Ухвала суду № 43328950, 18.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/953/2015 Головуючий 1 інст. - Срокіна І.І.

Справа № 639/232/14-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Кіпенко І.С.,

- Макарова Г.О.,

за участю секретаря - Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Івентарбюро», товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут «Грандінвестбуд», треті особи: організація орендарів орендного підприємства «Харківська швейна фабрика», товариство з обмеженою відповідальністю «Харківська швейна фабрика» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, технічних паспортів та технічного висновку, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вище зазначеним позовом в якому просив:

- виділити йому у власність частку спільного майна: окремо розташовані та незалежні одні від одних нежитлові будівлі літ. А-1 (площею 10.2 кв.м.), Г-1 (площею 111.1 кв.м.), Д-1 (площею 41,9 кв.м.), Е-1 (площею 198,5 кв.м.), Ж-1 (площею 11,4 кв.м.), К-1 (кімнати №3, №2 площею 209,4 кв.м.) розташовані за адресою: АДРЕСА_1, згідно з технічними паспортами, виданими товариством з обмеженою відповідальністю «Інвертарбюро» (далі по тексту ТОВ «Інвертарбюро») 10 жовтня 2013 року;

- припинити право спільної часткової власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

27.02.2014 ОСОБА_5 звернувся з зустрічним позовом та просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05.02.1997 року, який був оформлений на біржі нерухомості та основних фондів «Україна»;

- визнати недійсним технічні паспорти виготовлені ТОВ «Інвертарбюро» на будівлі за літерами А-1 - прохідна, Г-1 - цех, кабінет, тамбур, Д-1 - склад, цех, коридори, вмивальня, санвузол, Е-1 - коридор, виробництво, цех, підсобка, коридор, цехи, тамбур, Ж-1 - котельня, К-1 - цех, коридор. Технічні паспорти не мають номера інвентаризаційної справи та реєстрового номера;

- визнати недійсними технічний висновок виготовлений товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут «Грандінвестбуд» від 04.12.2013 року в частині виділення в самостійній адміністративно-промисловий комплекс так як технічний висновок був складений з недодержання вимог Конституції України та ЦК України та вимог угоди між ОСОБА_3 та ОСОБА_5;

- стягнути з ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 грудня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі, а у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити, посилаючись на ті обставини які викладені в апеляційній скарзі.

ОСОБА_5 надав письмові заперечення, які підтримав в судовому засіданні та просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Рішення в частині відмови у задоволенні його позовних вимог не оскаржив.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалі справи вбачається, що згідно з договором купівлі продажу № Н7-7 від 05.02.1997 року право власності на нежитлові будівлі літ. літ. А-1, Б-1, В-1, Г-1, д-1, Е-1, Ж-1, З-1, И-1, К-1, Л-1, М-1, загальною площею 1107,4 кв.м. по вул. Червоножовтневій, 16 у м. Харкові за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по 1/2 частині за кожним (а.с. 6).

З наданій позивачем угоді від 01.04.1999 року зазначено, що сторонами було уточнено ідеальні частки та порядок конкретного користування приміщенням нежитлових будівель та визначено, що ОСОБА_3 належить 53/100 частини, а ОСОБА_5 належить 47/100 частини (а.с. 7)

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 ЦК), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже учасник спільної часткової власності вправі звернутися з відповідним позовом до суду у тому разі, коли недосягнено згоди про спосіб і умови виділу у натурі частки із спільного майна

У разі виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності, щодо особи, майно якої виділено в натурі, спільна власність припиняється, але зберігається щодо інших учасників спільної власності, які не бажають реалізувати право на виділення своїх часток із спільного майна.

У постанові ВС від 3.04.2013 у справі №6-12цс13 зроблено висновок: «Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі».

Таким чином ст. 358 ЦК регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Установлення співвласниками порядку користування нежитловими будівлями з виділенням конкретних приміщень у натурі не припиняє право спільної часткової власності, тому що такі частини не перетворюються на об'єкт самостійної власності кожного з них.

Визначальним для виділу частки або поділу нежитлових будівель в натурі, які перебувають у спільній частковій власності, є не порядок користування нежитловими будівлями, визначений угодою сторін від 01.04.1999 року, на які посилається апелянт, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу нежитлових будівель відповідно до часток співвласників.

Поділ нерухомого майна, проводиться на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи. Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3, оскільки позивач не надав суду належних доказів, тобто висновку уповноваженої на те особи чи органу про технічну можливість виділення майна в натурі на належну йому частку у праві спільної часткової власності, і не звертався ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції з клопотанням про проведення будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України, ст.ст.15,16 ЦК України саме позивач і його представник визначають спосіб захисту своїх прав, на власний розсуд обирають обсяг і джерела доказів, а суд вирішує справу на засадах змагальності і диспозитивності цивільного судочинства.(ст.ст.10,11 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Апелянт по даній справі не відносяться до соціально незахищеної частини населення, які обмежені у доступі до чинного законодавства, до усвідомлення змісту норм судочинства, яким передбачено порядок звернення до суду за захистом своїх прав та засади, на яких цивільне судочинство здійснюється, чи до осіб, які не спроможні оплатити витрати за проведення експертизи.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, згідно вимог ст.308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Залишення в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову за недоведеністю обставин, на які посилався позивач, не перешкоджають йому у подальшому звертатися до суду, згідно ст.3 ЦПК України, за захистом своїх прав у порядку, встановленому цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: