Рішення № 4331265, 04.08.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.09 Справа№ 8/64

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Габаковській Х.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лемтранс”, м.Донецьк

до відповідача: Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” в особі відокремленого підрозділу „Служба матеріально-технічного постачання”, м.Львів

про стягнення 995 780,54 грн.

за участю представників:

від позивача: Прусова Я.С. –юрисконсульт І категорії

від відповідача: Кречетова Л.І. –юрисконсульт І категорії

Відповідно до ст.ст.20, 22 ГПК України представникам сторін роз’яснено право відводу судді, а також процесуальні права та обов’язки сторін.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступила заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Лемтранс” про стягнення з Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” в особі відокремленого підрозділу „Служба матеріально-технічного постачання” 995 780,54 грн. заборгованості за поставлений товар, з них 967303,14 грн. - основного боргу, 995780,54 грн. - 3% річних та 25382,03 грн. –пені.

Ухвалою господарського суду від 09.07.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.08.2009 р.

Представник позивача в судове засідання з’явився, вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов договору поставки №Л/НХ-08787/НЮ та додаткової угоди № 1 від 27.08.2008 р. не здійснив оплати вартості придбаного товару.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, у відзиві за №НК-2618 від 03.08.2009 р на позовну заяву інформував суд, що платіжними дорученнями №№2489 від 27.07.2009 р., 2500 від 28.07.2009 р., 2554 від 30.07.2009 р. 2583 від 31.07.2009 р. сплачено на розрахунковий рахунок позивача 80000,00 грн. основного боргу, проти решти суми основного боргу не заперечує, однак з нарахованими позивачем 3% річних та пенею не погоджується, посилаючись на їх невірне нарахування. Крім того, відповідач просить зменшити розмір пені на 50% у зв’язку з важким фінансовим станом відповідача та розстрочити виконання рішення суду на 2 місяці.

Суд заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

06.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лемтранс” та Державним територіально-галузевим об’єднанням „Львівська залізниця” в особі відокремленого підрозділу „Служба матеріально-технічного постачання” укладено договір № Л/НХ-08787/НЮ а 27.08.2009 р. додаткова угода № 1 до договору, відповідно до умов яких позивач зобов’язувався поставити та передати у власність відповідача товар, а останній зобов’язувався його прийняти та оплатити в асортименті та кількості відповідно до специфікації упродовж 30-ти банківських днів після дати поставки (п.6.1 договору).

На виконання умов договору по позивач поставив відповідачу товар (рамні рейки з гостряками та хрестовини) на загальну суму 967 303,14 грн., що підтверджується залізничною накладною № 45539443. На вказаній накладній зазначено дату приймання вантажу до перевезення - 24.03.2009 р. За поставлений товар відповідачу виставлено рахунок №42 від 24.03.2009 р. строк оплати якого встановлений 05.05.2009 р., однак взяті на себе зобов’язання відповідач не виконав, отриманий товар в обумовлені терміни не оплатив.

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 967’303,14 грн.

За прострочення виконання грошового зобов’язання на підставі ст.625 ЦК України, п.9.3 договору позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 25’382,03 грн. та 3095,37 грн. - 3% річних

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов’язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до частини 2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 887’303,14 грн. основного боргу, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення. Провівши перерахунок нарахувань інфляційних втрат та 3 % річних, встановив, що до задоволення підлягає: 2941,66 грн. - 3% річних та 23553,29 грн. –пені.

Статтею 83 ГПК України суду надано право при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню, відстрочувати або розстрочувати виконання рішення суду.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50% та розстрочку виконання рішення на 2 місяці рівними частинами, суд враховуючи часткову сплату суми боргу та визнання позовних вимог, вважає за можливе задоволити клопотання відповідача, зменшити розмір пені на 50 % та розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати слід віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 44,49,82, п.3, 6 ст.83, 84,115-117 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”, (адреса: 79000, м.Львів, вул.Гоголя, 1; код ЄДРПОУ 051059900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лемтранс” (83086, м.Донецьк, вул.Артема, 7; код ЄДРПОУ № 30600592) 887’303,14 грн. - основного боргу, 11766,65 грн. пені, 2941,66 грн. 3% річних, 9957,81 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розстрочкою стягнення на два місяці рівними частинами.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 80000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Гутьєва В.В.