Рішення № 43322723, 27.03.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/1753/15-ц

Справа № 2/243/1120/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2015 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Лаптєва М.В.

при секретарі - Хміль О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третьої особи органу опіки та піклування Горлівської міської Ради про надання дозволу на виїзд дітей за межі України, -

В С Т А Н О В И В:

26.02.2015 року до Слов'янського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 за участі третьої особи органу опіки та піклування Горлівської міської Ради про надання дозволу на виїзд дітей за межі України.

Свої вимоги обґрунтувавши тим, що 25.07.2009 року вона уклала шлюб з відповідачем. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей виданих міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції в Донецькій області серії НОМЕР_1 від 28.09.2011 року та серії НОМЕР_2 від 26.06.2013 року. З вересня 2013 року по теперішній час сторони припинили фактичні шлюбні стосунки, відповідач уїхав жити до своїх батьків до Красного Лиману. Через нестабільну ситуацію в державі позивачка бажає захистити своїх дітей та має можливість на час проведення АТО а в подальшому для оздоровлення та відпочинку вивезти їх за кордон. Відповідач на її звернення та прохання оформити нотаріально посвідчену заяву про надання дозволу на виїзд дітей відповів відмовою, через що вона змушена звертатися до суду з дійсним позовом.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, просила суд розглядати справу без її участі.

Представник третьої особи, органу опіки та піклування Горлівської міської Ради, до судового засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду був належним чином повідомлений про що є відомості в матеріалах справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в них докази, в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України), встановив наступне.

25.07.2009 року позивачка та відповідач зареєстрували шлюб в міському відділі реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області актовий запис, 427, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 25.07.2009 року (а.с. 12)

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей виданих міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції в Донецькій області серії НОМЕР_1 від 28.09.2011 року та серії НОМЕР_2 від 26.06.2013 року. (а.с. 10-11). З вересня 2013 року по теперішній час сторони припинили фактичні шлюбні стосунки, а відповідач переїхав жити до своїх батьків до Красного Лиману. Позивачка бажає захистити своїх дітей від нестабільної ситуації в державі та має можливість на час проведення АТО, а в подальшому, як зазначає, і для оздоровлення та відпочинку і туристичною і навчальною метою вивезти їх до досягненню ними повноліття за межі України до країн: Великобританії, Італії, Єгипту, Туреччини, Польщі, Угорщини, Греції, Кіпру, Японії, Індії, Болгарії, Румунії, Хорватії, Сербії, Боснії Герцеговини, Македонії, Словенії, Іспанії, США, Нової Зеландії, Канади, Норвегії, Ізраїлю, Німеччини, Франції, Австрії, Австралії, Чехії, Португалії, Нідерландів, Бельгії, Люксембургу, Швеції, Швейцарії, Фінляндії, Ірландії, В'єтнаму, Шрі-Ланки, КНР, Південної Кореї, ОАЕ, Таїланду, Марокко, Бразилії, Мексики, Росії, Молдови, Білорусії, Таджикистану, Казахстану, Узбекистану, Осетії, Грузії, Азербайджану, Вірменії, Литви, Латвії.

Правовідносини, які виникли між сторонами, урегульовані нормами Конституції України, Декларації прав дитини, Сімейного кодексу України, Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 року № 231, Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників. За відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.

Статтею 7 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» визначено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.

На виконання ст.7 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» постановою Кабінету Міністрів 31.03.1995 року за № 231 затверджено Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини , їх тимчасового затримання та вилучення.

Згідно до п.18 Правил оформлення і видачі паспортів громадянам України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМ України № 231 від 31 березня 1995 року, з наступними змінами і доповненнями, за відсутністю згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього за кордон може бути дозволений за рішенням суду.

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

П.18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

Відповідно до змісту Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 - виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у випадках, визначених цими Правилами, або у разі пред'явлення оригіналів документів або їх нотаріально посвідчених копій, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Тобто чинним законодавством встновлений певний порядок та умови за яких суд може дозволити виїзд дитини за кордон, зокрема розглядаючи спір щодо надання дозволу на виїзд дитини за межі України без згоди одного із батьків суд зобов'язаний визначити термін вивезення дитини за кордон та конкретну країну, до якої дозволяється виїзд дитини без згоди батька.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка бажає багаторазово, тимчасово вивозти малолітніх дітей для оздоровлення, відпочинку з туристичною і навчальною метою та для їх захисту на час проведення АТО до досягненню ними повноліття за межі України до країн: Великобританії, Італії, Єгипту, Туреччини, Польщі, Угорщини, Греції, Кіпру, Японії, Індії, Болгарії, Румунії, Хорватії, Сербії, Боснії Герцеговини, Македонії, Словенії, Іспанії, США, Нової Зеландії, Канади, Норвегії, Ізраїлю, Німеччини, Франції, Австрії, Австралії, Чехії, Португалії, Нідерландів, Бельгії, Люксембургу, Швеції, Швейцарії, Фінляндії, Ірландії, В'єтнаму, Шрі-Ланки, КНР, Південної Кореї, ОАЕ, Таїланду, Марокко, Бразилії, Мексики, Росії, Молдови, Білорусії, Таджикистану, Казахстану, Узбекистану, Осетії, Грузії, Азербайджану, Вірменії, Литви, Латвії.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Так чинним законодавством передбачено можливість вирішувати питання про надання дозволу саме на конкретний виїзд дитини за кордон без згоди батька (одноразовий), з визначенням його початку і закінчення. Інше розуміння змісту нормативних актів та допустимість неодноразових виїздів дитини за кордон без згоди батька на підставі одного рішення суду є грубим порушенням права одного з батьків на спілкування з дитиною та на участь у її вихованні, закріпленого ст.ст. 141, 157 СК України.

На думку суду позивачка в порушення вимог ст.. 60 ЦПК України не довела та не обґрунтувала перед судом конкретного, дійсного наміру на багаторазові тимчасові виїзди дітей за кордон, оскільки в позові вона зазначила декілька підстав для цього не довівши жодної, а саме не надала жодного доказу, який би підтверджував та пояснював необхідність виїзду дітей за кордон саме до визначених в позові країн, тобто того, що діти дійсно потребують оздоровлення, а в перелічених країнах їм гарантовано нададуть оздоровчі послуги, не надала туристичних путівок в зазначені країни, крім того не вказала конкретний час перебування дітей за кордоном, що є обов'язковим.

Вимоги ж позивачки в частині надання дозволу на багаторазові, тимчасові виїзди дітей до досягненню повноліття, є також необгрунтованими, оскільки діючим законодавством передбачено можливість ухвалення судом рішення на тимчасовий виїзд дитини з конкретним відрізком часу, а не постійні виїзди без згоди батька, не позбавленого батьківських прав, а тому такі поїздки можуть та повинні мати разовий характер з певним часовим проміжком перебування у відповідній державі.

Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Однак доводи відповідача викладені в наданій суду заяві щодо визнання позову, суд не приймає до уваги оскільки вимоги позивачки на думку суду суперечать нормам чинного законодавства.

Аналізуючи вищенаведене суд вважає, що в задоволені позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 55, 124 Конституції України ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.7, 155 СК України, Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни Українивід 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України", Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", Постановою Верховного Суду України від 09 лютого 2011 року № 6-26604св10, Постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57, протоколом № 4 Міжнародної Конвенції про захист права і основних свобод людини /1950р./, ратифікованої Законом України № 475-97-ВР від 17.07.1997р, Конвенцією про права дитини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 20.11.1989р., суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третьої особи органу опіки та піклування Горлівської міської Ради про надання дозволу на виїзд дітей за межі України - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Запорізької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду М.В. Лаптєв