Ухвала суду № 43326142, 26.03.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/12820/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Костенко В. Г.Номер провадження 22-ц/788/713/15 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 грудня 2014 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 грудня 2014 року частково задоволено позов ОСОБА_3.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_3 2500 грн. для відшкодування моральної шкоди.

Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Вказане рішення суду відповідач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ПАТ «СМВО ім. М.В. Фрунзе», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

В доводах апеляційної скарги зазначається, що позивач не довів, що саме з вини товариства йому заподіяна моральна шкода, так як надані ним докази свідчать лише про можливість вчинення такої шкоди, але не констатують сам факт цього. Крім того, підприємство неодноразово інформувало позивача про умови праці, про наявність на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та про можливі негативні наслідки їх впливу на його здоров'я, чого позивач не врахував, так як продовжував працювати на тому ж підприємстві, тому він сам несе відповідальність за отримані професійні захворювання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 16 січня 1985 року по 25 червня 2009 року працював на різних роботах у ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», в тому числі і електрозварником ручного зварювання, тобто пов'язаних зі шкідливими та небезпечними умовами праці, після чого був звільнений за згодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.4-5).

З 26 лютого 2008 року по 25 березня 2008 року він перебував на обстеженні в клініці НДІ ГП та ПЗ Харківського національного медичного університету, де йому повідомили про наявність у нього професійного захворювання (а.с.6).

З акту розслідування хронічного професійного захворювання № 30 від 09 квітня 2008 року вбачається, що комісією у складі представників відповідача, лікаря відділення гігієни праці Сумської міської СЕС, начальника відділу організації профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відділення ФССНВ і ПЗ України в Сумській області було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у позивача і йому був встановлений діагноз: ХОЗЛ ІІІ ст. токсико-пилової етіології в фазі загострення; дискинезія бронхів І ст.; емфізема легень ІІ ступеню; ЛН ІІІ ст.; хронічне легеневе серце субкомпенсоване НК ІІА; нейросенсорна туговухість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ) професійного характеру та вказано, що захворювання професійне.

Також встановлений супутній діагноз: постінфарктний та атеросклеротичний кардіосклероз;стабільна стенокардія напруження ІІІ ф. кл. Чалая; передсерцева екстрасистолічна аритмія; гіпертонічна хвороба ІІІ ст. НК ІІ А. ДЕП І-ІІ ст. змішаного ґенезу (гіпертонічна + атеросклеротична) з ХНМК переважно у вертебро-базилярному басейні з вестибуло-атактичним, лікворно-гіпертензійним, астено-невротичним синдромами; РОХП з сенсорними порушеннями; двохсторонній плече-лопатковий періартроз; пресбіопія.

В цьому ж акті наголошено, що професійні захворювання у позивача виникли у зв'язку з недосконалістю технологій, неефективним використанням засобів індивідуального захисту.

Крім того, причиною професійних захворювань, як зазначено в акті розслідування хронічного професійного захворювання, стало проведення позивачем робіт в умовах підвищених рівнів шуму та загазованості (а.с.8). Вказаний акт був підписаний всім складом комісії, в тому числі і представником відповідача.

Відповідно до акту огляду Сумської МСЕК № 579 від 02 липня 2008 року позивачу була встановлена ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 65 відсотків на 1 рік, в тому числі ХОЗЛ НК І ст. - 50%, туговухість - 15%, а також встановлена третя група інвалідності (а.с.22-23).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 лютого 2013 року, яке було частково змінено рішенням Апеляційного суду Сумської області від 09 квітня 2013 року в частині розподілу судових витрат, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 та стягнуто з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» на його користь 6500 грн. для відшкодування моральної шкоди (а.с.14-15, 16-17).

При цьому судом першої інстанції були враховані обставини щодо втрати позивачем 65% професійної працездатності.

За період з 06 квітня 2009 року по 30 квітня 2009 року, з 14 березня 2011 року по 06 квітня 2011 року, а також з 17 березня 2014 року по 07 квітня 2014 року позивач повторно перебував на обстеженні в клініці НДІ ГП та ПЗ Харківського національного медичного університету, де йому підтвердили наявність у нього професійних захворювань (а.с.9, 13, 21).

Під час огляду медико-соціальною експертною комісією 29 липня 2009 року та 20 липня 2011 року позивачу була встановлена ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 80 відсотків строком на два та на три роки, відповідно, у зв'язку з наявністю професійних захворювань, в тому числі 15% - по хронічній рецидивуючій радикулопатії, а також встановлена наявність другої групи інвалідності, що вбачається з відповідних актів за № 627 та № 582 (а.с.24-25, 28-29).

А вже згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 09 липня 2014 року, а також акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 09 липня 2014 року № 600 ОСОБА_3 встановлена ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 85 відсотків у зв'язку з наявністю професійних захворювань безтерміново, а також підтверджена друга група інвалідності. Крім того, вказано, що позивач потребує медикаментозного, санаторного лікування, лікування в реабілітаційній установі та слуховий апарат (а.с.26-27, 30).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку з питань охорони праці стосовно позивача були порушені права останнього на безпечні умови праці, тому погіршився стан його здоров'я через професійні захворювання, що підтверджується тим, що після того, як рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 лютого 2013 року йому було відшкодовано моральну шкоду в сумі 6500 грн. за втрату професійної працездатності в розмірі 65%, ступінь втрати професійної працездатності позивача станом на 09 липня 2014 року підвищився до 85%, а також змінилась група інвалідності з третьої на другу, тобто погіршився стан його здоров'я. У зв'язку із зазначеним, відбулась втрата нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, тобто позивачу була заподіяна моральна шкода, для компенсації якої судом визначена сума у розмірі 2500 грн. з урахуванням принципу розумності і справедливості, враховуючи стан його здоров'я та наявність другої групи інвалідності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є законними і обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Місцевим судом вірно встановлено і ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» не заперечується, що ОСОБА_3 працював у відповідача в умовах підвищеного рівня виробничого шуму та загазованості, а також за деякими показниками був присутній сам факт важкості праці.

Отже, є такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки місцевим судом правильно встановлено, що позивач внаслідок ушкодження здоров'я в результаті професійного захворювання зазнав фізичного болю та страждань, про що йдеться у п.1 ч.2 ст.23 ЦК України, а також він змушений вживати додаткові зусилля для організації свого життя, що спричиняє йому моральні страждання, для відшкодування яких судом обґрунтовано, з врахуванням принципу розумності й справедливості визначено суму у розмірі 2500 грн.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Установивши, що професійне захворювання позивач отримав унаслідок незабезпечення у повній мірі ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» безпечних і нешкідливих умов праці, про що також йдеться в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (недосконалість технологій, тривала робота в шкідливих умовах праці), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдана працівникові моральна шкода підлягає відшкодуванню саме роботодавцем.

Під час установлення зазначених обставин судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки заподіяна позивачу саме роботодавцем моральна шкода, що знайшло підтвердження матеріалами справи, перебуває в причинно-наслідковому зв'язку з недотриманням відповідачем законодавства про охорону праці щодо гігієнічних регламентів та нормативів, що встановлено матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі і про те, що позивач продовжував працювати в шкідливих умовах не зважаючи на те, що йому було відомо про наявність у нього професійних захворювань, висновків місцевого суду про задоволення позову частково не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду, враховуючи наявність доказів, які підтверджують факт заподіяння позивачу моральної шкоди.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 грудня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -