Ухвала суду № 43315808, 27.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

27 березня 2015 року м. Київ№ 826/1930/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києвітретя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Київська міська рада,провстановлення відсутності компетенції та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом про:

- встановлення відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень заперечувати у реалізації наміру використовувати диктофон у спілкуванні з головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Р.В.Клименком;

- зобов'язання суб'єкта владних повноважень, утриматись від заперечень у реалізації наміру використовувати диктофон у спілкуванні з питань виконавчого провадження ВП 38402216;

- встановлення відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень заперечувати у реалізації наміру зробити фото або переписати текст документу, який державний виконавець пропонує підписати;

- зобов'язання суб'єкта владних повноважень в подальшому дозволяти робити фото або переписувати текст документу, який державний виконавець пропонує підписати.

Ухвалою суду від 27 лютого 2015 року по вказаній справі відкрито провадження, та її призначено до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив залишити його без розгляду.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд зазначає наступне.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною першою ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-ХІV (зі змінами та доповненнями) передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Аналіз вищевикладених положень свідчить, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення здійснюється учасниками виконавчого провадження за правилами того судочинства, яким суд керувався при прийнятті цього судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить встановити відсутність компетенції відповідача щодо заборони використовувати диктофон та ознайомлюватися з документами виконавчого провадження ВП № 38402216, шляхом фотографування чи переписування, тобто фактично оскаржуються дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві.

При цьому, встановлено, що вказане вище виконавче провадження ВП № 38402216, відкрито на підставі виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року, за результатами розгляду цивільної справи № 2604/5029/2012 (провадження № 2/2604/2283/2012) за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: СТ «Сад-будівник» про вилучення земельної ділянки.

Суд зазначає, що ОСОБА_1, згідно вказаного вище виконавчого листа є стороною (боржником) у виконавчому провадженні.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" встановлено, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. При цьому судам слід ураховувати, що до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать також їх представники за законом чи договором.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

З огляду на викладене, заявлені позовні вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а мають бути розглянуті за правилами Цивільного процесуального кодексу України, тобто судом, який виніс відповідне рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Київської міської ради про встановлення відсутності компетенції та зобов'язання вчинити певні дії закрити.

2. Копії ухвали про закриття провадження у справі невідкладно надіслати сторонам.

3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з тими самими позовними вимогами не допускається.

4. У випадку оскарження ухвали позовні матеріали будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя І.М. Погрібніченко