Постанова № 43331670, 26.03.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2015 р.Справа № 916/2774/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Т.А. Величко

суддів: В.В. Бєляновського, Л.В. Поліщук

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Скворцова О.В., Остапов В.В.

від відповідача - Чернишева А.О.

від третьої особи (ПП " Контейнерний Термінал Іллічівськ") - Ткачова А.В.,Уколов О.Л.

від третьої особи (Міністерство інфраструктури України)- не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії ДП "Адміністрація морських портів України" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2015р.

по справі №916/2774/14

за позовом ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії ДП "Адміністрація морських портів України"

до відповідача: ДП "Іллічівський морський торговельний порт"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) ПП " Контейнерний Термінал Іллічівськ"

2) Міністерство інфраструктури України

про стягнення 10 628 092,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

ДП „Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії звернулося до господарського суду Одеської області із позовними вимогами до ДП „Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 10 628 092,19 грн. - доходів з майна позивача безпідставно набутого відповідачем.

Позовні вимоги, із посиланням на частину третю статті 136 Господарського кодексу України, статті 1212, 1214 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що у відповідача виник обов'язок із відшкодування доходів, одержаних з безпідставно набутого майна позивача за період з 13.06.2013р. до 31.12.2013р. у вигляді доходу за Договором про спільну діяльність від 22.06.2005 № 435-О, укладеного між ДП „Іллічівський морський торговельний порт" та ПП „Контейнерний Термінал Іллічівськ". Внаслідок реорганізації відповідача на підставі наказу Міністерства інфраструктури України "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від 19.03.2013 № 163 і передачі майна за розподільчим балансом та Актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013р. до ДП „Адміністрація морських портів України", як правонаступника ДП „Іллічівський морський торговельний порт", перейшли майнові права та обов'язки (право господарського відання) відносно частини майна, переданого відповідачем у якості вкладу за Договором про спільну діяльність від 22.06.2005 № 435-О, укладеного з ПП „Контейнерний Термінал Іллічівськ". На думку позивача, відповідач втратив майнові права (право господарського відання) на передані об'єкти, але при цьому відповідач без достатньої правової підстави зберіг майно ДП „Адміністрація морських портів України", використовує його у якості внеску за Договором про спільну діяльність від 22.06.2005 № 435-О, одержує від цього дохід. Сума цього доходу розрахована позивачем як частка у розмірі 32,49% від щорічного мінімального гарантованого чистого прибутку, отриманого ДП „Іллічівський морський торговельний порт" відповідно до умов пункту 8.7 Договору про спільну діяльність від 22.06.2005 № 435-О, який припадає на період з 13.06.2013 до 31.12.2013.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.07.2014 порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП „Контейнерний Термінал Іллічівськ" та Міністерство інфраструктури України.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що майно, передане ДП «ІМТП» в якості вкладу за Договором про спільну діяльність від 22.06.2005 № 435-О та частина якого перейшла на баланс ДП „Адміністрація морських портів України" після реорганізації підприємств морського транспорту, є нерухомим, а відтак, до моменту державної реєстрації права господарського відання на нерухоме майно за ДП „Адміністрація морських портів України", тобто, до 25.03.2014р. були відсутні правові підстави для повернення доходів, які отримали або мали отримати сторони Договору про спільну діяльність від 22.06.2005 № 435-О за період з 13.06.2013р. по 31.12.2013р. На думку відповідача, позивачем не доведено, яка саме частка майна, що використовується у спільній діяльності, перейшла йому за розподільчим балансом та актом приймання-передачі.

Також відповідач зазначив, що ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії не є стороною (учасником) Договору про спільну діяльність від 22.06.2005 № 435-О, а стаття 1139 Цивільного кодексу України передбачає розподіл прибутку виключно між учасниками договору простого товариства та в результаті їх спільної діяльності.

Міністерство інфраструктури України в уточнених письмових поясненнях від 23.12.2014 просило в задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав відсутності державної реєстрації права господарського відання на нерухоме майно за позивачем у період з 13.06.2013 до 31.12.2013, а також через те, що ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії не є стороною (учасником) Договору про спільну діяльність від 22.06.2005 № 435-О, а стаття 1139 Цивільного кодексу України передбачає розподіл прибутку виключно між учасниками договору простого товариства та в результаті їх спільної діяльності.

В письмових пояснення по справі від 13.01.15р. Міністерство інфраструктури України визнало позовні вимоги ДП «АМПУ» в особі Іллічівської філії щодо стягнення з ДП «ІМТП» 10628092,19 грн., які є доходом, отриманим ДП «ІМТП» за Договором СД №435-О від використання майна, що передано на баланс позивача з 13.06.13р., обґрунтованими і законними, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Наказ Міністерства інфраструктури України від 19.03.13р. №163 (зі змінами), на виконання якого реорганізовано ДП «ІМТП» шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків щодо них відповідно до розподільчих балансів та актів приймання-передачі та утворено внаслідок виділу ДП «АМПУ» є документами, які підтверджують закріплення за ДП «АМПУ» право господарського відання на зазначене в них державне майно. У відповідача після 13.06.13р. відсутні будь-які права та повноваження щодо використання державного майна, переданого позивачу відповідно до розподільчого балансу з 13.01.13р. та акту приймання-передачі №482/19 з 13.06.13р.

На даний час має місце протиправне використання майна ДП «АМПУ» в особі Іллічівської філії в процесі здійснення спільної діяльності за договором СД №435-О, отже, одержання ДП «ІМТП» доходу від вказаного договору за використання такого майна є протиправним і підлягає відшкодуванню позивачу.

ПП „Контейнерний Термінал Іллічівськ" заперечує проти зазначеної позивачем підстави позову - стягнення суми доходів, одержаних з безпідставно набутого майна на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України. При цьому, третя особа, із посиланням на статті 109, 512 Цивільного кодексу України, частину четверту статті 59 ГК України зазначає, що внаслідок реорганізації ДП „Іллічівській морський торговельний порт" шляхом виділу, новостворене ДП "Адміністрація морських портів України" є правонаступником Відповідача за правами та обов'язками, що випливають з Договору про спільну діяльність від 22.06.2005 № 435-О, зокрема, й за правом на одержання доходів в частині, яка відповідає частці майна, переданого позивачу в ході реорганізації. За відсутності доказів обсягу прав і обов'язків, які перейшли від Відповідача до Позивача за Договором про спільну діяльність від 22.06.2005 № 435-О, приватне підприємство, керуючись частиною другою статті 517 Цивільного кодексу України, як боржник, виконало свої зобов'язання на користь ДП „Іллічівській морський торговельний порт".

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.01.2015р. (головуючий Шаратов Ю.А., судді - Никифорчук М.І., Погребна К.Ф.) відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі.

Господарський суд, з посиланням на ст. 147 ЦК України (перехід частки у статутному капіталі до спадкоємця фізичної особи) та ст. 8 ЦК України (аналогія Закону) дійшов висновку, що внаслідок реорганізації відповідача шляхом виділу, до позивача перейшла частка відповідача у спільному майні сторін та відповідні права та обов'язку учасника в частині, що відповідає частці майна, переданого ДП "Адміністрація морських портів України", а відтак, на думку суду, не відповідає дійсності твердження, що позивач не є стороною (учасником) Договору про спільну діяльність від 22.06.2005 № 435-О.

Судом застосовано до відносин між позивачем, відповідачем та ПП «КТІ» аналогію закону - норми ч. 5 ст. 147 ЦК України, відповідно до якої частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства. Так як позивачу, як учаснику, належить частина у спільному майні простого товариства, відсутнє набуття або збереження майна за рахунок позивача, оскільки відсутня і втрата ним цього майна, а сума прибутку за 2013р., що припадає на частку позивача і перерахована відповідачу ПП «КТІ» за відсутності у нього доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, не є доходом з майна, збереженого без достатньої підстави, що унеможливлює застосування до спірних відносин норм ч. 1 ст. 1214 ЦК України. Відтак, як зазначив господарський суд, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії просить рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2015р. у справі №916/2774/14 - скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи скаржника ґрунтуються на допущених господарським судом порушеннях норм матеріального та процесуального права, неповному і необ'єктивному дослідженні всіх обставин справи, а саме:

- застосування за аналогією закону ч. 5 ст. 147 ЦК України до спірних правовідносин не є вірним, оскільки в силу ч. 1 ст. 8 ЦК України застосування аналогії закону можливо у подібних за змістом цивільних відносинах. «Вклад учасника спільної діяльності» та частка учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю за своєю правовою природою носять різний характер;

- при створенні юридичної особи шляхом виділу (ст.. 109 ЦК України), як це має місце у випадку ДП «АМПУ» та ДП «ІМТП», новостворена юридична особа (ДП «АМПУ») є правонаступником щодо частини майна, майнових прав і зобов'язань, переданих від ДП «ІМТП» відповідно до розподільчого балансу та акту приймання-передачі. В той час права та обов'язки ДП «ІМТП» за договором № 435-О про спільну діяльність від 22.06.2005 за актом приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків від 13.06.2013р. до ДП «АМПУ» ні повністю, ні частково не передавалися;

- внаслідок самої лише реорганізації ДП «ІМТП» шляхом виділу, ДП «АМПУ» не може стати учасником договору про спільну діяльність до укладення відповідної угоди про включення ДП «АМПУ» до складу учасників спільної діяльності, в якій буде врахований розподіл всіх прав та обов'язків ДП «ІМТП» та ДП «АМПУ» як учасників договору;

- фактично рішенням суду було встановлено факт відсутності правових підстав для утримання ДП «ІМТП» частини доходу (гроші як майно), який мало одержати ДП «АМПУ»;

- правова підстава - ст.. 1212 ЦК України, навіть у випадку відсутності висновків суду щодо часткового правонаступництва позивачем прав і обов'язків відповідно як учасника за Договором СД, буде відповідати обраному позивачем способу захисту порушеного права, що не враховано судом. Розмір доходу, одержаного ДП «ІМТП» від безпідставного використання майна позивача, визначена відповідно до умов договору СД та є часткою прибутку, одержаного відповідачем від спільної діяльності, здійснюваної шляхом використання у ній майна позивача;

- розмір доходу, отриманого від спільної діяльності відповідачем безпосередньо залежить від вартості майна, визначеного як вклад ДП «ІМТП» у спільну діяльність, а отже з 13.06.2013р. 32,49% такого доходу (пропорційного вартості майна позивача) є доходом, отриманим відповідачем від майна ДП «АМПУ» та який, відповідно до ст.. 1214 ЦК України, підлягає відшкодуванню позивачу.

ДП „Іллічівській морський торговельний порт" у своїй апеляційній скарзі просить рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2015р. у справі №916/2774/14 змінити у мотивувальній частині, а саме: Виключити з мотивувальної частини рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2015р. по справі №916/2774/14 на стор. 8 абзаци 16,16, а саме: «Відповідно до пункту 2 частини першої статті 512, статті 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Главою 77 «Спільна діяльність» Цивільного кодексу України , що встановлює положення про спільну діяльність та просте товариство, не врегульовано відносини з правонаступництва щодо частки (вкладу) учасника у спільному майні».

Виключити з мотивувальної частини рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2015р. по справі №916/2774/14 на стор. 8 абзаци 18,19,20, а саме: « Частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Суд вважає за можливе застосувати до відносин між Позивачем, Відповідачем та ПП «Контейнерний Термінал Іллічівськ» аналогію закону, а саме, норми частини п'ятої статті 147 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Отже, з огляду на те, що умовами Договору від 22.06.2005 не встановлено обов'язкової згоди інших учасників простого товариства на перехід до правонаступника частки (вкладу) учасника у спільному майні, до Позивача, в наслідок реорганізації Відповідача шляхом виділу, перейшла частка ДП «Іллічівській морський торговельний порт» у спільному майні сторін, та відповідні права та обов'язки учасника, в частині, яка відповідає частці майна, переданого ДП «Адміністрація морських портів України» за розподільчим балансом станом на 13.06.2013 і Актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 №489/19. А відтак, не відповідає дійсності твердження Відповідача про те, що ДП «Адміністрація морських портів України» не є стороною (учасником) Договору про спільну діяльність від 22.06.2005 №435-О»

Включити до мотивувальної частини рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2015р. по справі №916/2774/14 абзац наступного змісту: « Стаття 1139 ЦК України, на яку, зокрема, посилається позивач у своїй позовній заяві, передбачає розподіл прибутку тільки між учасниками простого товариства та в результаті їх спільної діяльності. При цьому позивач не заперечує, що ДП «АМПУ» не є учасником зазначеного Договору про спільну діяльність № 435-О від 22.06.2005 р. та не приймало участі в результатах спільної діяльності. У зв'язку з цим розподіл прибутку від спільної діяльності не поширюється на ДП «АМПУ», що не є стороною спільної діяльності.».

В решті рішення господарського суду від 13.01.15р. у справі №916/2774/14, в т.ч. резолютивну частину цього рішення, залишити без змін.

Скаржник вважає окрему складову мотивувальної частини рішення такою, що прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права: ст. ст. 8, 147, 512, 514 ЦК України, що призвело до неправильності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Помилковість висновків суду, на зміні яких наполягає скаржник ґрунтується на тому, що суд вийшов за межі пред'явлених позовних вимог та в порушення норм матеріального права (ст.. 77 ЦК України, ст.. 651, 652 ЦК України) визнав, що ДП «АМПУ» є стороною Договору, тоді, як за імперативними приписами ст..651, 652 ЦК України, зміна умов договору є виключно прерогативою сторін; Договір СД з моменту укладення та на даний час залишається двостороннім договором, сторонами якого є виключно - ДП «ІМТП» та ПП «КТІ». Включення ДП «АМПУ» стороною Договору СД тягне за собою зміну істотних умов такого договору, тоді як існує чіткий порядок внесення змін до Договору СД.

В матеріалах справи за спірний період з 13.06.2013р. по 31.12.2013р. відсутні належні докази зареєстрованого права господарського відання за ДП «АМПУ» на нерухоме майно (причали - 3, 4, 5,6). Господарським судом чітко встановлено, що право господарського відання на це майно зареєстровано за ДП «АМПУ» 25.03.2014р.

Думка суду про можливість застосування аналогії закону до відносин між позивачем, відповідачем та ПП «КТІ» є помилковою та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Використані судом ст.. 147, 512, 514 ЦК України регулюють правовідносини між товариством з обмеженою відповідальністю та взагалі не регулюють правовідносини стосовно реалізації державних підприємств та внесення змін до умов договорів спільної діяльності. Жодних доказів того, що ДП «АМПУ» є учасником і йому належить частка доходів від спільної діяльності, у матеріалах справи немає, а тому, окремі складові мотивувальної частини рішення не є обґрунтованими.

Господарський суд застосував у спірних правовідносинах інші підстави, ніж були зазначені позивачем, тобто, змінив матеріально-правову підставу позову, чим не врахував позицію ВГСУ, викладену в п. 2 постанови Пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення», сформовану на підставі сталої практики, а норми ст. ст. 147, 512, 514 ЦК України взагалі не підлягають застосуванню у даних випадках.

В письмових поясненнях щодо апеляційних скарг на рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2015р. у справі №916/2774/14 ПП «Контейнерний термінал Іллічівськ" вважає судове рішення законним та обґрунтованим, прийнятим за повного з'ясування обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, тобто, таким, що підлягає залишенню в силі.

Господарський суд дійшов вірного висновку, що Адміністрація набула прав та обов'язків по Договору СД - щодо причалів, як вкладу в спільну діяльність, оскільки є правонаступником майна порту, переданого Адміністрації в ході реорганізації. Позиція щодо дійсності всіх зобов'язань за інвестиційним договором - Договором СД - щодо Порту та Адміністрації в частинах, пропорційних переданому майну, підтверджується прямою гарантією, закріпленою в ЗУ «Про морські порти України». Правонаступництво Адміністрації щодо часткової участі в Договорі СД відбулося на підставі вимог закону (п. 5 Прикінцевих положень ЗУ «Про морські порти України»), повністю відповідає чинному законодавству, є завершеним та не потребує як передумову додаткових угод до Договору СД. В порядку правонаступництва від Порту до Адміністрації перейшло не лише право господарського відання на причали, а й права та обов'язки по Договору СД.

Господарський суд підставно відхилив: посилання Адміністрації на те, що права та обов'язки Порту за Договору СД (в частині переданого майна) в ході реорганізації Порту до Адміністрації не передавалися; доводи Порту щодо відсутності підстав для правонаступництва Адміністрації щодо прав та обов'язків по Договору СД (в частині майна, що було передано Портом Адміністрації), та що Адміністрація не стала учасником Договору СД, як такі, що не відповідають матеріалам справи, не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства. Оскільки господарським судом вірно встановлено, що причали використовуються на підставі діючого Договору СД, то висновок суду щодо відсутності факту використання Причалів без належної правової підстави є вірним та відповідає чинному законодавству та практиці ВСУ. Висновок суду, що кошти, які є предметом спору та були одержані ДП «ІМТП» від ПП «КТІ» по Договору СД , не можуть стягуватися як дохід, котрий був отриманий від використання майна без належної правової підстави, на підставі ст. 1214 ЦК України, є законним та обґрунтованим.

Господарський суд дійшов законного висновку про часткове правонаступництво Адміністрацією прав і обов'язків за Договору СД внаслідок передачі Портом Адміністрації Причалів в ході реорганізації та виділу Адміністрації; про те, що Адміністрація як правонаступник Порту за частиною прав і обов'язків за Договору СД має право претендувати на частину прибутку від спільної діяльності, яка відповідає розміру частини у майні спільної діяльності, щодо якої суб'єктом господарського відання стала Адміністрація; про відсутність підстав для застосування ст.. 1212 і 1214 ЦК України до відносин щодо використання причалів.

В додаткових письмових поясненнях від 18.02.2015р. ДП «ІМТП» не погоджується з окремими складовими мотивувальної частини рішення господарського суду, та просить апеляційну інстанцію змінити рішення шляхом виключення з мотивувальної частини абзаців 16-20, надавши в підтвердження своєї позиції постанови апеляційної та касаційної інстанції, як судову практику, якими змінювалися рішення саме в мотивувальній частині.

В письмових пояснення від 26.03.15р. щодо апеляційних скарг Міністерство інфраструктури України вважає рішення господарського суду щодо відмови в задоволенні позову необґрунтованим та прийнятим із невірним застосуванням норм матеріального права, а позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми доходів у розмірі 10628092,19 грн., одержаних від безпідставного використання майна позивача, правомірними, обґрунтованими, підлягаючими задоволенню.

Щодо апеляційної скарги відповідача, то внесення змін до мотивувальної частини рішення господарського суду не передбачено чинним законодавством, а тому ці вимоги не можуть бути задоволені при прийняті постанови апеляційним судом.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників сторін, дійшла таких висновків.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що:

- 22.06.2005 № 435-О між ДП „Іллічівській морський торговельний порт" та ПП „Укртансконтейнер", правонаступником якого є ПП „Контейнерний Термінал Іллічівськ", укладено Договір про спільну діяльність від 22.06.2005 № 435-О в Іллічівському морському торговельному порту;

- за умовами Договору СД, сторони об'єднали вклади для спільного здійснення діяльності із перевалки контейнерних вантажів в Іллічівському МТП з метою отримання прибутку без створення юридичної особи. Договір укладено до 2035року;

- умовами договору визначено перелік майна, його оцінка, та передбачено обов'язок ПП «КТІ» перераховувати на користь другої сторони договору прибуток від спільної діяльності у розмірі, пропорційному частці її внеску у спільну діяльність, а якщо розмір такого прибутку менший від розміру мінімального гарантованого прибутку, про який домовилися сторони, додатково здійснювати доплату до розміру мінімального гарантованого прибутку;

- за Актом приймання-передачі майна від 01.08.2005р. ПП «КТІ» передано у спільну діяльність майно, як вклад у спільну діяльність, на загальну суму в розмірі еквівалентному 17613000дол. США, що за курсом НБУ на день оцінки складало 93348900грн.;

- погоджений сторонами (п. 8.7 договору від 22.06.2005р. в редакції додаткової угоди від 01.04.2006р.) розмір мінімального прибутку за 2013р. в розмірі 59108113,2грн., і був перерахований ПП «КТІ» за Договором СД в 2013р. повністю;

- відповідно до п. 1 розпорядження КМУ «Про погодження пропозицій щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту» від 04.03.2013р. №133-р погоджено пропозицію Міністерства інфраструктури щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту за переліком згідно з додатком шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна,прав і обов'язків стосовно них відповідно до розподільчих балансів, а також утворення внаслідок виділу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та віднесення його до сфери управління Міністерства інфраструктури;

- наказом Міністерства інфраструктури України «Про заходи щодо організації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 19.03.2013р. №163, (п. 1, 3, 7) прийнято рішення про реорганізацію державних підприємств морського транспорту за переліком згідно додатку №1. Установлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту в частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів; зобов'язано після проведення державної реєстрації Адміністрації морських портів України прийняти на баланс майно, права та обов'язки державних підприємств морського транспорту, що реорганізуються, згідно із затвердженим Міністерством розподільчими балансами та актами приймання-передачі.

- 13.06.2013р. набрав чинності ЗУ «Про морські порти України», що передбачив створення нового державного підприємства - Адміністрації морських портів - яке забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об'єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту);

- 13.06.2013р. комісією з реорганізації ДП «ІМТП» складено розподільчий баланс ДП «ІМТП» та ДП «АМПУ», Акт приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013р. №482/19, які затверджені Міністерством інфраструктури України;

- 25.03.2014р. ДП «АМПУ» зареєструвала своє право господарського відання на об'єкти нерухомого майна, отримані в результаті реорганізації порту та які були передані ДП «ІМТП» в якості вкладу в спільну діяльність за Договором про спільну діяльність від 22.06.2005р. а саме:

- причали №3, 4 загальною площею 8800кв.м. (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 23.04.2014р. №20814519, номер запису 5435805);

- причал №5 загальною площею 3410кв.м. (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 11.04.2014р. №20391978, номер запису 5324669);

- причал №6 загальною площею 3958кв.м. (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.04.2014р. №20897497, номер запису 5457157).

Як зазначив позивач, з моменту передачі майна до ДП «АМПУ», як правонаступника ДП «ІМТП», у відповідній частині перейшли майнові права та обов'язки (право господарського відання) відносно отриманого майна, а ДП «ІМТП» втратило майнові права на ці передані об'єкти. (п. 3.2 Статуту) ДП «АМПУ». Відповідно до п. 4.2 та п. 4.4 Статуту ДП «АМПУ» все це майно закріплюється на праві господарського відання, яке виникає з дати підписання актів приймання-передачі.

Передане в процесі реорганізації майно з Договору СД не виводилося, між ДП «АМПУ», ДП «ІМТП» та ПП «КТІ» не досягнуто згоди на укладення додаткової угоди та включення ДП «АМПУ» до складу учасників спільної діяльності за Договором СД, закріплене за ДП «АМПУ» державне майно використовується для отримання прибутку учасниками спільної діяльності (ДП «АМПУ» та ПП «КТІ»), отже, має місце протиправне використання майна ДП «АМКУ» в процесі здійснення спільної діяльності за договором №435-О від 22.06.2013р.

Вказані обставини, як зазначив позивач, є підставою стверджувати, що відповідач - ДП «ІМТП» без достатньої правової підстави зберіг майно позивача, використав це майно в якості внеску в спільну діяльність з ПП «КТІ» та одержав від цього дохід, а тому, з метою забезпечення захисту майнових прав ДП «АМПУ» з посиланням на положення гл.83 ЦК України (ст.. 1212, ч. 1 ст. 1214 ЦК України) звернулося до господарського суду за стягненням 10628092,19грн. доходу за період з 13.06.2014р. по 31.12.2013р., виходячи із частини, яка складає 32,49%. ДП «ІМТП» є особою, яка безпідставно отримала 32,49% прибутку від спільної діяльності за Договором СД. Позивач вважає, що відбулося безпідставне збагачення відповідача за рахунок використання майна позивача.

Господарський суд, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, послався на те, що, оскільки вказане майно передано до спільного майна за Договором від 22.06.2005р., де ДП «АМПУ», як учаснику, належить частка у спільному майні простого товариства, то відсутнє набуття або збереження майна за рахунок позивача, оскільки відсутня втрата ним цього майна. Сума мінімального гарантованого прибутку за 2013р., що припадає на частку Позивача у спільному майні простого товариства, перерахована відповідачу ПП «КТІ» за відсутності у нього доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, не є доходом з майна, збереженого без достатньої правової підстави, що унеможливлює застосування до спірних відносин норм ч. 1 ст. 1214 ЦК України. Відтак, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Також господарський суд визнав можливим застосовувати до відносин між позивачем, відповідачем та ПП «КТІ», аналогію закону, а саме - норми ч.5 ст. 147 ЦК України, відповідно до якої частка у статутному капіталі ТОВ переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника - юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Умовами Договору СД № 435-О від 22.06.2005р. не встановлено обов'язкової згоди інших учасників товариства на перехід до правонаступника частки (вкладу) учасника у спільному майні. До позивача внаслідок реорганізації відповідача шляхом виділу перейшла частка ДП «ІМТП» у спільному майні сторін, та відповідні права та обов'язки учасника в частині, яка відповідає частці майна, передано ДП «АМПУ» за розподільчим балансом станом на 13.06.2013р. і Актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013р. №482/19. Не відповідає дійсності твердження відповідача, що ДП «АМПУ» не є стороною (учасником) Договору про спільну діяльність від 22.06.2005р №435-О.

Також господарський суд застосував положення ст.. 512, 514 ЦК України, .. 77 «Спільна діяльність» ЦК України.

Враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, колегія суддів зазначає наступне.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача доходів, одержаних внаслідок використання безпідставно набутого майна (згідно розподільчого балансу) позивач заявив на підставі ч. 1 ст. 1214 ЦК України.

Зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів позадоговірних зобов'язань, які регулюються положеннями глави 83 ЦК.

Змістом даних зобов'язань є обов'язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути це майно потерпілому.

Таке ж зобов'язання виникає і в тому разі, коли підстава, на якій майно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК).

Положення ч. 1 ст. 1214 ЦК України покладають на особу, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, обов'язок відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мали місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, визначених ст. ст. 11, 509 ЦК України, а також в разі коли правові підстави володіння таким майном відпали (вичерпали свою дію).

Правом на пред'явлення позову про стягнення доходів одержаних від безпідставно набутого майна наділена особа, з володіння (правомірного) якої майно вибуло поза встановленою правовою підставою або щодо якого (майна) правові підстави відпали (вичерпали свою дію) - потерпілий.

Відповідачем за таким позовом є особа яка набула або зберегла в себе майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Із врахуванням встановлених господарським судом обставин справи в аспекті вказаних норм га. 83 ЦК України, відповідач не є особою, яка на теперішній час є володільцем спірного майна, оскільки, воно (майно) юридично вибуло з його володіння на підставі акту приймання-передачі від 13.06.2013 та розподільчого балансу, та фактично знаходиться у користуванні ПП "КТІ" на підставі Договору про спільну діяльність № 435-О від 22.06.2005 р.

Наведені обставини виключають можливість застосування до спірних правовідносин норм гл. 83 ЦК України, та зокрема, ст. 1214 ЦК України.

Таким чином, позивачем не доведено, що в даних правовідносинах саме він має статус потерпілої особи через неотримання доходу від використання стратегічних об'єктів портової інфраструктури, в заявленому до стягнення розмірі, адже зміст положень гл. 83 ЦК України визначає потерпілу особу як особу, яка внаслідок дії набувача майна або потерпілого, так і події, була безпідставно позбавлена майна, належного їй на відповідній правовій підставі.

Норми гл. 83 ЦК України визначають загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. Зобов'язання із безпідставного збагачення, закріплені гл. 83 ЦК України, є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо.

Разом з тим колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції що до Позивача, в наслідок реорганізації Відповідача шляхом виділу, перейшла частка ДП „Іллічівській морський торговельний порт" у спільному майні сторін, та відповідні права та обов'язки учасника, в частині, яка відповідає частці майна, переданого ДП "Адміністрація морських портів України" за розподільчим балансом станом на 13.06.2013 і Актом приймання - передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 № 482/19.

Відповідно до Закону України "Про морські порти України", розпорядження КМУ від 04.03.2013 № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013 № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно розподільчих балансів та утворено внаслідок виділу ДП "Адміністрація морських портів України".

Пунктом 3 наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013 № 163 встановлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених в п. 1 наказу, щодо майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчого балансу.

Пунктом 7 наказу встановлено, що після проведення державної реєстрації Адміністрації морських портів України головам Комісій передати, а голові Адміністрації морських портів України прийняти на баланс майно, права та обов'язки державних підприємств морського транспорту, що реорганізується, згідно із затвердженими Міністерством розподільчими балансами та Актами приймання-передачі. Актом приймання-передачі № 482/19 від 13.06.2013р. до адміністрації передано основні засоби ДП "Іллічівський морський торговельний порт" згідно з розподільчим балансом станом на 13.06.2013.

Однією з форм припинення господарської діяльності є реорганізація: злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення. Також реорганізація є однією із форм утворення суб'єкта.

При цьому, ст. 59 ГК України та ст. 19 Закону України "Про господарські товариства" виділяє п'ять форм реорганізації: злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення. В статті 109 ЦК України та статті 32 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначають "виділ" одним з видів створення юридичної особи.

У разі виділу юридична особа виділяється зі скалу іншої, при цьому продовжує існувати і той суб'єкт, зі складу якого відбувся виділ новоствореної юридичної особи.

До новоствореного суб'єкта (суб'єктів) переходять права та обов'язки відповідно до розподільчого акту (балансу).

Статут ДП "Адміністрація морських портів України" затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 29.08.2013 № 642.

Державна реєстрація ДП "Адміністрація морських портів України" проведена 27.05.2013, що підтверджується Випискою із ЄДРПОУ від 20.03.2015.

Таким чином, наказ Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163 (із урахуванням змін), Акт приймання-передачі № 482/19 від 13.06.2013 є документами, які підтверджують закріплення за ДП "Адміністрація морських портів України" права господарчого відання на вказане в розподільчому балансі майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ч. 4 ст. 334 ЦК України та ч. 2 ст. 144 ГК України, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Вказана норма кореспондується із положенням п. 4.8 Статуту ДП "Адміністрація морських портів України", яким визначено, що підприємство у встановленому законодавством України порядку забезпечує оформлення та державну реєстрацію речових прав на об'єкти, права на які підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація права господарського відання ДП "Адміністрація морських портів України" над причалами була здійснена 25.03.2014, апеляційна інстанція вважає правильним висновок господарського суду про те, що з цієї дати до позивача перейшло право господарського відання на отримане в результаті виділу нерухоме майно.

Проведена реорганізація Державних підприємств - морських торговельних портів не носить універсального характеру.

До ДП "Адміністрація морських портів України" перейшли права та обов'язки Морських торговельних портів лише в частині майна, переданого в господарське відання Адміністрації згідно з розподільчим балансом. При цьому, відповідно до розподільчого балансу та акту приймання-передачі права та обов'язки ДП "Іллічівський морський торговельний порт" за договором № 435-О про спільну діяльність від 22.06.2005 р. до ДП "Адміністрація морських портів України" не передавались.

На теперішній час, внаслідок проведеної реорганізації у спільній діяльності за договором № 435-О від 22.06.2005 р. використовується не лише майно, що належить на праві господарського відання ДП "Іллічівський морський торговельний порт", а й ДП "Адміністрація морських портів України", Договір в частині визначення вкладів сторін, розподілення прибутку та суб'єктного складу не зазнав жодних змін.

В силу загальних положень ЦК України договір опосередковує добровільне волевиявлення сторін на встановлення, зміну чи припинення взаємних правовідносин.

ДП "Адміністрація морських портів України" здійснюючи право господарського відання самостійно (а у випадках встановлених Законом також за погодженням з власником) визначає напрямки та способи використання переданого їй майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Отже як ДП "Адміністрація морських портів України", так і Сторони Договору спільної діяльності повинні висловити згоду на вступ/прийняття Адміністрації як нового учасника Спільної діяльності.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У п. 3.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 зазначено, що у випадку, якщо судом помилково застосована норма права, яка не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, але така помилка не вплинула на загальну правову оцінку обставинам справи та на правильність судового рішення щодо вирішення спору, то у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування відповідного рішення.

Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально - правових підстав позову).

Викладене спростовує підстави для скасування рішення господарського суду і задоволення апеляційної скарги ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про відмову в позові підлягає залишенню без змін, але з підстав, зазначених вище у даній постанові.

Є такими що не узгоджуються з приписами ст. 104 ГПК України вимоги апеляційної скарги ДП "ІМТП" щодо зміни рішення шляхом виключення з його мотивувальної частини абзаців про наявність правонаступництва щодо переданого майна позивачу і права позивача на отримання частини доходу з цього майна за Договором СД без відповідних змін до нього, а отже і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ДП «ІМТП».

Оскільки спірна сума доходу отримана, як встановлено господарським судом, за Договором №455-О від 22.06.05р., який є чинним, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача перерахованого йому доходу від ПП «КТІ» за договором про спільну діяльність, в розмірі 10628092,19грн., як безпідставно отриманих коштів згідно вимог ст.. 1212, 1214 ЦК України, є необґрунтованою.

Доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення господарського суду.

Керуючись ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційні скарги ДП «АМПУ» в особі Іллічівської філії та ДП «ІМТП» - залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2015 у справі № 916/2774/14 - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 27.03.2015р.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Л.В. Поліщук