Постанова № 43312117, 23.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2015 р. Справа№ 910/25811/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Самсіна Р.І.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: не з'явились

від відповідача: Миронюк Д.С., дов. № 308 від 25.12.2014р.

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю „Т

КАПІТАЛ"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 14.01.2015 р.

у справі № 910/25811/14 (головуючий суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Т

КАПІТАЛ"

до Публічного акціонерного товариства „ТЕРРА БАНК"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т КАПІТАЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ТЕРРА БАНК" про визнання недійсним кредитного договору №КЛ/14/7-34 від 25.02.2014.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.01.2015р. у справі № 910/25811/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Т КАПІТАЛ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2015р. у справі № 910/25811/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015р. у справі № 910/25811/14 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т КАПІТАЛ" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 23.03.2015р.

23.03.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суду апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2015р. у справі № 910/25811/14 без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

25.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Т - КАПІТАЛ" (позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Терра Банк" (банк) було укладено кредитний договір № КЛ/14/7-34 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк відкриває позивальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію (далі - кредит) з загальним лімітом в сумі 110 00 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3. цього договору, в розмірі 24, 5% річних та сплачувати інші платежі, передбачені цим договором.

Цільове використання (мета) кредиту для поповнення оборотних коштів (п. 1.2. кредитного договору).

Згідно з п. 1.3. договору кредитного строк кредитування:

1.3.1. кредитна лінія відкривається з 25.02.2014 по 24.02.2015 (включно).

1.3.2. позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в строки (терміни) по 24.02.2015 (включно).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28.02.2014 між Публічним акціонерним товариством "Терра Банк" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Всесвіт" (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав № МП/14/9-34 (далі - договір застави).

Відповідно до п. 2.1. договору застави предметом застави за цим договором є майнові права на грошові кошти, які належать заставодавцю за договором банківського вкладу (депозиту) № 02/Д/14/02-34 "Пунктуальний" від 28.02.2014, укладеним між заставодавцем та Публічним акціонерним товариством "Терра Банк" строком дії до 27.02.2015 на суму 30 000 000,00 грн.

З урахуванням того, що майнові права по договору банківського вкладу (депозиту) № 02/Д/14/02-34 від 28.02.2014 передаються в заставу частково, сторони за взаємною згодою оцінили (визначили заставну вартість) предмета застави в сумі 4 000 000,00 грн.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що кредитний договір укладено відповідачем (банком) на умовах надання позивачу (клієнту) переваг (пільг), а тому кредитний договір є нікчемним в силу ст. 38 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи постановою Правління Національного банку України № 518 від 21.08.2014 Публічне акціонерне товариство "Терра Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі зазначеної постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.08.2014 прийнято рішення № 72 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Терра Банк", згідно якого в ПАТ "Терра Банк" з 22.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці, з 22.08.2014 по 22.11.2014.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014 прийнято рішення № 122 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Терра Банк" до 22.12.2014 включно.

Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 148 від 21.08.2014 призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Терра Банк" - Ірклієнка Юрія Петровича (далі - уповноважена особа) з 22.08.2014 по 22.11.2014 включно.

Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 232 від 21.11.2014 повноваження уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації продовжено до 22.12.2014 включно.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними зокрема з таких підстав:

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

- банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

Згідно з ч. 4. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки обов'язок і виключні повноваження щодо виявлення правочинів, які є нікчемними з підстав визнаних цим Законом, покладені/надані лише Уповноваженій особі Фонду протягом строку здійснення тимчасової адміністрації (у подальшому і ліквідації) банку. Крім того, порядок вчинення Уповноваженій особі Фонду зазначених дій також чітко регламентований Законом і не підлягає застосуванню будь-яким іншим суб'єктом відповідних правовідносин, крім Уповноваженої особи.

Відповідно до п. 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.01.2015р. у справі № 910/25811/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Т КАПІТАЛ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2015р. у справі № 910/25811/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/25811/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

Р.І. Самсін