Рішення № 43326939, 26.03.2015, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/1347/14-ц

Провадження № 2/682/5/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2015 року

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Маршал І.М., секретаря Мелашенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Славута справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про припинення права власності на частку у спільному майні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_7 про припинення права власності на частку у спільному майні. В обґрунтування позову вказували, що позивачі та відповідач є власниками квартири АДРЕСА_1, яка є об'єктом їх спільної сумісної власності і частка кожного із них становить 1/7 частину квартири. В квартирі проживає один відповідач, так як у зв'язку із неприязними відносинами, що склалися між сторонами, вони не можуть проживати разом. Оскільки частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, квартира поділу в натурі не підлягає, спільне проживання, користування квартирою з відповідачем є неможливим, через неприязні відносини та у зв'язку із розірванням шлюбу відповідачем із позивачкою ОСОБА_1 та припиненням сімейних стосунків, позивачі просили, із урахуванням заяви про зміну позовних вимог, припинити право власності ОСОБА_7 на 1/7 частку квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та адвокат Жилюк О.В., а також позивач ОСОБА_2 підтримали заявлений позов із викладених у ньому підстав.

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися, від ОСОБА_6 та ОСОБА_3 надійшли заяви із проханням справу слухати у їх відсутності, позовні вимоги підтримують. Від позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 попередньо надходили заяви із проханням судовий розгляд проводити у їх відсутності, позовні вимоги підтримують.

Відповідач ОСОБА_7 та адвокат Дацишина М.В. в судовому засіданні просили в позові відмовити, відповідач надав суду письмові заперечення, в яких вказує, що суд не може прийняти до уваги висновок експерта №28-10/14, оскільки останній не відповідає ринковій вартості квартири та технічним характеристикам і плану квартири в натурі. Із посиланням на ст. 364 ЦК України вказує на те, що згоди на отримання грошової компенсації за належну йому частку квартири він не надавав, а позивачі не надали суду доказів щодо існування обставин, визначених ст. 365 ЦК України.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, суд знаходить позов таким, що до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_7 є співвласниками квартири за адресою АДРЕСА_1, яка є об'єктом спільної сумісної власності, набутої ними в порядку приватизації житла, що підтверджується даними свідоцтва на право власності на житло від 30.10.1996 року.

ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували у шлюбі, який розірвано за судовим рішенням від 04.03.2014 року.

В квартирі проживає відповідач.

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 із малолітньою дочкою проживають в АДРЕСА_2, позивач ОСОБА_6 проживає у АДРЕСА_3, в зв'язку із навчанням, позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають в АДРЕСА_4.

Частинами 1 та 3 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Майно, що є у власності двох або більше осіб(співвласників), належить їм на праві спільної власності ( спільне майно).Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності ( ст. 355 ЦК України).

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю ( ст. 368 ЦК України). Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними ( ст. 369 ЦК України).

Згідно ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

При цьому, припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якої з обставин, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об'єкта, який є спільним майном.

Згідно висновку експерта №28-10/14 від 16.02.2015 року квартира АДРЕСА_1 не може бути поділена в натурі між сімома співвласниками без порушення Державних будівельних норм.

Частка, яка належить ОСОБА_7 ( 1/7) в квартирі АДРЕСА_1 є незначною по відношенню до об'єкта спільної сумісної власності.

Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_7 існують неприязні відносини, суд дійшов такого висновку, зважаючи на наявність звернень ОСОБА_1 протягом червня 2014 року до правоохоронних органів. Щодо інших співвласників-позивачів, то ними не надано суду жодних об'єктивних доказів щодо неможливості володіння та користування спільним майном разом із відповідачем.

Суд знаходить, що припинення права власності ОСОБА_7 на частку в спільному майні в квартирі АДРЕСА_1 завдасть йому істотної шкоди та порушить його житлові права, оскільки іншого житла він не має.

Доводи позивачів щодо того, що у відповідача не має необхідності в користуванні житловою площею квартири, оскільки він запрошував проживати у квартиру своїх знайомих влітку 2014 року, та не жив у квартирі в зимовий період 2014-2015 рр., спростовуються поясненнями позивача, що він має відрядний характер роботи, оскільки працює на будівництві в м. Києві, аналогічної роботи із відповідною оплатою в м. Славута не мав, тому на період своєї відсутності в місті Славута дозволив тимчасово проживати у квартирі своїм знайомим. В зимовий період не проживав постійно, оскільки працював в іншому місті, в квартиру час від час повертається. Наразі проживає в квартирі, оскільки іншого житла не має.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відсутність, згідно ст. 365 ЦК України, підстав для задоволення позову про припинення права власності ОСОБА_7 на 1/7 частку у спільному із позивачами майні - квартирі АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 319, 321, 355, 365, 368,369 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про припинення права власності на частку у спільному майні - відмовити.

Повернути ОСОБА_1 20 436 грн. внесених нею на депозитний рахунок ТУДСА в Хмельницькій області згідно квитанції 1873.948.1 від 22.05.2014 року та 4 295 грн. внесених нею на той же рахунок згідно квитанції №51 від 03.03.2015 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Маршал І. М.