Рішення № 43331668, 25.03.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.03.15 Справа № 904/1639/15За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ", м. Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ДНІПРОІНМЕД", м. Дніпропетровськ

про стягнення 4604, 18 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Монатко Д.С. - представник за дов. № Э.37.7.0.0/Д-930 від 02.06.14

від відповідача: Журавель К.С. - представник за дов. № б/н від 12.01.15

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування у сумі 4604, 18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України "Про страхування", згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 23.03.2015.

23.03.2015 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зв'язку з тим, що позивачем при розрахунку розміру страхового відшкодування, не враховано вартість фізичного зносу автомобіля. Також, відповідач у відзиві на позов зазначає, що полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АС/1586999 встановлено франшизу у розмірі 1000 грн., а не 510 грн., як зазначає позивач при розрахунку страхового відшкодування.

В судовому засіданні 23.03.2015, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 25.03.2015.

25.03.2015 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у сумі 3751, 82 грн., у зв'язку з тим, що сума ПДВ не повинна бути врахована до складу позовних вимог.

Відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Щодо поданої позивачем уточненої позовної заяви, то судом враховано п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, де зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, подана позивачем заява про уточнення позовних вимог, розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог та, оскільки дана заява не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 25.03.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.12.2012 між Приватним акціонерним товариством"Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - позивач, страховик) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приват Банк" було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № DNQTCPS-12B74TF (далі - договір).

Відповідно до п. 3.1 договору цей договір укладено на виконання умов договору застави з метою виконання зобов'язань за кредитним (лізинговим) договором DN00A+02006912 від 08.12.2012.

Предмет договору: майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням та розпорядженням наземним транспортним засобом (далі - ТЗ), що належить йому на правах власності, повного господарського відання, оперативного управління або інших законних підставах (п. 4 договору).

Об'єктом страхування за даним договором є майнові Hafei Saibao, рік випуску 2008, реєстраційний номер АЕ7691НВ (п. 5.1 договору).

Пунктом 6 договору передбачено, що розмір страхової суми складає 79000 грн.

Відповідно до п. 7 договору франшиза у разі пошкодження застрахованого ТЗ внаслідок ДТП за його участю складає 0 % від страхової суми, зазначено в п. 6 цього договору.

Відповідно п. 10 період дії договору - з 08.12.2012 по 07.12.2013.

Пунктом 13.1.3 договору встановлено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у строки та в порядку, передбачені Правилами страхування та розділом 15 цього договору. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,01% від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Страхувальник зобов'язаний повідомити страхового агента про настання страхового випадку у строку та порядку, передбачені Правилами страхування та цим договором (п. 13.2.6 договору).

Відповідно до п. 15.1.5 договору протягом 48 годин (виключаючи вихідні та святкові дні) з моменту коли йому стало відомо про настання такої події, сповістити про це страховика в особі страхового агента в письмовій формі.

Згідно з п. 15.5 договору розмір завданих збитків визначається після огляду ТЗ та на підставі експертної оцінки розміру збитку (кошторису вартості відновлювального ремонту) з урахуванням документів, наданих страхувальником (вигодонабувачем), а також документів і відомостей, зібраних страховим агентом самостійно.

Відповідно до п. 15.12 договору страхове відшкодування, що виплачується, зменшується на розмір безумовної франшизи - за кожним страховим випадком.

07.11.2013 по пр. Гагаріна у м. Дніпропетровськ сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Hafei Saibao, р/н АЕ7691НВ, під керуванням Сплавського Петра Миколайовича та автомобіля RENAULT МЕГАН, р/н АЕ0021НС, під керування Циновнікової Інни Олександрівни (арк. с. 14).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Hafei Saibao, р/н АЕ7691НВ був пошкоджений.

Відповідно до постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.12.2013 у справі № 199/12721/13-п Циновнікову Інну Олександрівну визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 400 грн. (арк. с. 16).

Згідно висновку № 255/13 автотоварознавчого дослідження автомобіля Hafei Saibao, р/н АЕ7691НВ від 13.11.2013, складеного ПП Резніченко В.Д. (свідоцтво № 360 від 16.11.2012), матеріальний збиток складає 4261, 82 грн. (5114, 18 грн. з ПДВ) (арк. с. 22-25), що також підтверджується ремонтною калькуляцією № 380 від 13.11.2013 (арк. с. 26-27).

Згідно з розрахунком страхованого відшкодування, здійсненого у страховому акті № И-3830 від 29.11.2013, сума страхованого відшкодування становить 5114, 18 грн. з ПДВ (арк. с. 18-19 ).

На виконання умов договору позивач, відповідно до страхового акту № И-3830 від 29.10.2013, заяви Сплавської Олени Олександрівни (арк. с. 17) та заява ПАТ "КБ "Приват банк" від 29.11.2013 № 7059303 (арк. с. 38) виплатив страхове відшкодування шляхом перерахування коштів Сплавській Олені Олександрівні на рахунок 29099062578064 в ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 5114, 18 грн. страхове відшкодування за договором № DNQTCPS-12B74TF від 08.12.2012 (арк. с. 20).

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи - Циновнікової Інни Олександрівни застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Дніпроінмед" (далі - відповідач), що підтверджується полісом № АС/158699. Відповідно цього полісу, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну 50 000 грн., при цьому франшиза встановлена у розмірі 510 грн. (арк. с. 37).

Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, яким керував винуватець ДТП, застрахована за полісом № АС/158699 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Дніпроінмед", позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, звернувся з позовом до відповідача про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 3751, 82 грн.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а тому до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Статтями 1166 та 1188 ЦК України передбачено, що майнова шкода завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, та в разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 2 статті 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки RENAULT МЕГАН, р/н АЕ0021НС, встановлена у судовому порядку.

Таким чином, позивач, після виплати застрахованій ним особі страхового відшкодування, має право звернутися з відповідною вимогою стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу саме до страховика за наявності певних підстав.

Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), згідно п. 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Порядок виплати страхового відшкодування визначений ст. 37 Закону, зокрема, у п. 37.4 ст. 37 Закону встановлено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди.

Приписами вказаної правової норми встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п.. 33.1.2 п.33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Тобто зазначена стаття передбачає наявність у страховика права не пред'явлення регресного позову, а не відсутність цього права.

Пунктом 1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зв'язку з тим, що позивачем при розрахунку розміру страхового відшкодування, не враховано вартість фізичного зносу автомобіля.

Дане твердження відповідача спростовується матеріалами справи, зокрема, розрахунком вартості відновлювальних ремонтних робіт, який було здійснено за формулою з урахуванням фізичного зносу автомобіля (арк. с. 25).

Також відповідач у відзиві на позов зазначає, що полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АС/1586999 встановлено франшизу у розмірі 1000 грн., а не 510 грн., як зазначає позивач при розрахунку страхового відшкодування.

Однак, відповідачем до суду не надано полісу № А/С 1586999, в той час як згідно витягу з централізованої бази МТСБУ за полісом № А/С 1586999, якій міститься у матеріалах справи (арк. с. 37), розмір франшизи становить 510 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, надані до справи докази, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 3751, 82 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 1827 грн.

Керуючись ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 21, кім. 307, код ЄДРПОУ 21870998) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, офіс 402, код ЄДРПОУ 33248430) страхове відшкодування у розмірі 3751, 82 грн. та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 30.03.2015

Суддя В.І. Ярошенко