Ухвала суду № 43328730, 24.03.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21357/14-ц

Провадження № 2/127/22/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Луценко Л.В.,

при секретарі Завадюк О.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, який в процесі судового розгляду збільшив, мотивуючи свої вимоги тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2013 року судовий наказ, виданий 30.10.2013 року Вінницьким міським судом Вінницької області у справі №127/25098/13-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання у сумі 6112,01 грн. та судового збору у сумі 114,70 грн. скасовано, та розяснено позивачу, що дані вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо предявлення позову.

Позивач є організацією, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Помешкання, яке знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Першотравнева, 54/13, де проживають відповідачі, забезпечується послугами централізованого теплопостачання, які надаються позивачем. Однак, позивач терпить збитки у звязку з відмовою відповідачів розраховуватись за надані послуги, в результаті чого у останніх виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 11111,89 грн., що змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 збільшені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд останні задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Відповідач ОСОБА_2, яка також представляє інтереси відповідача ОСОБА_4 за довіреністю, позовні вимоги не визнала та просила у задоволенні останніх відмовити у звязку з безпідставністю.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 до судового засідання не зявились, однак від останніх надійшли письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги не визнають та просять в задоволенні останніх відмовити у звязку з безпідставністю.

Згідно ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено та сторонами не оспорюється, що відповідач ОСОБА_2 являється власником (наймачем) квартири, що розташована за адресою: вул. Першотравнева, 54/13, м. Вінниця. За вищезазначеною адресою також зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_3 як чоловік власника (наймача), ОСОБА_4 як син власника (наймача), ОСОБА_5 як дочка власника (наймача) та сама власник (наймач) ОСОБА_2, що підтверджується витягом з реєстру особових рахунків житлового фонду КП ОЦ Житлово-комунального господарства м. Вінниці станом на 31.07.2014 року (а.с.4).

У відповідності до системного аналізу Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримувати житлово-комунальну послугу. Таким чином, споживачем житлово-комунальних послуг є як власник, так і наймач житла, а також всі, хто отримує ці послуги, проживаючи у конкретному приміщенні.

Отже, з огляду на вищенаведене, відповідачі по справі є споживачами житлово-комунальних послуг.

Натомість, позивач є організацією, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до Правил надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Помешкання, яке знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Першотравнева, 54/13, де проживають відповідачі, забезпечується послугами централізованого теплопостачання, які надаються позивачем.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобовязаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг та сплачувати дані послуги у строки, встановлені договором або законом.

Однак, незважаючи на те, що між сторонами не було укладено письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, суд вважає, що між ними склались фактичні правові відносини, оскільки відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів», договір це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження дії усної угоди оформляється квитанцією (розрахунковим документом).

Згідно із статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги). Під таким розрахунковим документом слід розуміти квитанцію, яку щомісяця надсилає виконавець споживачам для оплати наданих їм житлово-комунальних послуг. Таким чином, підтвердженням наданої споживачу житлово-комунальної послуги є розрахункова квитанція.

Таким чином, особа стає споживачем житлово-комунальних послуг при умові, якщо вона фактично користується (чи має намір користуватись) цими послугами. Обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту початку користування цими послугами.

Згідно ч.1 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що кореспондується із ч.2 ст.68 ЖК УРСР, квартирна плата та плата за комунальні послуги нараховується та вноситься щомісячно.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Незважаючи на те, що відповідач отримує комунальні послуги нарівні з іншими мешканцями будинку, позивач терпить збитки у звязку з нерегулярною та не в повній мірі сплатою відповідачами житлово-комунальних послуг, в результаті чого за період з березня 2011 року по березень 2015 року у останніх утворилась заборгованість у розмірі 8675,10 грн. борг за спожиті послуги з централізованого теплопостачання; 1393,08 грн. інфляційні; 1043,71 грн. 3% річних.

Натомість, суд не приймає до уваги посилання відповідачів як на підставу про відмову в задоволенні позову на той факт, що з січня 2013 року відповідачі гарячою водою не користуються, вхідна труба постачання гарячої води в їхню квартиру закупорена та опломбована, про що свідчить акт КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» від 11.01.2013 року (а.с.63), оскільки згідно оборотної відомості за період з 03.2011 року по 03.2015 року по особовому рахунку №01023847 заборгованість в сумі 2804,50 грн. по оплаті послуг з гарячого водопостачання виникла у відповідачів до січня 2013 року, натомість з 11.01.2013 року позивачем припинено нарахування відповідачам плати за гаряче водопостачання (а.с.102).

Окрім того, суд звертає увагу, що усі надані в судовому засіданні відповідачем ОСОБА_2 копії квитанцій знайшли своє відображення в оборотних відомостях по особовому рахунку №01023847 за період з 03.2011 року по 03.2015 року, проте все ж таки залишається непогашеною заборгованість у розмірі 2804,50 грн. по сплаті за гаряче водопостачання та 5870,60 грн. по сплаті за централізоване теплопостачання (а.с.102-103).

Таки чином, з огляду на вищенаведене, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач свої зобовязання по наданню житлово-комунальних послуг виконує, а відповідачі свої зобовязання по оплаті таких послуг виконують неналежним чином.

Що ж стосується тверджень відповідача ОСОБА_2 щодо неналежного надання позивачем послуг, то суд вважає, що останні не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.ч.1, 3 ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо, акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами.

Проте, відповідачами не надано суду складених та підписаних у встановленому законом порядку актів-претензій щодо неналежного надання позивачем відповідних послуг, хоча це є їхнім обовязком відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають ріні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.

Окрім того, судовий збір, понесений позивачем у розмірі 243,60 грн. також підлягає стягненню з відповідачів, так як у відповідності ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, ст.ст.1, 68 ЖК УРСР ст.ст.212, 509, 525-526, 625 ЦК України, ст.ст.10, 60, 158, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_4, зареєстрованих за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», місцезнаходження якого: вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, п/р 2600591450001 ПАТ «Банк «Київська Русь», МФО 319092, код ЄДРПОУ 33126849, заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання в сумі 11111 (одинадцять тисяч сто одинадцять) грн. 89 коп., з них: 8675,10 грн. заборгованість за спожиті послуги централізованого теплопостачання; 1393,08 грн. інфляційні; 1043,71 грн. 3% річних.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» витрати щодо сплати судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) грн.60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: