Рішення № 43323245, 24.03.2015, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/512/14-ц

Провадження №2/333/1269/15

рішення

Іменем України

24 березня 2015 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Тучкова С.С.,

при секретарі Довгаль А.Г.,

за участю представника позивача Сороки М.С.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/512/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 15563,51 доларів США, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 15563,51 доларів США та судові витрати, посилаючись на те, що 01.11.2005 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №б/н, згідно вимог якого відповідач отримав кредитний ліміт у розмірі 5000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,1 відсотків на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак ОСОБА_3 порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3, будучи повідомленим судом належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. Відповідно до ст.169 ЦПК України його неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не доведено розмір заборгованості відповідача за кредитним договором. Крім того, кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки, а саме до 31 жовтня 2009 року. Докази замовлення відповідачем картки з новим строком дії та отримання ним такої картки на підтвердження згоди позичальника на продовження дії кредитного договору позивачем не надані. Договір про збільшення позовної давності між сторонами не укладався. У зв'язку із викладеним, позивач повинен був звернутися за захистом своїх прав до суду в межах строків позовної давності починаючи з 31.10.2009 року, тому вона просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у позові в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.

За вимогами ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст.ст.58, 59 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

01.11.2005 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач (банк), та ОСОБА_3 (клієнт) було укладено кредитний договір №б/н, згідно умов якого банк надав позичальнику кредитний ліміт у розмірі 5000,00 доларів США на умовах його забезпечення строковості, повернення та плати за користування, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 1,1 відсотків на місяць в порядку, на умовах та в строки, визначені договором (а.с.6). Відповідно до п.1.2 зазначеного договору Умови та правила надання банківських послуг є невід'ємною частиною договору (а.с.7-9).

На підставі п.3.4 Умов і правил надання банківських послуг клієнт або його довірена особа використовують платіжні карти в розмірі платіжного ліміту відповідного картрахунку як засіб для безготівкових розрахунків за товари та (послуги), для перерахування коштів з картрахунків на рахунки інших осіб, а також як засіб для отримання готівки в касах банку, фінансових установах, через банкомати і здійснення інших операцій, передбачених угодою сторін та діючим законодавством України.

Пунктом 3.5 Умов і правил надання банківських послуг порядок здійснення платіжних операцій с використанням платіжних карт, а також порядок отримання кредиту, регулюється діючим законодавством України, нормами Міжнародних платіжних систем, цим договором, умов і правил надання банківських послуг та тарифами банку.

Відповідно до п.6.5 Умов і правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання, за перевитрачання платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

На підставі п.6.6 Умов і правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний у випадках невиконання зобов'язань по договору, на вимогу банку виконувати зобов'язання по поверненню кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), сплаті винагороди банку.

На виконання умов вищеназваного договору ОСОБА_3 банком видано картку зі строком дії до жовтня 2009 року.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Однак ОСОБА_3 вимоги кредитного договору №б/н від 01.11.2005 року не виконує, в обумовлені строки кредит та відсотки по ньому не сплачує. Станом на 31.12.2013 року у ОСОБА_3 виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 15563,51 доларів США, а саме: 9052,01 доларів США - заборгованість за кредитом, 6511,50 доларів США - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом (а.с.3-4).

Будь-яких доказів, які б спростували зазначений розрахунок, відповідачем та його представником суду не надано. Крім того, ніяких клопотань від відповідача та його представника про призначення експертизи розрахунку заборгованості до суду не надходило.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору №б/н від 01.11.2005 року позивач надав відповідачу кредит. Однак ОСОБА_3 порушує вимоги кредитного договору №б/н від 01.11.2005 року, а саме не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту, відсотків по ньому. Тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по несплаченому кредиту, відсотках відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним доказом по справі.

При цьому, згідно Умов і правил надання банківських послуг мінімальний обов'язковий платіж - це розмір боргових зобов'язань позичальника, які щомісячно підлягають сплаті позичальником на протязі строку дії картки.

Пунктом 3.1 Умов і правил надання банківських послуг передбачено, що для надання послуг Банк відкриває клієнту картковий рахунок, його вид і строк дії визначений в заяві і в пам'ятці клієнта, підписанням якої клієнт і Банк укладають договір про надання банківських послуг (а.с.7).

Відповідно до п.3.1.1 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказується на лицевій стороні картки (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця.

Пунктом 3.1.3 Правил користування платіжною карткою встановлено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується Банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії картки) не надійшла письмова заява держателя картки щодо закриття карткового рахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картковому рахунку для оплати послуг з виконання операції по картковому рахунку, та при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.

Зі змісту п.5.4 Правил користування кредитною карткою вбачається, що строк погашення кредиту (кредитного ліміту, кредитної лінії) у повному обсязі здійснюється не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (поле MONTH) (а.с.8 зворотна сторона, 9).

Як вбачається із матеріалів справ, кінцевий термін повернення кредитних коштів відповідає строку дії картки - жовтень 2009 року.

Представником позивача не було надано судом доказів про продовження строку дії кредитного договору, а також на підтвердження того, що після закінчення строку дії платіжної картки відповідач продовжував нею користуватись, або отримувала у ПАТ КБ «Приватбанк» нову кредитну картку.

Разом з тим, відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці, дія картки закінчилась 31 жовтня 2009 року. Отже, у позивача виникло право вимагати повернення кредиту згідно умов договору починаючи з 31 жовтня 2009 року, проте з позовом до суду за захистом свого права банк звернувся лише 29 січня 2014 року, тобто після спливу трьох років.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України. Так, згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року (справа №6-14 цс 14), яка в силу ст.360-7 Цивільного процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 Цивільного кодексу України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 Цивільного кодексу України), а не закінченням строку дії договору. Означена правова позиція викладена і в постанові від 01 жовтня 2014 року (справа №6-134 цс 14).

Представником відповідача у судовому засіданні було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності. Представник позивача - ПАТ КБ «Приватбанк» клопотання про поновлення строку звернення до суду через поважність причини пропуску строку позовної давності не заявлялось.

У відповідності до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Таким чином, у зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивачем пропущена позовна давність, клопотання про поновлення позовної давності представник позивача не заявляв, а тому у задоволені позову слід відмовити.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, відповідно до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.256, 257, 261, 266, 267, 617, 625, 516, 543, 544, 553, 554, 559, 617, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.10, 11, 59, 60, 209, 214-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 15563,51 доларів США - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков