Рішення № 4331919, 04.08.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.08.2009 Справа № 4/159-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства "Бериславтеплокомуненерго" м. Берислав Херсонської області

до відділу культури і туризму Бериславської районної державної адміністрації

м. Берислав Херсонської області

про стягнення 150.687грн. 17коп.

за участю представників сторін:

від позивача –начальник Чепурний В.А., юрист Бондаренко Т.В.

від відповідача - начальник Полегенко Л.В., начальник фінуправління Юлдашев Є.С.

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство "Бериславтеплокомуненерго" (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з відділу культури і туризму Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області 140.808грн.32коп. заборгованості за надані послуги по теплопостачанню згідно з договором від 01.10.2008року та 9.878грн.85коп. пені за несвоєчасне перерахування грошових коштів.

Крім того, позивач просить відшкодувати йому судові витрати та витрати за надані послуги адвоката в сумі 15.068грн.00коп.

Відповідач позовні вимоги в частині нарахування йому заборгованості за лютий-березень 2009року не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів він листом від 28.01.2009року відмовився від надання позивачем послуг по теплопостачанню районного будинку культури, тому вважає що у позивача були відсутні підстави надавати послуги щодо теплопостачання зазначеного об'єкту.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного.

01 жовтня 2008 року між комунальним підприємством "Бериславтеплокомуненерго" (позивач) та відділом культури і туризму Бериславської районної державної адміністрації (відповідач) укладено договір про надання послуг з централізованого опалення №7.

Згідно з цим договором, позивач, як виконавець, зобов'язався надати відповідачу, як споживачу, послуги з централізованого опалення, а відповідач прийняв на себе обов'язки сплатити вартість наданих послуг за встановленими тарифами в строки і на умовах, визначених договором.

Договором від 01.10.2008року сторонами узгоджено розмір опалювальної площі –2784, кв.м., об'єкти на які подається тепло ( бібліотека, будинок культури, історичний музей, музична школа), а також тарифи та розмір щомісячної плати за надані послуги.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов’язок суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника ) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором.

Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України якщо за договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи, зокрема акти виконаних робіт та рахунки позивача свідчать про те, що позивач в період з 01.01.2009року по 30.03.2009року постачав теплову енергію на об’єкти відповідача. Вартість зазначених послуг становить 392916грн.32коп.

Відповідно до пункту 8 договору від 01.10.2008року відповідач повинен був сплачувати вартість отриманих послуг не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим місяця.

Із розрахунку позивача вбачається, що отримавши послуг на суму 392916грн.32 коп., відповідач сплатив 252108грн.00коп. Його борг становить 140808грн.32коп.

11.03.2009року за № 169 та 08.05.2009року за №275 позивачем надсилалися відповідачу вимоги про погашення заборгованості, які відповідач залишив без задоволення.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 01.10.2008року є обов'язковим для виконання і сторони повинні дотримуватися взятих на себе зобов'язань, оскільки стаття 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від зобов'язання, або односторонньої її зміни.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів перерахування боргу не надав, факт отримання послуг від позивача ним в засіданні суду не заперечувався, тому позовні вимоги про стягнення 140808грн.32коп. підлягають задоволенню.

Відсутність бюджетних асигнувань за рахунок яких можливе погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не підтверджено належними доказами в розумінні статей 32, 34 ГПК України. До того ж, відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для звільнення його від обов’язку належного виконання зобов’язань перед позивачем за договором від 01.10.2008року.

Посилання відповідача на те, що листом від 28.01.2009року він просив позивача від’єднати його від мережі теплопостачання у зв’язку з обмеженням фінансування та від мовився від оплати рахунків позивача, не є підставою звільнення його від оплати фактично наданих позивачем послуг, оскільки укладений між сторонами договір від 01.10.2008року не було розірвано у встановленому законом порядку. Не вносилося до договору і змін відносно обсягів постачання теплової енергії, яка угоджена договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. Згоди сторін на розірвання або зміну договору від 01.10.2008року в порядку, встановленому статтею 188 ГК України досягнуто не було.

Частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду в разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як встановлено в засіданні суду, такого рішення немає, оскільки жодна із сторін до суду не зверталася.

Щодо посилання відповідача на те, що відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України він відмовився від договору, то суд зазначає, що зазначеною нормою закону врегульовано розірвання або зміна договору в односторонньому порядку, якщо право на таку односторонню повну або часткову відмову передбачено договором чи дозволено законом.

Пунктом 27 договору від 01.10.2008року сторони лише передбачили умови за яких договір може бути розірваний достроково, в тому числі і в разі відмови споживача від користування послугами, але цим пунктом не передбачено право відповідача на односторонню відмову від договору. Не передбачено такого права відповідача і іншими умовами договору. За таких підстав, дострокове розірвання договору між сторонами повинно відбуватися в порядку встановленому статтею 188 ГК України. Оскільки позивач, який отримав пропозицію відповідача про внесення змін в договір, у 20-денний термін після одержання пропозиції не повідомив відповідача про згоду на зміну договору щодо обсягів подачі теплової енергії, відповідач мав право звернутися до суду з відповідним позовом, чого ним не було зроблено.

З урахуванням вищезазначеного, посилання відповідача на те, що він відмовився від надання послуг по об’єкту будинок культури, не є доказом розірвання або внесення змін в договір в порядку встановленому законом або договором, тому він зобов’язаний виконувати умови договору в тому числі і по розрахунках. Тим більше, що факту надання позивачем послуг по теплопостачанню будинку культури в лютому-березні 2009року відповідач не заперечує.

Крім того, відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

В силу статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею –неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При укладенні договору від 01.10.2008року сторони пунктами 12, 15.5, 18.2 узгодили, що в разі несвоєчасного внесення плати за надані послуги, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до статті 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період , за який сплачується пеня.

З урахуванням вимог статті 3 зазначеного Закону, розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, який встановлений договором, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

При зверненні з позовом позивачем обґрунтовано нарахована пеня в сумі 9878грн.85 коп. з урахуванням вищезазначених норм закону в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки з 16.02.2009року по 15.07.2009року.

В той же час суд враховує те, що позивач є бюджетною організацією, єдиним джерелом фінансування якої є кошти державного бюджету, тому відповідно до ч.3 статті 83 ГПК України вважає можливим зменшити належну до стягнення пеню на 80%. Стягненню підлягає пеня в сумі 1975грн.76коп.

Судові витрати по сплаті державного мита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В той же час суд не вбачає правових підстав відшкодування позивачу 15068грн.00коп. витрат за послуги адвоката. Статтею 44 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Однак за цією нормою судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами і пов'язана з розглядом справи.

Стягнення ж суми в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат, чинним законодавством не передбачено. Посилаючись на надання адвокатських послуг, позивач не надав документального підтвердження того, що послуги на суму 15068грн.00коп. надавалися адвокатом саме в межах цієї справи. Не надано ним і відповідних платіжних документів на підтвердження сплати позивачем зазначеної суми, тому підстави віднесення цих витрат на відповідача відсутні..

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.28 Господарського процесуального Кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом та установчими документами, через свого представника. Стаття 28 ГПК України не передбачає обов'язкової участі адвоката в справах за позовом юридичних осіб.

У зв'язку із тим, що постановою Кабінету Міністрів України №693 від 08.07.2009року скасовано постанову Кабінету Міністрів України №361 від 14.04.2009року «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ» і відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005року №1258 в редакції? яка діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009року №361, позивачу повертається із державного бюджету 194грн.50коп. надлишково сплачених коштів за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В засіданні за згодою представників сторін оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, ч. 3 ст. 83, ст. 84-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відділу культури і туризму Бериславської районної державної адміністрації м. Берислав вул.Кірова, 10 Херсонської області розрахункові рахунки № 35214019000355, № 35416005000606, № 35417004000606, № 35418003000606, № 35419002000606 в УДК у Херсонській області МФО 852010 код 02230891 на користь комунального підприємства "Бериславтеплокомуненерго" м. Берислав вул.Луначарського, 9 Херсонської області р/р 2603830122034 у ВАТ банк «Ощадбанк» № 10021/0101 МФО 352457 код 21306772 –140.808грн.32коп. основного боргу, 1.975грн.76коп. пені, 1.506грн.87коп. витрат по сплаті державного мита та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Звільнити відповідача від сплати пені в розмірі 7.903грн.09коп.

4. Видати комунальному підприємству "Бериславтеплокомуненерго" м. Берислав вул.Луначарського, 9 Херсонської області р/р 2603830122034 у ВАТ банк «Ощадбанк»№ 10021/0101 МФО 352457 код 21306772 довідку на повернення із державного бюджету 194грн.50коп. надлишково сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, зазначивши в ній, що платіжне доручення № 193 від 27.05.2009 року про сплату 312грн.50коп знаходиться в матеріалах справи.

Суддя З.І. Ємленінова

Рішення оформлено відповідно до

ст. 84 ГПК України 07.08.2009року.