Рішення № 43312675, 26.03.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року Справа № 925/327/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: Самофал Л.І. - за довіреністю,

відповідача: Гречко І.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до публічного акціонерного товариства "АЗОТ"

про стягнення 45 450 689, 18 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 45 450 689, 18 грн., зокрема 41 003 764 грн. 76 коп. інфляційних втрат та 4 446 924 грн. 42 коп. три проценти річних у зв'язку з простроченням сплати основного боргу за поставлений природний газ відповідно до договору поставки природного газу № 381-211-06/10-116 від 26.03.2010. В обґрунтування позову позивач вказав на те, що позивач передав відповідачу протягом березня-квітня 2010 року, жовтня- грудня 2010 року природний газ на загальну суму 1454622095,39 грн., однак відповідач розрахувався за отриманий природний газ лише частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість за отриманий у вказаний період газ в сумі 165 337 761,14 грн., яка підтверджена та стягнута з відповідача рішенням господарського суду Черкаської області від 09.03.2011 у справі № 09/06/2572, яке набрало законної сили. Протягом всього часу після створення вказаної заборгованості з відповідача на користь позивача стягнуто вказаним рішенням та рішеннями господарського суду від 02.04.2013 у справі № 925/229/13-г та від 01.10.2014 у справі № 925/527/14 інфляційні нарахування по лютий 2014 року та три проценти річних по 25.03.2014 включно. Станом на момент подання даного позову борг в сумі 165 337 761,14 грн. відповідачем не сплачений, тому позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування з березня 2014 року по січень 2015 року та три проценти річних за період з 26.03.2014 по 17.02.2015.

Відповідач не подав суду письмовий відзив на позов. Заявою від 26.03.2015 відповідач не погодився з позовними вимогами позивача та надав бухгалтерську довідку по розрахунках з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за договором від 26.03.2010 № 381-211-06/10-116, згідно якої сума основного боргу за розрахунком відповідача станом на момент звернення позивача до суду складає 165 337 440,15 грн., тобто фактична сума боргу відрізняється від суми, за якою позивач здійснив розрахунок інфляційних та 3-х відсотків річних.

У судовому засіданні:

представник позивача повністю підтримала позовні вимоги з підстав, вказаних у позовній заяві, просила задовольнити позов у заявленій сумі, заперечила проти доводів щодо розрахунку відповідача та пояснила, що основний борг не зменшився, так як всі кошти, які надходили від ДВС, що здійснює виконання рішень господарського суду Черкаської області, направлялися на погашення інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до припису закону; повідомила, що після подання позовної заяви до суду кошти відповідачем не сплачувалися, категорично заперечила проти задоволення усного клопотання представника відповідача і відкладення розгляду справи; просила прийняти рішення у даному судовому засіданні, оскільки основний борг, встановлений рішенням суду згідно ст. 35 ГПК, не доводиться знову, а позивач у даному позові просить стягнути інфляційні втрати та три проценти річних;

представник відповідача заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з необхідністю перевірки розрахунків позивача щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Суд залишає клопотання представника відповідача без задоволення та вважає за необхідне розглянути спір по суті з огляду на те, що провадження у даній справі було порушене ухвалою від 25.02.2015 та відповідно до поштового повідомлення відповідач отримав вказану ухвалу 02.03.2015, отже, у відповідача було достатньо часу для перевірки даних про розрахунки із позивачем. У засіданні 12.03.2015 було задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, однак у дане засідання не подано доказів дійсної неможливості встановлення причин розбіжностей між даними позивача та бухгалтерської довідки відповідача та не вказано, як саме ця розбіжність впливає на розрахунки позивача.

У судовому засіданні 26.03.2015 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив таке.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Продавець за договором, позивач у справі) та публічне акціонерне товариство "АЗОТ" (Покупець за договором, відповідач у справі) уклали договір поставки природного газу № 381-211-06/10-116 від 26.03.2010 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві природний газ, а покупець прийняти та оплатити природний газ на умовах цього Договору.

На виконання Договору протягом березня-квітня 2010 року, жовтня-грудня 2010 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1454622095,39 грн., однак здійснив розрахунок за нього не в повному обсязі та з порушенням строків розрахунків встановлених умовами вказаного договору, у зв'язку з чим прострочена заборгованість відповідача за отриманий у вказаний період природний газ складає 165 337 761,14 грн.

Вказані факти встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 у справі № 09-06/2572 по спору між цими ж сторонами, рішенням господарського суду Черкаської області від 02.04.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі № 925/229/13-г, рішенням господарського суду Черкаської області від 01.10.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у справі № 925/527/14. Останнім рішенням із ПАТ "АЗОТ" стягнуто на користь ДК "Газ України" інфляційні нарахування по лютий 2014 року та три проценти річних по 25.03.2014 включно.

Оскільки станом на момент подання позову до суду відповідач не сплатив борг в сумі 165 337 761,14 грн. за отриманий природний газ, тому позивач пред'явив до стягнення з відповідача 41 003 764 грн. 76 коп. інфляційних втрат за період з березня 2014 року по січень 2015 року та 4 446 924 грн. 42 коп. три проценти річних за період з 26.03.2014 по 17.02.2015, тобто, за наступні періоди прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до задоволення, з огляду на таке.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 у справі № 09-06/2572 стягнуто з ПАТ "АЗОТ" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 165 337 761, 14 основного боргу, 4 557 706,46 грн. пені, 8 277 997,34 грн. інфляційних втрат, 2 914 293,62 грн. три проценти річних за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого природного газу протягом березня, квітня, жовтня-грудня 2010 року на підставі договору № 381-211-06/10-116 від 26.03.2010.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.04.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі № 925/229/13-г стягнуто з ПАТ "АЗОТ" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 5 456 146,12 грн. інфляційних втрат по грудень 2012 року та 9 992 022,26 грн. три проценти річних по 07.02.2013.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.10.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у справі № 925/527/14 стягнуто з ПАТ "АЗОТ" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 2149390,89 грн. інфляційних нарахувань по лютий 2014 року та 5558655,53 грн. 3% річних за період з 08.02.2013 по 25.03.2014.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, виходячи із припису статті 35 ГПК України, вказані вище обставини, встановлені рішеннями суду у справах № 09-06/2572, № 925/229/13-г, № 925/527/14 не підлягають повторному доказуванню під час розгляду даної справи.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписом статті 599 ЦК України та статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В статті 625 ЦК України вказано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із положень вказаної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому названа норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом спору про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність рішення суду про стягнення боргу не припиняє грошових зобов'язань боржника та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, за увесь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таку правову позицію викладено у Постановах Верховного суду України від 04.07.2011 у справі № 13/210/10 та від 12.09.2011 у справі № 6/433-42/183.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором, не сплатив позивачу кошти в сумі 165 337 761 грн. 14 коп. за отриманий у спірний період природний газ.

З огляду на викладені обставини, подані документи і норми законодавства, господарський суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 41 003 764 грн. 76 коп. інфляційних втрат за період з березня 2014 року по січень 2015 року та 4 446 924 грн. 42 коп. три проценти річних за період з 26.03.2014 по 17.02.2015 підлягає задоволенню.

Суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача про невідповідність даних бухгалтерії відповідача із даними у позовній заяві щодо суми заборгованості, на підставі якої позивачем здійснювалися відповідні нарахування (різниці складає 320 грн. 99 коп.), оскільки відповідачем не подано належних доказів сплати вказаної суми основного боргу, а зарахування зустрічних вимог на цю суму відображено у розрахунку боргу (а.с. 55).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань за Договором.

Отже, позов підлягає до повного задоволення.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору сумі 73 080 грн.

З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Азот" (18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, ідентифікаційний код 00203826) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116. м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) - 41 003 764 грн. 76 коп. (сорок один мільйон три тисячі сімсот шістдесят чотири гривні 76 копійок) інфляційних нарахувань, 4 446 924 грн. 42 коп. (чотири мільйони чотириста сорок шість тисяч дев'ятсот двадцять чотири гривні 42 копійки) три проценти річних, 73 080 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень) судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст складено 30.03.2015.

Суддя А.Д. Пащенко