Постанова № 43315803, 25.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2015 року № 826/1864/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор»до третя особа,Державної виконавчої служби України що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь»про визнання незаконною та скасування постанови від 26 січня 2015 року, -ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06 лютого 2015 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Уманьавтодор» (далі - ПАТ «Уманьавтодор», позивач) з адміністративним позовом про визнання незаконною та скасування постанови Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України, відповідач) про стягнення з боржника виконавчого збору від 26 січня 2015 року ВП № 44705478 (далі - оскаржувана постанова).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва про відкриття провадження в адміністративній справі від 09 лютого 2015 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено: Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь», третя особа).

Свої вимоги, з урахуванням додаткових обґрунтувань до позову, позивач обґрунтовує тим, що з урахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.03.2012 р. у справі № 6-47892ск11, у якій суд касаційної інстанції не погодився із висновком суду апеляційної інстанції про правомірність стягнення виконавчого збору в розмірі 10% від суми стягнення, розмір виконавчого збору, який має бути стягнений з нього, становить вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Додатково позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору фактичного виконання напису, а саме, звернення стягнення на рухоме майно ПАТ «Уманьавтодор» згідно виконавчого напису № 281, не відбувалося. Отже, обов'язку зі своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання виконавчого напису, державним виконавцем не виконано, а відтак положень Закону України «Про виконавче провадження» не дотримано.

З огляду на нездійснення ДВС України заходів, спрямованих на примусове виконання виконавчого документа, та враховуючи той факт, що у державного виконавця наявне документальне підтвердження повернення стягувачеві виконавчого напису № 281, відсутні достатні та необхідні правові підстави для стягнення з ПАТ «Уманьавтодор» виконавчого збору, що погоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 р. по справі № 31/271.

Також позивач вказує на те, що він не міг самостійно виконати виконавчий напис № 281 шляхом сплати заборгованості, як того вимагав п. 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.09.2014 р. ВП № 44705478, оскільки виконавчий документ не містив такої вимоги щодо боржника (ПАТ «Уманьавтодор»).

Виконавчий напис № 281 (виконавчий документ) не передбачав сплату заборгованості ПАТ «Уманьавтодор», а передбачав звернення стягнення на рухоме майно і задоволення за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього майна, вимог стягувача (ПАТ «Банк «Київська Русь»).

За вказаних обставин, позивач вважає, що оскільки оскаржувану постанову прийнято з порушенням приписів ч. 1 ст. 28 «Виконавчий збір» Закону України «Про виконавче провадження», її не можна визнати обґрунтованою, а отже така постанова має бути визнана незаконною та скасована.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач та третя особа своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористалися, на адресу суду відповідачем було направлено копію матеріалів виконавчого провадження ВП № 44705478.

У зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи в судове засідання, призначене на 17.02.2015 р., суд, відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив подальший розгляд справи проводити в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

13 червня 2013 року між ПАТ «Уманьавтодор» та ПАТ «Банк «Київська Русь» був укладений договір застави № 48872-49.12, посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Марченко Н.М. та зареєстрований у реєстрі за № 195, по умовам якого в заставу ПАТ «Банк «Київська Русь» (Заставодержателю) позивачем (Заставодавцем) було передано рухоме майно (транспортні засоби).

28 серпня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Г.В. було вчинено Виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 281, по умовам якого запропоновано звернути стягнення на рухоме майно - транспортні засоби, які належать позивачу. За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного в виконавчому написі рухомого майна, вирішено задовольнити вимоги ПАТ «Банк «Київська Русь», що становить 46 271 525,50 грн., з яких заборгованість за кредитом - 37 424 101,74 грн., заборгованість по процентам - 8 842 423,76 грн., 5 000,00 грн. - витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису.

05 вересня 2014 року ПАТ «Банк «Київська Русь» з заявою про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2014 р. № 5561/25 звернулось до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій просило відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Івановою Г.В. від 28.08.2014 р., зареєстрований в реєстрі за № 281, про звернення стягнення на рухоме майно - транспортні засоби, які належать ПАТ «Уманьавтодор»; з метою забезпечення примусового виконання виконавчого напису, одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на транспортні засоби на які звернено стягнення; за рахунок отриманих коштів від реалізації задовольнити вимоги стягувача - ПАТ «Банк «Київська Русь» у розмірі всього 46 271 525,50 грн.

За наслідками розгляду вказаної вище заяви, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 11 вересня 2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 44705478 (Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 44705478 від 11.09.2014 р.), пунктом другим якої боржнику - ПАТ «Уманьавтодор» надавався семиденний термін з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання виконавчого документу, а саме, сплатити заборгованість згідно виконавчого документу.

Одночасно з вказаною вище постановою, держвиконавцем 11.09.2014 р. у виконавчому провадженні ВП № 44705478 винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою на транспортні засоби, що належать боржнику - ПАТ «Уманьавтодор» накладено арешт у межах суми звернення стягнення - 46 271 525,50 грн. та заборонено здійснювати відчуження майна, зазначеного в постанові, яке належить боржнику в межах суми боргу. Арешт накладено з моменту надходження постанови.

30 вересня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України у виконавчому провадженні ВП № 44705478 винесено Постанову про розшук майна боржника.

В процесі примусового виконання виконавчого документу було утворено виконавчу групу (Подання про утворення виконавчої групи та Постанова про утворення виконавчої групи від 18.11.2014 р.), винесені Вимоги державного виконавця від 20.11.2014 р. № 1282/2.-3, від 04.12.2014 р. № 1282/2.-3, від 15.01.2015 р. № 15-0-31-24/2.-309/3-1, за дорученнями головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України, що видані Уманському міському відділу ДВС Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області, Відділу ДВС Кам'янка-Бузького районного управління юстиції у Львівській області, Відділу ДВС Васильківського районного управління юстиції у Запорізькій області, останніми були складені акти опису й арешту деякого майна (транспортних засобів).

26 січня 2015 року на адресу ДВС України від ПАТ «Банк «Київська Русь» надійшла заява про повернення без виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Івановою Г.В. від 28.08.2014 р. за реєстровим № 281.

26 січня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у виконавчому провадженні ВП № 44705478 винесено Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 4 627 125,55 грн.

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.01.2015 р. виконавчий документ - виконавчий напис № 281, виданий 28.08.2014 р. приватним нотаріусом КМНО Івановою Г.В. про звернення стягнення на рухоме майно - транспортні засоби повернено стягувачу.

27 січня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України у виконавчому провадженні ВП № 44705478 винесено Постанову про припинення розшуку майна боржника, оголошеного постановою державного виконавця про розшук майна боржника від 30.09.2014 р. ПВ № 44705478.

03 лютого 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Черкаській області за наслідками розгляду постанови про стягнення виконавчого збору від 26.01.2015 р. № 44705478 відкрито виконавче провадження ВП № 46381519 по стягненню з ПАТ «Уманьавтодор» на користь Держави в особі ВПВР ДВС України виконавчого збору в розмірі 4 627 125,55 грн. (Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 46381519 від 03.02.2015 р.).

Незгода з постановою відповідача про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.01.2015 р. ВП № 44705478 обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення представника позивача, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів не погоджується з позовними вимогами Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР), Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 р. № 2654-XII (в редакції чинній в момент укладення договору застави) застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. № 3425-XII (в редакції чинній в момент вчинення виконавчого напису) визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. ст. 90, 91 вказаного вище Закону стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення.

Згідно з частиною другою ст. 1 Закону № 202/98-ВР завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Приписами статті 1 Закону № 606-XIV (в редакції чинній в момент винесення оскаржуваної постанови) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

В частинах 1, 2 ст. 2 Закону № 606-XIV вказано, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Відповідно до частини другої ст. 4 Закону № 202/98-ВР державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

В частині 1 ст. 27 Закону № 606-XIV зазначено, що в разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. ст. 27 Закону № 606-XIV у разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Виходячи з аналізу вказаних норм права, вбачається, що законодавець чітко визначив термін, з якого розпочинається виконання виконавчого документу в примусовому порядку, а саме, після закінчення семиденного строку, встановленого для добровільного його виконання.

Одночасно, з початком примусового виконання виконавчого документу, у державного виконавця виникає право на стягнення з боржника виконавчого збору в силу ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV.

В ході дослідження матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження ВП № 44705478, встановлено, що керуючись ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону № 606-XIV головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 11.09.2014 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 44705478, якою встановлено строк для самостійного виконання виконавчого напису протягом семи днів з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

В подальшому, в ході здійснення примусового виконання вказаного вище виконавчого документа головним державним виконавцем здійснювались заходи примусового виконання виконавчого напису, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Так, постановою про розшук майна боржника від 30.09.2014 р. оголошено розшук майна, що належить боржнику - ПАТ «Уманьавтодор».

Також, 20.11.2014 р., 01.12.2014 р., 15.01.2015 р. на адресу, відповідно, Управління ДАІ ГУ МВС України в Львівській області, Управління ДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області, ДП МВС України «Інформ-Ресурси» головним державним виконавцем направлені вимоги щодо негайної безоплатної передачі відповідним державним виконавцям арештованих та затриманих автомобілів, що належать ПАТ «Уманьавтодор».

Втім, після надходження заяви від стягувача від 26.01.2015 р. вих. № 490/25 про повернення без виконання виконавчого напису, 26 січня 2015 року головним державним виконавцем в рамках виконавчого провадження ПВ № 44705478 було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, а 27.01.2015 р. постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві виконавчий напис № 281, виданий 28.08.2014 р. приватним нотаріусом КМНО Івановою Г.В. про звернення стягнення на рухоме майно - транспортні засоби повернено стягувачу.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (ч. 2 ст. 28 Закону № 606-XIV).

Оскільки, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, колегія суддів вважає, що головним державним виконавцем з метою недопущення порушень положень Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до вимог ст. 28 Закону № 606-XIV, в межах повноважень, правомірно було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.01.2015 р.

У зв'язку з тим, що виконавчий напис нотаріуса в наданий строк для самостійного виконання, як того вимагають приписи ч. 2 ст. 27 Закону № 606-XIV, боржником не виконано, на підставі статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем правомірно винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.01.2015 р.

З огляду на викладене, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору може бути скасована у разі, якщо:

1) виконавчий документ виконано в строк, встановлений державним виконавцем для самостійного виконання;

2) постанова про стягнення з боржника виконавчого збору винесена до закінчення строку, установленого для самостійного виконання рішення.

В даному випадку:

1) виконавчий напис нотаріуса не виконано впродовж тривалого часу після закінчення строку, встановленого для самостійного його виконання:

2) оскаржувана постанова від 26.01.2015 р. про стягнення з боржника виконавчого збору винесена після закінчення строку, встановленого для самостійного виконання рішення.

Отже, закон не передбачає скасування процесуальних документів виконавчого провадження, у тому числі постанов про стягнення з боржника виконавчого збору, в зв'язку з тим, що боржник вважає, що державним виконавцем не здійснювались заходи, спрямовані на примусове виконання виконавчого документу. Навпаки, встановлені вище обставини свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого напису нотаріуса.

Крім того, приписами спеціального закону стягнення з боржника виконавчого збору не пов'язується з вчиненням (здійсненням) або невчиненням (нездійсненням) державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого документу, а пов'язується з фактом невиконання боржником виконавчого документу самостійно та початком процедури примусового виконання такого документу.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 21.05.2012 р. № 5, судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Крім того, не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача стосовно закінчення виконавчого провадження з підстав п. 9 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV, оскільки повернення виконавчого документа відбулось за письмовою заявою стягувача (п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV).

У той же час не можуть бути враховані під час вирішення справи судові рішення, на які посилається позивач, оскільки за приписами ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України лише судові рішення Верховного Суду України є обов'язковими для всіх судів України.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувана постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 26 січня 2015 року ВП № 44705478 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірною.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятої ним оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 384,80 грн.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» відмовити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченко

Судді: І.О. Іщук

В.П. Шулежко