Рішення № 43331574, 23.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2015Справа №910/4819/15-г

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес»

до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 7 018,95 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Бухонкін І.В. за довіреністю № 0026-15/КВ від 31.12.2014 р.

від відповідача: Петренко Р.О. за довіреністю № 3 від 02.01.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.03.2015 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 31 943,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Юнівес» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 049-а/14/УРП від 15.05.2014 р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Lexus LX 570», реєстраційний номер АА 5173 АА, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність водія автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер АА 8962 ОН, якого визнано винним у скоєні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АІ/0729298), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача. Оскільки відповідач перерахував позивачу лише частину страхового відшкодування, виплаченого позивачем страхувальнику за договором № 049-а/14/УРП добровільного страхування наземного транспорту від 15.05.2014 р., то позивач вважає, що стягненню з відповідача підлягає сума недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 7 018,95 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/4819/15-г та призначено розгляд справи на 23.03.2015 р. о 10:30 год.

17.03.2015 р. через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/7531 від 12.03.2015 р. з інформацією про страхове покриття за полісом № АІ/0729298.

В судове засідання, призначене на 23.03.2015 р. представники позивача та відповідача з'явилися.

В судовому засіданні, призначеному на 23.03.2015 р., представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач, виконуючи умови полісу № АІ/0729298, сплатив страхове відшкодування на користь позивача у розмірі 24 926,32 грн. за вирахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових автомобиля «Lexus LX 570» 0,2848%. В якості додатків до відзиву відповідач надав суду платіжне доручення № 671 від 11.02.2015 р. на суму 24 926,32 грн.; копію акту огляду транспортного засобу та копію визначення значення коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля «Lexus LX 570», реєстраційний номер АА 5173 АА. Відзив разом з доданими до нього документами залучено судом до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 23.03.2015 р., подав супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 03.03.2015 р., а саме: довідки про відсутність аналогічного спору та копії витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача. Супровідний лист разом із доданими до нього документами залучено до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 23.03.2015 р., по матеріалам справи встановлено, що при зверненні до суду з позовною заявою № 15/02/23-02 від 23.02.2015 р. позивач визначив ціну позову у розмірі 31 943,27 грн., тоді як фактично просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 7 018,95 грн.

Враховуючи вищезазначене та з огляду на те, що позивача в судовому засіданні 23.03.2015 р. підтримав позовні вимоги на суму 7 018,95 грн., суд, у відповідності до положень ч. 3 ст. 55 ГПК України, визначив вірну ціну позову у розмірі 7 018,95 грн., з урахуванням якої і здійснюєть розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 23.03.2015 р. надав усні пояснення по суті заявлених позивних вимог, позов підтримав у повному обсязі в сумі 7 018,95 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.03.2015 р. заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому 23.03.2015 р. в судовому засіданні, та просив суд відмовити позивачу в позові.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.03.2015 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.05.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Юнівес» (страховик) та Локтіоновою Наталією Едуардівною (страхувальник) укладено договір № 049-а/14/УРП добровільного страхування наземного транспорту (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Lexus LX 570», реєстраційний номер АА 5173 АА. Строк дії договору страхування визначений з 17.05.2014 р. до 16.05.2015 р.

04.09.2014 р. у місті Києві на вулиці Дружби Народів відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) між транспортним засобом марки «Lexus LX 570», реєстраційний номер АА 5173 АА, під керуванням Крючкова Дмитра Васильовича та автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер АА 8962 ОН, яким керувала Молокович Ольга Олексіївна. Наведене підтверджується довідкою № 9432685 про дорожньо-транспортну пригоду Відділу ДАІ Печерського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 18.09.2014 р.

ДТП сталася в результаті порушення Молокович Ольгою Олексіївною Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Печерського районного суду міста Києва від 14.10.2014 р. у справі № 757/27719/14-п, відповідно до якої Молокович Ольгу Василівну визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Lexus LX 570», реєстраційний номер АА 5173 АА, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 152/10 про визначення вартості матеріального збитку, що складений 31.10.2014 р. експертом-автотоварознавцем Булейко О.А., з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 33 698,74 грн. (надалі - висновок № 152/10 про визначення вартості матеріального збитку від 31.10.2014 р.).

Розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Lexus LX 570», реєстраційний номер АА 5173 АА, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна» № СМУ00022072 від 02.10.2014 р. становить 31 943,27 грн. (надалі - рахунок-фактура № СМУ00022072 від 02.10.2014 р.).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № А/1780/УРП від 02.10.2014 р. по договору страхування, було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 31 943,27 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 2308 від 03.10.2014 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній станом на 04.09.2014 р.) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 04.09.2014 р.) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлено до стягнення з відповідача страхове відшкодування в частині суми 7 018,95 грн., яку позивач виплатив страхувальнику на умовах договору страхування, тоді як відповідач в наведеній частині страхового відшкодування не здійснив виплату позивачу зазначеної суми в якості відшкодування заподіяних збитків.

Відповідач на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 р. не надав копію полісу № АІ/0729298. Матеріали справи містять відомості по зазначеному полісу з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, надані відповідачем разом із відзивом та на запит суду.

Відповідно до полісу № АІ/0729298 встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Лізингова компанія», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., франшиза - в сумі 0,00 грн., строк дії даного полісу з 05.05.2014 р. до 04.05.2015 р.

По матеріалам справи судом встановлено, що Молокович Ольга Олексіївна керувала автомобілем «Skoda Octavia», реєстраційний номер АА 8962 ОН, на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АІ/0729298, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Матеріалами справи, зокрема, копією претензії № 336-21/14 від 29.10.2014 р. та копією доповнення до претензії № 336-21/14 від 18.11.2014 р. підтверджено, що позивач звертався з претензією до відповідача, про що свідчить матеріали справи.

11.02.2015 р. відповідачем частково було виконане зобов'язання за полісом № АІ/0729298 та здійснено страхове відшкодування у розмірі 24 926,32 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 671 від 11 02.2015 р., наданою відповідачем 23.03.2015 р. разом із відзивом на позовну заяву.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення 7 018,95 грн. складаються, на думку позивача, з різниці між фактично сплаченим страховим відшкодуванням - 31 943,27 грн., за вирахуванням часткової виплати відповідачем страхового відшкодування в розмірі 24 926,32 гр.

Матеріали справи містять відзив відповідача, поданий 23.03.2015 р. в судовому засіданні, відповідно до якого відповідач повідомив суд про те, що 11.02.2015 р. ним сплачено позивачу 24 926,32 грн. страхового відшкодування, виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 671 від 11.02.2015 р. на суму 24 926,32 грн. (платіжне доручення наявне в матеріалах справи).

В основу заперечень відповідача, викладених у відзиві, покладено твердження про те, що позивач при визначені розміру матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, автомобілю «Lexus LX 570», реєстраційний номер АА 5173 АА, невірно визначив розмір коефіцієнту фізичного зносу зазначеного автомобіля. Водночас, відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зауважує, що страховик відшкодовую лише оцінену шкоду з урахуванням зносу, що визначена та розрахована уповноваженою на те особою та за результатами якої складено відповідний звіт (експертиза). В матеріалах справи наявний висновок № 152/10 про визначення вартості матеріального збитку від 31.10.2014 р., наданий позивачем разом із позовною заявою, зі змісту якого вбачається, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Lexus LX 570», дорівнює 0,00, оскільки строк його експлуатації до 7 років.

Не погоджуючись із твердженнями, зазначеними у висновку № 152/10 від 31.10.2014 р., відповідач залучив старшого фахівця технічного відділу, який визначив значення коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля «Lexus LX 570» (копія визначення значення коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля наявна в матеріалах справи, надана відповідачем разом із відзивом, поданим 23.03.2015 р. в судовому засіданні). Відповідно до зазначеного визначення коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Lexus LX 570», реєстраційний номер АА 5173 АА, становить 0,2848%. При визначенні коефіцієнту фізичного зносу було враховано середньорічний пробіг - 21,9 тис. км, строк експлуатації - 1,08 років та середньорічний перепробіг - 6,02 тис. км.

Розмір страхового відшкодування був визначений відповідачем на підставі зазначеного визначення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Lexus LX 570», реєстраційний номер АА 5173 АА. При сплаті страхового відшкодування був вирахуваний знос на деталі автомобіля у розмірі 0,2848%, що становить 7 018,95 грн.

Проте, суд зауважує, що твердження відповідача є хибними та такими, що не можуть бути прийняті судом, з огляду на наступне.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно висновку № 152/10 про визначення вартості матеріального збитку від 31.10.2014 р. (надалі - висновок № 152/10 від 31.10.2014 р.), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Lexus LX 570», реєстраційний номер АА 5173 АА, в результаті його пошкодження в ДТП складає 33 698,74 грн. з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, який безпосередньо визначено в зазначеному висновку. При цьому судом встановлено, що висновок № 152/10 від 31.10.2014 р. складено суб'єктом оціночної діяльності - судовим експертом автотоварознавцем Булейком Олександром Анатолійовичем (свідоцтво Міністерства юстиції України № 364 від 10.01.2001 р.).

Судом враховано, що при здійсненні експертного дослідження експертом були враховані, зокрема, показники одометра, нормативний пробіг та середньорічний пробіг з урахуванням терміну експлуатації автомобіля, що дорівнює 1, 842.

Враховуючи наведене, суд критично оцінює доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, з приводу того, що у висновку № 152/10 від 31.10.2014 р. невірно розрахований коефіцієнт фізичного зносу. Суд не приймає в якості належного доказу по справі копію визначення значення коефіцієнту фізичного зносу, яке складене старшим фахівцем технічного відділу Мартиновим К.П., яку відповідач подав на спростування розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля, визначеного висновком № 152/10 від 31.10.2014 р. Фактично з наведеного визначення не вбачається, що воно складене суб'єктом оціночної діяльності в розумінні ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність». Відповдно до зазначеної статті, суб'єтами оціночної діяльності є:

- суб'єкти господарювання, зареєстровані в установленому законодавством порядку, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства.

Відповідач залучив до матеріалів справи копію визначення значення коефіцієнту фізичного зносу, яке складене старшим фахівцем технічного відділу Мартиновим К.П. Проте, відповідачем жодними доказами не підтверджено, що старший фахівець технічного відділу Мартинов К.П. є суб'єктом оціночної діяльності.

Інших належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не назвав та не подав.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений висновком № 152/10 від 31.10.2014 р., а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена таким висновком.

Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 31 943,27 грн., оскільки франшиза за полісом № АІ/0729298 дорівнює 0,00 грн.

Так, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, була належна сума в розмірі 31 943,27 грн. (сума матеріального збитку підтверджена висновком № 152/10 про визначення вартості матеріального збитку від 31.10.2014 р., рахунком-фактурою № СМУ00022072 від 02.10.2014 р., страховим актом № А-1780/УРП від 02.10.2014 р. по договору страхування та платіжним дорученням № 2308 від 03.10.2014 р.).

Згідно порядку виплати страхового відшкодування відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 04.09.2014 р.), відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У відповідності до вимог п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача з боку відповідача є саме неотримання коштів від відповідача протягом зазначених строків від дня отримання останнім вимоги про відшкодування, неприйняття рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією на виплату страхового відшкодування № 336-21/14 від 29.10.2014 р.

Як вище було встановлено, відповідач перерахував позивачу лише частину страхового відшкодування, виплаченого позивачем страхувальнику за договором страхування від 15.05.2014 р. в сумі 24 926,32 грн., тоді як належало перерахувати 31 943,27 грн. Таким чином, недоплачена відповідачем сума страхового відшкодування дорівнює 7 016,95 грн. (31 943,27 грн. - 24 926,32 грн. = 7 016,95 грн.).

Станом на час розгляду справи по суті докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати недоплаченої суми страхового відшкодування в сумі 7 016,95 грн. в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані та до матеріалів справи не залучені.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 016,95 грн. недоплаченої суми страхового відшкодування підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню частково. В іншій частині позовних вимог в сумі 2,00 грн. позивачу відмовити, з огляду на допущену ним арифметичну помилку.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01.11.11р. вступив в силу Закон України «Про судовий збір» від 08.06.2011 року № 3674-VI.

У частині 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 року №5515-VI станом на 01.01.2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Ціна позову становить 7 018,95 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 1 827,00 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В своїх роз'ясненнях «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 Пленум Вищого господарського суду України, з метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства, постановив надати господарським судам роз'яснення згідно яких, правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 1 826,48 грн. покладається на відповідача, як на особу, з вини якої виник спір

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 55, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33; ідентифікаційний код 16285602), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72; ідентифікаційний код 32638319) 7 016,95 грн. (сім тисяч шістнадцять гривень 95 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1 826,48 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять шість гривень 48 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.03.2015 р.

Суддя Гумега О. В.