Вирок № 43322740, 30.03.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

1-кп/243/53/2015

243/6555/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 р. Колегія суддів Слов'янського міськрайонного суду Донецької області у складі:

головуючого - судді Гусинського М.О.,

- суддів Хаустової Т.А., Руденко Л.М.,

при секретарі Курилової (Карпенко) О.Д.,

за участю: прокурора Геєнко Д.М,

захисника ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

підсудного ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні у залі № 12 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження № 12014050510003244 відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Словянськ Донецької області, громадянина України, ІНПП НОМЕР_1, з середньою освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей не має, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

04 вересня 2014 року, приблизно об 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 повернувся з роботи додому та зайшов до своєї квартири АДРЕСА_2, де у залі на дивані лежала його співмешканка ОСОБА_2, разом з їх спільним знайомим ОСОБА_4

У зазначений час, в зазначеному місці між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на ґрунті ревнощів виникла сварка. В ході сварки ОСОБА_3, схопивши за руку стягнув ОСОБА_2 з дивану на підлогу, після чого, маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, вийшов на кухню квартири, де зі столу взяв кухонний ніж та повернувся у спальню до ОСОБА_2, яка лежала на підлозі біля ліжка.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 ОСОБА_3 підійшов до останньої, сів на неї зверху та тримаючи кухонний ніж у правій руці, навмисно наніс ним один удар лежачій на спині ОСОБА_2, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження, а саме: колото-різану рану в області яремної вирізки, від якої відходить рановий канал, пошкоджуючи за своїм ходом м'язи шиї, ліву частку щитовидної залози, ліву нижню щитовидну артерію і проникає в плевральну порожнину з утворенням лівостороннього гемопневмотораксу, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та які є небезпечними для життя в момент заподіяння, після чого з місця злочину зник.

Під час досудового розслідування ОСОБА_3 була пред'явлена підозра у вчинені за вище зазначених обставин кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2, 115 ч. 1 КК України, але в ході судового розгляду справи прокурор відповідно до вимог ст. 338 КПК України змінив ОСОБА_3 обвинувачення зі ст.ст. 15 ч. 2, 115 ч. 1 КК України на ч.1 ст. 121 КК України.

Підсудний ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України свою вину визнав у повному обсязі, суду пояснив наступне: він та потерпіла ОСОБА_2 проживали тривалий час у фактичних шлюбних відносинах АДРЕСА_1. 03.09.14 вони разом із потерпілою познайомились зі свідком ОСОБА_4 та запросили останнього до себе до квартири АДРЕСА_1 з метою спільного вживання спиртних напоїв, а саме горілки, для чого приблизно о 22 год. 00 хв. вони прийшли за вищезазначеною адресою та утрьох почали розпивати горілку на кухні домоволодіння. Під час вживання спиртних напоїв ніяких конфліктів між ними не виникало, а близько 02 год. 00 хв. вони лягли спати. При цьому він ліг на одне ліжко разом із потерпілою ОСОБА_2 в спальній кімнаті, а свідок ОСОБА_4 ліг спати в іншому місці. Десь о 05 год. 00 хв. він пішов на роботу, де працював неофіційно, а близько 11 годині він повернувшись з роботи додому та зайшовши до квартири, побачив що у залі на дивані лежать разом його співмешканка ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Побачивши це, він розбудив потерпілу та став із нею сваритись У ході сварки він схопив ОСОБА_2 за руку та стягнув з ліжка на підлогу, після чого пройшов до кухонного столу, де взяв кухонний ніж та повернувся у спальню до ОСОБА_2, яка лежала на підлозі біля ліжка, після чого сів зверху на потерпілу та тримаючи ніж у правій руці наніс їй один удар в область шиї. При цьому ніяких погроз вбивством він не виказував. Після цих дій він піднявся та вийшов на вулицю та пішов у сторону Слов'янського курорту. Також, він пояснив, що коли він виходив на вулицю, то за ним побігла потерпіла, яка просила пробачення за скоєне. В подальшому він провідував ОСОБА_2 в лікарні, витрачав гроші на її лікування, зараз вони помирилися, знов проживають разом та ОСОБА_2 до нього ніяких претензій не має. Цивільний позов прокурора про стягнення з нього коштів на відшкодування витрат зі стаціонарного лікування потерпілої визнає в повному обсязі.

Окрім визнання своєї вини у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, винуватість ОСОБА_3 в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння підтверджується наступними доказами:

Потерпіла ОСОБА_2, яка в судовому засіданні відмовилася від підтримування обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, суду пояснила наступне: вона та обвинувачений дійсно проживали у фактичних шлюбних відносинах. 03.09.2014 року вона та підсудний познайомились з ОСОБА_4 та запросили останнього до себе до квартири АДРЕСА_1 з метою спільного вживання горілки, для чого приблизно о 22 годині вони прийшли до їх квартири та утрьох почали розпивати горілку на кухні домоволодіння. Під час вживання спиртного свар між ними не виникало, близько 02 години 04.09.2014 року вони лягли спати. При цьому вона лягла спати разом з ОСОБА_3 на одне ліжко, а ОСОБА_4 ліг спати на інше ліжко. Вранці ОСОБА_3 пішов на роботу, а вона та ОСОБА_4 ще вживали спиртні напої, після чого, перебуваючи у стані сильного сп'яніння, заснули в одному ліжку. Приблизно об 11 годині ОСОБА_3 повернувшись з роботи додому, розбудив її та став сваритися за те, що вона лежить разом із ОСОБА_4 в одному ліжку, схопив її за руку та стягнув з дивану на підлогу, після чого вийшов на кухню квартири, де зі столу взяв кухонний ніж та повернувся у спальню, після чого сів на неї зверху та тримаючи ніж у правій руці наніс їй один удар в область шиї. При цьому ніяких погроз вбивством він не виказував. Після цих дій він піднявся та вийшов на вулицю та пішов у сторону Слов'янського курорту, а вона побігла за ОСОБА_3 слідом та просила у нього пробачення за скоєне, але не наздогнала ОСОБА_3, який швидко рухався, повернулася, присіла на крильце під'їзду та запалила цигарку. Потім до неї вийшов сусід, вона з ним розмовляла. В подальшому вона відчула себе зле, з шиї йшов кров. Вона замотала рану полотенцем та попросила сусіда викликати швидку. ОСОБА_3 провідував її в лікарні, допомагав матеріально. Зараз вони з ОСОБА_3 проживають разом, вона ОСОБА_3 пробачила, претензій до нього не має. Вважає, що в тому, що сталося є також і її вина, оскільки вона дійсно перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в той день спровокувала ОСОБА_3 на такі дії тим, що лягла спати в одне ліжко з ОСОБА_4 Просить суд суворо не карати ОСОБА_3, не позбавляти його волі, бажає і в подальшому мешкати разом із ОСОБА_3 однією сім'єю.

Свідок ОСОБА_4 підтвердив показання як обвинуваченого ОСОБА_3, так і потерпілої ОСОБА_2, пояснивши суду, що зранку 04.09.2014 року разом із ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_2 вони вживали у двох спиртні напої, потім він заснув на ліжку, близько 10 або 11 години він прокинувся від того, що до кімнати зайшов ОСОБА_3 та став сваритися із ОСОБА_2, яка лежала на ліжку поруч з ним, потім ОСОБА_3 стягнув ОСОБА_2 з ліжка на підлогу, замахнувся на неї рукою, в руці у ОСОБА_3 він бачив ніж, потім ОСОБА_3, а за ним слідом ОСОБА_2 пішли з кімнати. Безпосередньо самого моменту нанесення ОСОБА_3 ОСОБА_2 удару ножем він не бачив, так, як ОСОБА_2 була закрита від нього ліжком.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила. що ОСОБА_2 її дочка, що дочка значний час, приблизно 2 роки, співмешкає із ОСОБА_3 Свідком заподіяння ОСОБА_3 доньці тілесних ушкоджень вона не була. Дочка їй казала про те, що вона сама винувата в тому, що сталося, так, як у стані алкогольного сп'яніння спала поруч зі стороннім чоловіком. ОСОБА_3 провідував доньку в лікарні, допомагав грішми. Зараз донька та ОСОБА_3 помирилися, мешкають разом, припинили вживати спиртні напої.

Протоколом огляду місця події від 04.09.2014 року, в ході якого була оглянута квартира АДРЕСА_3 та виявлена пляма рідини бурого кольору на підлозі в кімнаті, вилучені кухонні ножі, х/б наволочка з плямами рідини бурого кольору та відбитки пальців рук людини.

Висновком експерта № 383 від 10.09.2014 року, викладеного російською мовою, з якого слідує, що згідно наданих медичних документів у ОСОБА_2 виявлені наступні пошкодження: «рана шеи в области яремной вырезки, от которой отходит раневой канал, повреждая по своему ходу мышцы шеи, левую долю щитовидной железы, левую нижнюю щитовидную артерию и проникает в плевральную полость с образованием левостороннего гемопневмоторакса (в левой плевральной полости воздух и до 50 мл. крови). Данная рана по своим характеристикам является колото-резаной, образовалась от одного ударного воздействия плоским колюще-режущим орудием, каковым может быть нож, возможно в указанный в фабуле постановления срок и относится к тяжким телесным повреждениям, как опасная для жизни».

Протоколом проведення слідчого експерименту від 06.09.2014 року, в ході якого свідок ОСОБА_4 на місті подій показав що після вживання зранку 04.09.2014 року разом із ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_2 спиртних напоїв він заснув на ліжку, близько 10-11 години він прокинувся від того, що до кімнати зайшов ОСОБА_3 та став сваритися із ОСОБА_2, яка лежала на ліжку поруч з ним, потім ОСОБА_3 стягнув ОСОБА_2 з ліжка на підлогу, замахнувся на неї рукою, в якій він бачив ніж, потім ОСОБА_3, а за ним слідом ОСОБА_2 пішли з кімнати.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 16.09.2014 року, в ході якого потерпіла ОСОБА_2 на місті подій показала що після вживання зранку 04.09.2014 року разом із ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_2 спиртних напоїв вона заснула на ліжку поруч із ОСОБА_4, близько 11 години вона прокинулася від того, що до кімнати зайшов ОСОБА_3 та став з нею сваритися, потім ОСОБА_3 стягнув її з ліжка на підлогу, присів над нею зверху та один раз вдарив її ножем в шию, після чого вийшов з кімнати.

Висновком експерта № 403 додатково до експертизи № 383 від 25.09.2014 року, з якого слідує, що експерт не виключає заподіяння ОСОБА_2 ОСОБА_3 тілесних ушкоджень за обставинами, які навела ОСОБА_2, а ОСОБА_4 не вказує конкретний механізм заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2

Висновком експерта № 165 від 17.10.2014 року, з якого слідує, що вилучений 04.09.2014 року під час проведення огляду місця події квартири АДРЕСА_3 з поверхні пляшки «смачно» відбиток пальця правої руки залишений ОСОБА_3

Картою виклику швидкої медичної допомоги від 04.09.2014 року, з якої слідує, що 04.09.2014 року за адресою: АДРЕСА_4 о 12 годині 57 хвилин надійшов виклик, була виявлена жінка з різаною раною правої половини шиї, яка була госпіталізована до хірургічного відділення КЛПУ «Слов'янської ЦМЛ ім. Леніна».

Довідкою головного лікаря КЛПУ «Слов'янська ЦМЛ ім. Леніна», з якої слідує, що ОСОБА_2 знаходилася на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 04.09.2014 року по 24.09.2014 року і вартість її лікування склала 9192,40 грн.

Аналіз викладених доказів у їх сукупності переконує суд у тому, що ОСОБА_3 вчинив заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння і його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України.

При цьому суд виходить з аналізу усіх наявних доказів, а саме: показань підсудного ОСОБА_3, в яких він визнає себе винним у вчиненні вищезазначеного правопорушення; показань потерпілої ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4, письмових доказів, з яких слідує, що ОСОБА_3 після заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень шляхом завдання одного удару ножем в шию покинув місце вчинення кримінального правопорушення і не бажав настання смерті ОСОБА_2, наявності у ОСОБА_2 тільки одного тілесного ушкодження - різаної рани в області шиї.

З акту амбулаторної комплексної судово-психіатричної експертизи № 458 від 16.10.2014 р. слідує, що ОСОБА_3 є психічно здоровим. В час скоєння правопорушення міг розуміти свої дії та керувати ними. В час скоєння правопорушення ОСОБА_3 не знаходився в тимчасово хворобливому стані, яке позбавляло його можливості розуміти свої дії і керувати ними. В теперішній час ОСОБА_3 за своїм психічним станом може розуміти свої дії та керувати ними. В застосуванні примусових засобів медичного характеру не потребує.

Суд приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_3 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, не працює на обліку у лікарів психіатра не перебуває, є психічно здоровим, з 2011 року перебуває під наглядом у лікаря-нарколога з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності», щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

Згідно роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання», а згідно з п.2 цієї самої Постанови Пленуму Верховного Суду України «Відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом... менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо».

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, обставини що пом'якшують і обтяжують покарання.

Як пом'якшуючі покарання обставини суд враховує щире каяття обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненому кримінальному правопорушенні та добровільне відшкодування потерпілій ОСОБА_2 завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При цьому колегія суддів виходить з того, що доказів вживання ОСОБА_3 04.09.2014 року спиртних напоїв та вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння суду не надано, більш того, у висновку амбулаторної комплексної судово-психіатричної експертизи № 458 від 16.10.2014 р. не зазначено про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

Суд, призначаючи ОСОБА_3 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

На підставі викладеного, призначаючи покарання підсудному ОСОБА_3 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, позицію потерпілої ОСОБА_2, яка не бажає того, щоб ОСОБА_3 відбував покарання у місцях позбавлення волі, та вважає необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, а виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства, з випробуванням.

Вирішуючи питання про стягнення з підсудного судових витрат за проведення судових експертиз суд констатує те, що експертизи проведені державними органами, а у зв'язку зі ст. 15 Закону України «Про судову експертизу», згідно до якої проведення судових експертиз державними спеціалізованими установами у кримінальних провадженнях за дорученням слідчого, прокурора, суду здійснюється за рахунок коштів, які за цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України; тому витрати за проведення судових експертиз відшкодуванню не підлягають.

Відсутність позову та розрахункових рахунків про стягнення судових витрат за проведення судових експертиз також унеможливлюють їх стягнення.

Позов прокурора про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь КЛПУ «Слов'янська ЦМЛ ім. Леніна» витрат з стаціонарного лікування ОСОБА_2 у сумі 9192,40 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Речові докази по справі, які зберігаються за квитанцією № 16 від 06.11.2014 року у камері схову Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області: належні ОСОБА_2 4 кухонних ножа, 2 запальнички, наволочку, халат, футболку, полотенце, належні ОСОБА_3 майку, сорочку, брюки, туфлі - після набуття вироку чинності - повернути власникам; речові докази: 4 сліди пальців рук на папері, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження - після набуття вироком чинності - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

ОСОБА_3 під вартою не перебував, термін дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання закінчився 23.12.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (П'ЯТИ) років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст.ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням строком на 2 (ДВА) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, поклавши на нього обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний засіб ОСОБА_3 не обирати.

Речові докази по справі, які зберігаються за квитанцією № 16 від 06.11.2014 року у камері схову Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області: належні ОСОБА_2 4 кухонних ножа, 2 запальнички, наволочку, халат, футболку, полотенце, належні ОСОБА_3 майку, сорочку, брюки, туфлі - повернути власникам; речові докази: 4 сліди пальців рук на папері, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_7 на користь КЛПЗ «Міська лікарня ім. В.І.Леніна м. Слов'янська» в дохід виконавчого комітету Слов'янської міської ради, на р/р 35419007002285 у ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 01991197, в рахунок відшкодування коштів витрачених на лікування ОСОБА_2, грошові кошти в сумі 9192 грн. 40 коп. (Дев'ять тисяч сто дев'яносто дві гривни 40 копійок).

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий - суддя Гусинський М.О.

судді Руденко Л.М.

Хаустова Т.А.