Рішення № 43318441, 30.03.2015, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/239/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2015 р. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючої судді Янжули С. А.

при секретарі: Лиман Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення,

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2015 року позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом про звернення стягнення до відповідача ОСОБА_1

В обґрунтування позову зазначив, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений договір № DNUHGI0000003846 від 03 березня 2008 року, на підставі якого відповідачу були видані кредитні кошти в розмірі 37 875,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 03 березня 2018 року.

У порушення умов договору відповідач зобов'язання належним чином не виконував, тому, станом на 29 грудня 2014 року за ним існує заборгованості за кредитним договором в розмірі 113 074,16 гривень, що складається з поточної заборгованості за кредитом в розмірі 43 113,48 гривень, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 15 216,64 гривень, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 44 464,57 гривень, а також штрафів, відповідно до договору в розмірі 10 279,47 гривень (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивач та відповідач 03 березня 2008 року уклали договір іпотеки № DNUHGI0000003846. Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 34,10 кв.м., житловою площею 16,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі Договору купівлі - продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 50 500 грн. 00 коп.

Вищевказані обставини підтверджуються кредитним договором, договором іпотеки, іншими документами вказаними в додатках.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ст. 38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Названі та інші повноваження надані іпотекодержателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов'язання містяться у договорі іпотеки, укладеному між відповідачем та позивачем, у розділі, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. На момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння, що перелік зазначених у договорі іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки іпотекодержателем не є вичерпним.

Договором іпотеки, укладеним між відповідачем та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 ЗУ "Про іпотеку" та ст. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Відповідач підлягає виселенню з житла, яке є предметом іпотеки розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону Україні "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги і таке інше. Наявність осіб, зареєстрованих по квартирі, на яку звертається, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до п. 37 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя. Також, згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. При цьому, відповідно до положень ст. 40 Закону України "Про іпотеку", яка регулює порядок виселення при позасудовій процедурі звернення стягнення (згідно з ст. 33 це звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя), та порядок виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки з задоволеними вимогами про виселення, встановлено: перед примусовим виконанням рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки з виселенням (2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку") іпотекодержатель за 30 днів направляє вимогу про добровільне звільнення житла, і тільки якщо такого звільнення приміщення не відбулось, звертається до органів ДВС за примусовим виселенням.

Таким чином, законодавцем не встановлено для іпотекодержателя обов'язку направлення будь- яких претензій іпотекодавцю перед зверненням до суду з позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Слід додатково зауважити, що позивач, до звернення із позовом до суду, з метою надання можливості відновити платіжну дисципліну за кредитним зобов'язанням, надіслав повідомлення боржнику ( іпотекодавцю, якщо він є відмінним від боржника) про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору з вимогою добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення у разі продовження порушення.

Просить суд звернути стягнення на квартиру загальною площею 34,10 кв.м, житловою площею 16,90 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNUHGI0000003846 від 03 березня 2008 року) позивачем з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, яка є предметом іпотеки, розташованій за адресою: АДРЕСА_1; стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день слухання справи був належним чином повідомлений.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити.

Дійсно, між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений договір № DNUHGI0000003846 від 03 березня 2008 року, на підставі якого відповідачу були видані кредитні кошти в розмірі 37 875,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 03 березня 2018 року.

У порушення умов договору відповідач зобов'язання належним чином не виконував, тому, станом на 29 грудня 2014 року за ним існує заборгованості за кредитним договором в розмірі 113 074,16 гривень, що складається з поточної заборгованості за кредитом в розмірі 43 113,48 гривень, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 15 216,64 гривень, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 44 464,57 гривень, а також штрафів, відповідно до договору в розмірі 10 279,47 гривень (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивач та відповідач 03 березня 2008 року уклали договір іпотеки № DNUHGI0000003846. Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 34,10 кв.м., житловою площею 16,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі Договору купівлі - продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 50 500 грн. 00 коп.

Вищевказані обставини підтверджуються кредитним договором, договором іпотеки, іншими документами вказаними в додатках.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ст. 38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Названі та інші повноваження надані іпотекодержателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов'язання містяться у договорі іпотеки, укладеному між відповідачем та позивачем, у розділі, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. На момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння, що перелік зазначених у договорі іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки іпотекодержателем не є вичерпним.

Договором іпотеки, укладеним між відповідачем та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 ЗУ "Про іпотеку" та ст. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Відповідач підлягає виселенню з житла, яке є предметом іпотеки розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону Україні "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги і таке інше. Наявність осіб, зареєстрованих по квартирі, на яку звертається, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до п. 37 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя. Також, згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. При цьому, відповідно до положень ст. 40 Закону України "Про іпотеку", яка регулює порядок виселення при позасудовій процедурі звернення стягнення (згідно з ст. 33 це звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя), та порядок виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки з задоволеними вимогами про виселення, встановлено: перед примусовим виконанням рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки з виселенням (2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку") іпотекодержатель за 30 днів направляє вимогу про добровільне звільнення житла, і тільки якщо такого звільнення приміщення не відбулось, звертається до органів ДВС за примусовим виселенням.

Таким чином, законодавцем не встановлено для іпотекодержателя обов'язку направлення будь- яких претензій іпотекодавцю перед зверненням до суду з позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Позивач, до звернення із позовом до суду, з метою надання можливості відновити платіжну дисципліну за кредитним зобов'язанням, надіслав повідомлення боржнику ( іпотекодавцю, якщо він є відмінним від боржника) про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору з вимогою добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення у разі продовження порушення.

У відповідність ст.509 ЦК України - в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як -то: передати майно, сплатити гроші, виконати роботу, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідність ст.525 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Копією кредитного договору № DNUHGI0000003846 від 03 березня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 підтверджується, що 03 березня 2008 року ОСОБА_1 отримав від ПАТ КБ "ПриватБанк" кредит в розмірі 37 875,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03 березня 2018 року.

У відповідність ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитними договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони уклали 03 березня 2008 року договір іпотеки, згідно якого відповідач надав в заставу нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 34.10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачу.

Довідкою ПП "Комунальщик-4" від 23 лютого 2015 року підтверджується, що з 07 жовтня 2002 року по теперішній час в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований лише ОСОБА_1 Склад сім'ї - 1 особа.

Відповідно ст.19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

ч.6 ст. 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Відповідно п.4 ч.2 ст.25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

ч.2 ст.28 вказаного Закону передбачено, що якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Тому, суд вважає, що необхідно звернути стягнення на квартиру, що належить відповідачу в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 03 березня 2008 року в сумі 113 074,16 гривень, виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають у вказаній квартирі та, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стягти з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1 496,14 гривень, сплачений позивачем при пред'явлені позову до суду та заяви про забезпечення доказів по справі.

Керуючись ст.ст. 59, 525, 526, ч.3 ст.549, ст.ст. 553, 554, ч.2 ст.625, ч.1 ст.1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215,224-226 ЦПК України,ст.ст.19,20 Закону України "Про заставу", ст.ст.25,26,28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст.ст.33,39 Закону України "Про іпотеку", - суд

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення задовільнити.

Звернути стягнення на квартиру загальною площею 34,10 кв.м, житловою площею 16,90 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNUHGI0000003846 від 03 березня 2008 року) Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, яка є предметом іпотеки, розташованій за адресою: АДРЕСА_1.

Стягти з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (вул. Набережна Перемоги, буд.50, м. Дніпропетровськ, на р/р № 64993919400001, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 1 496 (однієї тисячі чотирьохсот дев'яноста шести) гривень 14 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя С.А.Янжула