Рішення № 43312936, 24.03.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.03.15р. Справа № 904/457/15За позовом Комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Дочірнього підприємства "ТЕПЛОВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР" Комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Виприк С.О., дов. № 10/28-06 від 05.01.2015 року, представник;

від відповідача: Данильчук С.А., дов. № 002 від 16.02.2015 року, представник;

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "ТЕПЛОВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР" Комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпропетровськ про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по своєчасній оплаті за використану питну воду на підставі актів-рахунків виставлених позивачем, відповідно до умов договору №2358 на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення.

Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за актами - рахунками №92610, №102759 просить відмовити, оскільки на виконання рішення Дніпропетровської обласної ради від 30.08.2013 року споруди та обладнання, що розташовані за адресами: м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 8, пр. Кірова, 2, вул. Фучика,30 та передані в господарське відання ДП "Південьтеплоенерго" КП "Дніпротеплоенерго" ДОР.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 24.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2013року між КП «Дніпроводоканал» (правонаступником якого є Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради» (далі - позивач, водоканал) та Дочірнім підприємством "ТЕПЛОВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР" Комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради" (далі - відповідач, абонент) було укладено договір №2358 на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого водоканал зобов'язується надавати абоненту послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення, а абонент зобов'язується оплачувати послуги в порядку та на умовах передбачених Договором та діючим законодавством.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками, і в частині надання послуг діє до 16.05.2016 року, а в частині їх оплати до повного їх виконання сторонами. (п.10.1. договору)

Пунктом 4.1 договору визначено, що оплата послуг здійснюється абонентом відповідно до тарифів, діючих на момент отримання послуг, затверджених органом, уповноваженим на це Законом України. У випадках зміни тарифів, оплата послуг здійснюється абонентом по новим тарифам без зміни інших умов договору. Зміна тарифів відбувається з моменту набуття чинності відповідного рішення такого уповноваженого органу.

Відповідно до п. 4.4. договору, абонент зобов'язаний самостійно отримувати від водоканалу два примірники актів-рахунків прийняття наданих послуг.

Пунктом 4.8 договору встановлено, що остаточний розрахунок по оплаті послуг за розрахунковий місяць повинен бути проведений відповідачем шляхом перерахування грошей на банківський рахунок позивача на пізніше 15 числа, наступного за розрахунковим місяцем, з урахуванням здійсненої попередньої оплати та нарахувань з згідно умов договору.

В платіжному дорученні абонент повинен в призначенні платежу зазначити розрахунковий місяць, за який проводиться оплата, а також номер та дату договору. У разі відсутності у платіжному дорученні цих даних оплата зараховується водоканалом, як оплата будь-якої заборгованості абонента перед водоканалом за договором.

На виконання вимог укладеного між сторонами договору, позивачем було надано відповідачу послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення в період з червня по листопад 2013 року на загальну суму 17403,31 грн.

Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач оплату за отримані від позивача послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення в період з червня 2013 року по листопад 2013 року не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за спожиті послуги на загальну суму 17403,31 коп.

Слід зазначити, що на виконання рішення Дніпропетровської обласної ради від 30.08.2013 року споруди та обладнання, що розташовані за адресами: м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 8, пр. Кірова, 2, вул. Фучика,30 та передані в господарське відання ДП "Південьтеплоенерго" КП "Дніпротеплоенерго" ДОР.

Згідно з Актом-рахунком №92610 від 31.10.2013 та роз'ясненням до нього вбачається, що розрахунок здійснений за попередній місяць, а саме за вересень 2013 року.

Згідно з Актом-рахунком №102759 від 30.11.2013 та роз'ясненням до нього вбачається, що розрахунок здійснений за попередній місяць, а саме за жовтень 2013 року

Таким чином, враховуючи наявність акту приймання - передачі від 30.09.2013 року до стягнення підлягає заборгованість без врахування жовтня 2013 року, а саме в розмірі 17 332,22 грн., оскільки споживання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення у вказаному періоді здійснювалось не відповідачем по справі, а іншою особою, і підстави для стягнення заборгованості за ці послуги з відповідача відсутні.

При цьому, даючи оцінку посиланням позивача на п. 7.2.14 та п. 8.2. договору, господарський суд вважає, що несвоєчасне повідомлення відповідачем позивача про передачу об'єкту іншій особі не може бути підставою для стягнення договірної заборгованості за послуги, які відповідач фактично не отримував, а лише може бути підставою для відшкодування збитків в окремому позовному провадженні.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 16.07.2013 року по 15.01.2015 року у розмірі 730,32грн. та інфляційні втрати за період 16.07.2013 року по 15.01.2015 року у сумі 4556,79грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Пунктом 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 (далі - Пленум № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 728,01грн. та 4539,11 грн. інфляційних (без врахування листопада 2013 року).

Господарський суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що обов'язок зі сплати заборгованості в нього виник лише з моменту підписання акту звірки, оскільки абз. 2 п.4.4. та 4.8 договору чітко встановлено строки розрахунків за договором та обов'язок відповідача самостійно отримувати акти надання послуг.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню, а саме: 17332,22 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 728,01грн. та 4539,11 грн. інфляційних. В решті позовних вимог слід відмовити.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "ТЕПЛОВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР" Комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Феодосіївська, 7, код ЄДРПОУ 32688532) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 21 А, код ЄДРПОУ 03341305) 17332,22 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 728,01грн., 4539,11 грн. інфляційних та судовий збір 1819,67 грн.

В решті позовних вимог -відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 27.03.2015року

Суддя С.В. Мартинюк