Постанова № 43312097, 25.03.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2015 р.Справа № 923/1718/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Жекова В.І., Пироговського В.Т.

секретар судового засідання Галузінський Н.О.

за участю представників учасників провадження у справі про банкрутство:

від ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 17.02.2015 р.

у справі №923/1718/13

за заявою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

У грудні 2013 р. Державна податкова інспекція у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області звернулась до господарського суду Херсонської області з заявою про порушення справи про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, мотивуючи свої вимоги неспроможністю боржника задовольнити протягом більше трьох місяців вимоги кредитора, безспірний розмір яких сукупно становить більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 04.02.2014 року порушено справу про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, визнано безспірні грошові вимоги Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області до боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Оголошення про порушення справи про банкрутство оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 05.02.2014 р. № 817.

Постановою господарського суду Херсонської області від 18.02.2014 року господарський суд визнав боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначив арбітражного керуючого Пефті Станіслава Валерійовича, тощо.

Повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 20.02.2014 р. за № 1082, встановлено двомісячний строк на заявлення грошових вимог до боржника.

Ухвалою від 06.05.2014 року господарський суд Херсонської області визнав додатково заявлені грошові вимоги ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області.

Ухвалою від 16.09.2014 року господарський суд Херсонської області припинив повноваження ліквідатора Пефті С.В. та призначив нового ліквідатора арбітражного керуючого Дудкіна Романа Анатолійовича.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 17.02.2015 р. (суддя Пригуза П.Д.) затверджено звіт ліквідатора громадянина-підприємця ОСОБА_1, припинено провадження у справі, припинено підприємницьку діяльність громадянина-підприємця ОСОБА_1, вимоги кредитора Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області щодо стягнення штрафних санкцій та пені до боржника ОСОБА_1, визнано погашеними в сумі 383 925,42 грн., а виконавчі документи за цими вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню, заборонено звільнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від зобов'язань в сумі основного боргу 679 765,91 грн. (шістсот сімдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 91 копійок), які підлягають подальшому стягненню на користь держави в особі Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (стягувач) у порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Судова ухвала мотивована тим, що наданий ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс банкрута свідчать про відсутність у останнього основних і оборотних засобів для ведення господарської діяльності, погашення заборгованості та відновлення платоспроможності, а тому судом визнано за можливе затвердити звіт ліквідатора та ліквідувати юридичну особу.

До того ж, суд посилаючись на приписи ст. 14.1.39, ст. 1.3. Податкового кодексу України, 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зазначив що відповідно до зазначених норм права та відповідно до складу грошових зобов'язань ОСОБА_1 як боржника, суд може заборонити звільнення боржника від зобов'язань за податками, зборами (обов'язковими платежами), до яких відносяться вимоги на суму основного зобов'язання - 679 765,91 грн., за виключенням неустойки (штрафу, пені) та інших фінансових санкцій.

Також, із посиланням на положення ч. 5 ст. 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд визначив, що подальшому стягненню з боржника, в свою чергу, підлягають суми основного зобов'язання за виконавчими документами, які не погашаються у зв'язку з припиненням провадження у справі в розмірі 679 765,91 грн.

Не погоджуючись із даною ухвалою до Одеського апеляційного господарського суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу від 17.02.2015 р. в частині заборони звільнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від зобов'язань в сумі основного боргу 679 765,91 грн., які підлягають подальшому стягненню на користь держави в особі Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (стягувач), у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" та судові витрати покласти на стягувача.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням матеріального та процесуального права, що полягає у наступному.

Так, посилаючись на ст.ст. 46, 83, ч.ч.2, 5 ст. 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" апелянт зазначає, що у оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у відповідності до ч. 5 ст. 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд за вмотивованим клопотанням будь-кого з учасників у справі про банкрутство, арбітражного керуючого або за власною ініціативою може не допустити звільнення фізичної особи - підприємця від зобов'язань, якщо боржник ухиляється від виконання зобов'язання щодо погашення боргів, вчинив дії щодо приховування майна, не надав необхідну інформацію або надав недостовірну інформацію господарському суду, який розглядає справу про банкрутство.

Однак, апелянт вважає, що дане посилання на норму закону є недоречним, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором 15.01.2015 р. отримано письмові пояснення від боржника про наявність реєстраційних документів як фізичної-особи підприємця та круглої печатки, які він готовий передати за актами приймання-передачі. Повідомлено про фактичну відсутність матеріальних цінностей та про можливу реєстрацію за ним автомобілю АЗЛК-2140. Щодо автомобілю зазначено, що місце його знаходження невідоме, автомобіль "продано по довіреності" та подальша доля даного автомобіля боржнику невідома. Повідомлено про відсутність дебіторської заборгованості та заборгованості перед працівниками по заробітній платі. Виходячи з цих даних та наявних відповідей з органів УМВС, ліквідатором було списано з активів автомобіль АЗЛК-2140 в зв'язку з йога відсутністю у боржника. Відсутність відповіді на запит щодо існування доручення на право продажу транспортного засобу не може бути доказом приховування майна оскільки дане доручення за словами боржника видавалося ще у 2001 році. Тому, апелянт вважає, що він надав усю інформацію стосовно наявного у нього майна та передав усі реєстраційні документи ліквідатору.

Також, скаржник зазначає, що уся кореспонденція направлялась судом та ліквідатором за хибними адресами (оскільки жодного запиту в адресне бюро щодо реєстрації місця проживання на час розгляду справи боржником зроблено не було), відтак поштова кореспонденція не надходила вчасно до боржника, внаслідок чого боржник був позбавлений права своєчасно надавати витребувані документи ліквідатору та приймати особисто участь в судових засіданнях.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2015 р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Жекова В.І., Пироговського В.Т.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Інші представники учасників провадження у справі про банкрутство у судове засідання не з'явились.

Враховуючи строки розгляду ухвали господарського суду Херсонської області від 17.02.2015 р. в апеляційній інстанції, передбачені ст. 102 ГПК України, судова колегія вважає, що неявка інших представників учасників провадження, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області, заслухавши представника апелянта та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені особливості задоволення вимог кредиторів фізичної особи, визнаної банкрутом.

Частинами 5, 6 статті 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що господарський суд за вмотивованим клопотанням будь-кого з учасників у справі про банкрутство, арбітражного керуючого або за власною ініціативою може не допустити звільнення фізичної особи від зобов'язань, якщо боржник ухилявся від виконання зобов'язань щодо погашення боргів; вчинив дії щодо приховування майна; не надавав необхідну інформацію або надавав недостовірну інформацію господарському суду, який розглядає справу про банкрутство. Про заборону звільнення фізичної особи від зобов'язань у зв'язку з припиненням провадження у справі про банкрутство господарський суд виносить ухвалу, яка підлягає негайному виконанню.

Приймаючись оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що управлінням Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Херсонській області надано відповідь від 14.10.2014 р. № 6/12-1277, у відповідності до якої на ім'я ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль АЗЛК-2140, номерний знак НОМЕР_2. Обстеженням, проведеним за юридичною адресою банкрута, будь-які майнові активи, у тому числі й автомобіль АЗЛК-2140 виявлено не було, про що складено акт від 26.09.2014 р.

До Дніпровського РВМ ХМУ УМВС України в Херсонській області 16.12.2014 р. ліквідатором подано заяву з проханням здійснити заходи по розшуку зареєстрованого за ОСОБА_1 автомобілю АЗЛК-2140, номерний знак НОМЕР_2, та здійснення перевірки щодо наявності можливих фактів викрадення, заволодіння, привласнення, знищення та іншого протиправного діяння, що кваліфікується за статтями Кримінального кодексу України, відносно даного автомобілю.

Згідно відповіді Дніпровського РВМ ХМУ УМВС України в Херсонській області від 31.12.2014 р. за №37/2373, за результатами проведеної перевірки встановлено відсутність ознак кримінального правопорушення, тому подальшу перевірку закінчено.

У зв'язку з чим, наказом ліквідатора від 09.02.2015 р. за № 2 списано актив з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, автомобіль АЗЛК-2140, державний номерний знак НОМЕР_2.

Листи ліквідатора направлені на адресу боржника з вимогою про передачу йому бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей повернулись без вручення з відміткою на довідці органу поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

У зв'язку з ухиленням боржника від передачі бухгалтерської та іншої документації ФОП ОСОБА_1, печатки і штампи, матеріальних та інших цінностей, до Дніпровського РВМ ХМУ УМВС України в Херсонській області ліквідатором було подано заяву про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння правопорушення передбаченого статтею 166-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отримано відповідь Дніпровського РВМ ХМУ УМВС України в Херсонській області від 12.01.2015р. за № 37/183, відповідно до якої встановити місце проживання, опитати та притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не є можливим.

Ліквідатором 15.01.2015 р. отримано письмові пояснення ОСОБА_1 про наявність реєстраційних документів як фізичної особи-підприємця та круглої печатки, які він готовий передати за актами приймання-передачі. Повідомлено про фактичну відсутність матеріальних цінностей та про можливу реєстрацію за ним автомобілю АЗЛК-2140. Щодо автомобілю зазначено, що місце його знаходження невідоме, автомобіль "продано по довіреності", та за бажанням покупця перереєстрація в органах ДАІ не відбувалась. Повідомлено про відсутність дебіторської заборгованості та заборгованість перед працівниками по заробітній платі.

За актами приймання-передачі 15.01.2015 р. отримано від ОСОБА_1 круглу печатку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та документів: виписки з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 803099, свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_3, довідки про взяття на облік платника податків від 12.07.2011р. № 363/29-108 "Копія" (форма № 4-ОПП), довідки Головного управління статистики у Херсонській області № 2788 виданої 09.11.2010 р., повідомлення про взяття на облік ФО-П ОСОБА_1, виданого 12.10.2009 р. Управлінням Пенсійного фонду України Дніпровському районі м. Херсона.

Згідно повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей від 25.12.2014 р. (том-2, а.с. 18) записи щодо довіреностей, виданих ОСОБА_1 на право розпорядження та управління його майном відсутні.

На думку ліквідатора у даному випадку можуть бути ознаки приховування майна боржника, що відповідно до ч. 5 ст. 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" може бути підставою для недопущення звільнення фізичної особи від зобов'язань.

Кредитором ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області подано до суду клопотання про заборону звільнення фізичної особи від зобов'язань у зв'язку з припиненням провадження у справі про банкрутство.

До того ж, судом першої інстанції було зазначено, що вирішуючи питання про розмір зобов'язання, від якого суд має заборонити звільнення боржника, він виходить з того, що відповідно до ст. 14.1.39 Податкового кодексу України грошовим зобов'язанням платника податків - є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Однак, згідно ст. 1.3. Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Визначаючи суму заборони погашення грошових вимог суд, таким чином, виходив з приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму на підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до зазначеної норми права та відповідно до складу грошових зобов'язань ОСОБА_1 як боржника, суд може заборонити звільнення боржника від зобов'язань за податками, зборами (обов'язковими платежами), до яких відносяться вимоги на суму основного зобов'язання 679 765,91 грн., за виключенням неустойки (штрафу, пені) та інших фінансових санкцій.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Звертаючись з апеляційною скаргою скаржник зазначив, що суд прийшов до хибного висновку щодо приховування майна банкрутом, оскільки ним було передано ліквідатору реєстраційні документи як фізичної особи-підприємця та повідомлено про реєстрацію за ним автомобілю АЗЛК-2140, місце знаходження якого йому невідоме, так як авто було продано «по довіреності».

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів які б свідчили про продажу боржником даного транспортного засобу у спосіб визначений ним.

Натомість в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного реєстру довіреностей від 25.12.2014 р. в якому записи щодо довіреностей, виданих ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на право розпорядження та управління його майном взагалі відсутні.

До того ж, з врахуванням приписів ч.6 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на юридичну адресу ФОП ОСОБА_1, а саме АДРЕСА_1 та на інші відомі адреси (АДРЕСА_2; АДРЕСА_3) направлялись вимоги про передачу ліквідатору бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей.

Однак, всі листи ліквідатора повернуто без вручення з відміткою на довідці органу поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується матеріалами справи.

Не знайшли свого підтвердження й посилання апелянта на те, що уся кореспонденція направлялась судом та ліквідатором за хибними адресами (оскільки жодного запиту в адресне бюро щодо реєстрації місця проживання на час розгляду справи боржником зроблено не було), відтак поштова кореспонденція не надходила вчасно до боржника, внаслідок чого боржник був позбавлений права своєчасно надавати витребувані документи ліквідатору та приймати особисто участь в судових засіданнях.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації фізичних осіб-підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Згідно ч.1, статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відомості про фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до п.4 ч.4, статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», в Єдиному державному реєстрі повинні міститися відомості щодо місця проживання фізичної особи-підприємця.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до п.3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо копію ухвали про порушення провадження у справі, призначення її до розгляду, відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (повідомленою стороною, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника сторони, справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка представника не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи докази наявні в матеріалах справи, а саме рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, якими на адресу боржника, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, направлялись копії усіх процесуальних документів винесених при розгляді даної справи про банкрутство, колегія суддів вважає, що скаржника було належним чином повідомлено про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правомірно заборонено звільнення ФОП ОСОБА_1 від зобов'язань в сумі основного боргу 679 765,91 грн., які підлягають подальшому стягненню на користь держави в особі Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (стягувач) у порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наведені в апеляційній скарзі порушення допущенні судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, а мотиви апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийнята господарським судом ухвала відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів-

П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 17.02.2015 р. в частині заборони звільнення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від зобов'язань в сумі основного боргу 679 765,91 грн. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 27.03.2015 року.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Пироговський В.Т.