО.

Вартість матеріального збитку, спричиненого власнику ТЗ марки "Vokswagen", державний номер АЕ6583СХ, визначена позивачем на підставі Звіту №24/05/14 від 08.06.2014, складеного Суб'єктом підприємницької діяльності Кориновський Євген Юрійович, у розмірі 31956,36 грн.

Розмір страхового відшкодування визначений позивачем на підставі виставленого ТОВ «Гранд Авто» рахунку№КС00004292 від 06.05.2014 та зазначений у страховому акті №00142455 від 10.06.2014 у розмірі 31409,02 грн.

Позивач, на виконання умов договору №001800/4002/0000021 від 05.03.2014 та відповідно до заяви страхувальника, перерахував на рахунок СТО ТОВ «Гранд Авто» визначену суму страхового відшкодування у розмірі 31409,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням №001184 від 18.06.2014 року.

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія Шуляцького М.Л., який керував транспортним засобом марки «Toyota», державний номер АЕ7611ЕХ, на момент скоєння ДТП застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" (відповідач у справі), за полісом №АС/4303598, відповідно до витягу з Єдиної централізованої бази МТСБУ.

Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач звернувся 07.07.2014 до відповідача із заявою вих.№4182 на виплату страхового відшкодування, однак коштів станом на момент розгляду справи у суді так і не отримав.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач надав свій розрахунок (оцінку) вартості матеріального збитку пошкодженого ТЗ у розмірі 18874,69 грн., оскільки у наданому позивачем Звіті коефіцієнт фізичного зносу не застосовано.

Позивач, у свою чергу, погодився із доводами відповідача та уточнив розмір заявлених позовних вимог до 17874,69 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).

Наявною у матеріалах справи постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.06.2014 у справі №175/1989/14 встановлено вину Шуляцького М.Л. у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки «Toyota», державний номер АЕ7611ЕХ.

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність Шуляцького М.Л., який керував транспортним засобом марки «Toyota», державний номер АЕ7611ЕХ, застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" (відповідач у справі), за полісом №АС/4303598, відповідно до витягу з Єдиної централізованої бази МТСБУ.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач - Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки "Vokswagen", державний номер АЕ6583СХ.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором №001800/4002/0000021 від 05.03.2014 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Шуляцького М.Л., як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Виходячи з вимог ч.ч. 2, 3 ст. 22, ст.1166 та ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, у відповідності до чинного законодавства, умов Договору №001800/4002/0000021 від 05.03.2014 та заяви страхувальника, виплатив на рахунок СТО ТОВ «Гранд Авто» суму страхового відшкодування у розмірі 31409,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням №001184 від 18.06.2014 року.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зауважує на завищеному розмірі страхового відшкодування, заявленого до стягнення у порядку регресу, оскільки у наданому позивачем Звіту про визначення вартості матеріального збитку пошкодженого ТЗ не застосовано коефіцієнт фізичного зносу.

На підтвердження викладених у відзиві заперечень, відповідач надає складений на його замовлення Аварійний сертифікат №102/02/15 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, яким визначено вартість матеріального збитку пошкодженого ТЗ марки "Vokswagen", державний номер АЕ6583СХ у розмірі 18874,69 грн.

Позивач проти визначеної відповідачем вартості матеріального збитку не заперечував та просив стягнути з відповідача, відповідно до наданої заяви про уточнення позовних вимог, 17874,69 грн.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АС/4303598, виданим відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" - визначено франшизу в розмірі 1000,00 грн., яка вирахувана позивачем із заявленої до стягнення суми страхового відшкодування.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" не доведено відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу 30409,02 грн. - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, 77; ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, 70А; ідентифікаційний код 20033533) 17874 (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) гривні 69 копійок сплаченого страхового відшкодування та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 24.03.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 30.03.2015 року

Суддя К.В. Полякова