Постанова № 43312084, 23.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2015 р. Справа№ 911/1861/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Власюк Н.В., дов. б/н від 29.02.2015р.

від відповідача: не з'явились

від третіх осіб: 1) не з'явились

2) не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „РГК"

на рішення Господарського суду Київської області

від 22.10.2014 р.

у справі № 911/1861/14 (головуючий суддя Наріжний С.Ю.

судді Бацуца В.М., Щоткін О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Комерційний банк "Надра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „РГК"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Товариство з обмеженою відповідальністю

«Рокитнянський гранкар'єр»

2) громадянина Російської Федерації Єршова

Олега Герольдовича

про стягнення 76899671,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК" про стягнення 76899671,40 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором від 21.12.2012 р. № 2/1/2-1/2012/980-К/24 щодо повернення отриманих кредитних коштів та нарахованих відсотків. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 76899671,40 грн. заборгованості, з якої: 72000000,00 грн. основного боргу, 3718000,00 грн. поточної заборгованості по нарахованим та несплаченим відсоткам, 1100000,00 грн. заборгованості по простроченим відсоткам, 1870,00 грн. пені, нарахованої на несвоєчасно погашені відсотки, 48372,10 грн. інфляційних втрат та 31429,30 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2014 року у справі № 911/1861/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" 72000000 (сімдесят два мільйони) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 3718000 (три мільйони сімсот вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості по нарахованих та несплачених відсотках, 1100000 (один мільйон сто тисяч) грн. 00 коп. заборгованості по простроченим відсоткам, 1870 (одну тисячу вісімсот сімдесят) грн. 00 коп. пені, 31429 (тридцять одну тисячу чотириста двадцять дев'ять) грн. 30 коп. 3% річних, та 73034 (сімдесят три тисячі тридцять чотири) грн. 03 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "РГК" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2014 року у справі № 911/1861/14 та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014р. у справі № 911/1861/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК" прийнято до провадження та призначено на 20.01.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015р. у справі № 911/1861/14 продовжено строк розгляду справи, залучено третіх осіб та відкладено розгляд справи на 23.02.2015р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді: Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015р. у справі № 911/1861/14 відкладено розгляд справи на 23.03.2015р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді: Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Представники позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третіх осіб.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

21.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "РГК" (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рокитнянський гранкар'єр" (майновий поручитель) укладено кредитний договір № 2/1/2-1/2012/980-К/24 (далі - кредитний договір), з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до умов Кредитного договору, кредитор погодився надати позичальнику кредит для цілей, викладених у пункті 1.2. Кредитного договору, відповідно до строків та умов, що містяться у Кредитному договорі.

Згідно п. 1.1.1. Кредитного договору, сума кредиту складає 72000000,00 грн. з наступним погашенням суми основної заборгованості згідно графіку, додатку № 5 до цього договору, що є невід'ємною його частиною: 24500000,00 грн. - з 01.07.2013 р. по 30.11.2017 р.; 47500000,00 грн. - з 30.11.2017 р. по 30.11.2022 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, перерахувавши відповідачу суму 72000000,00 грн., що підтверджується випискою від 27.12.2012 р.

Умови нарахування та сплати відсотків і комісій, а також погашення кредитних коштів визначені у ст. 2 Кредитного договору.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що починаючи з 01.09.2013 р. відповідач належним чином не виконує обов'язки зі сплати відсотків (відсотки сплачуються не в повному обсязі та з порушенням строку їх сплати), а починаючи з 25.03.2014 р. Відповідач повністю припинив виконання взятих на себе зобов'язань щодо сплати відсотків за користування кредитом.

Зокрема, як зазначає Позивач, сума нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом станом на 10.04.2014 р. склала 4818000,00 грн., з яких 3718000,00 грн. - поточна заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках, 1100000,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Вказані обставини щодо припинення виконання зобов'язань за Кредитним договором Відповідачем у відзиві на позов та представником Відповідача протягом розгляду справи не заперечувались.

Згідно п. 4.4. Кредитного договору, у разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених п.п. 3.3.2. - 3.3.25. цього договору, порушення позичальником або третьою особою з якою укладений договір забезпечення виконання зобов'язань за кредитом, умов договорів визначених п. 1.3. цього договору, протягом більше 30 (тридцять) днів, банк направляє позичальнику письмове повідомлення про дострокове погашення кредитних коштів, нарахованих відсотків за фактичний час використання кредитних коштів, комісій та нарахованих штрафних санкцій.

15.04.2014 р. позивачем в порядку п. 4.4. Кредитного договору було направлено відповідачу вимогу від 11.04.2014 р. № 1-4-5509 про дострокове погашення кредиту, яка була отримана Відповідачем 23.04.2014 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0100115613663.

Пунктом 4.5. Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня, з дати отримання повідомлення банку, визначеного в п. 4.4. цього договору, погасити заборгованість за кредитом, сплатити відсотки за фактичний час використання кредитних коштів, комісії та нараховані штрафні санкції.

Таким чином, передбачений п. 4.5. Кредитного договору строк на виконання відповідачем вимоги банку про дострокове повернення кредиту, відсотків та нарахованих фінансових санкцій сплив 24.04.2014 р.

В порушення п.п. 4.4., 4.5. Кредитного договору, зазначена вимога відповідачем виконана не була, у зв'язку з чим, починаючи з 25.04.2014 р. у відповідача виникла прострочена заборгованість перед банком за основною сумою кредиту у розмірі 72000000,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про наявність форс-мажорних обставин, що підтверджує довідками Київської обласної Торгово-промислової палати № 100/03.05 від 26.02.2014 р. та № 5 від 24.04.2014 р., та посилається на ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України та пункти 5.1., 7.2. Кредитного договору, як на підставу звільнення від відповідальності.

Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань за цим договором у випадку настання та дії обставин, що знаходяться поза межами контролю сторін, та які сторони не могли передбачити або запобігти. До таких обставин за цим договором належать: військові дії, незалежно від факту оголошення війни, повстання стихійні лиха, громадські заворушення, пожежі, аварії/збої в інформаційних, платіжних системах, а також прийняття органами державної влади України та/або органами місцевого самоврядування відповідних нормативно-правових актів (рішень) тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", засвідчення форс-мажорних обставин віднесено до компетенції Торгово-промислової палати України.

Таким чином твердження відповідача про наявність форс-мажорних обставин спростовуються наявними матеріалами справи, оскільки відповідачем не надано відповідного сертифікату, отриманого в установленому законом порядку, та довідки, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, носять лише інформаційно-консультаційний характер, що також підтверджено листами ТПП України та Київської обласної ТПП.

Згідно п. 7.2. Кредитного договору, у разі виникнення на ринку несприятливих обставин (у випадку спаду виробництва позичальником щебеневої продукції менше 90 тис. тон на місяць, що виник не з вини позичальника, на весь період такого спаду виробництва, але не більш ніж на 6 місяців; починаючи з 15 грудня по 15 березня кожного року; у випадку довготривалого ремонту техніки та обладнання по видобутку та переробці щебеневої продукції не з вини позичальника та інших обставин), позичальник вправі отримати відстрочення по сплаті основної суми боргу та відсотків у разі виникнення обставин, які будуть підкріплені фінансовими документами та підтверджені фінансовим контролером згідно наданих позичальником документів.

Як зазначає відповідач, в порядку п. 7.2. Кредитного договору було направлено позивачу листи від 20.01.2014 р. № 21, від 07.04.2014 р. № 107, від 22.04.2014 р. № 125 та від 17.06.2014 р. № 184 щодо відстрочення виконання зобов'язань за Кредитним договором, проте позивачем зазначені листи залишені без реагування.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів направлення відповідних листів на адресу позивача, та як вбачається з текстів листів, відповідачем всупереч положенням п. 7.2. Кредитного договору не надавалися банку фінансові документи на підтвердження викладених обставин.

Крім того, позивачем після направлення вимоги про дострокове погашення кредиту було отримано листи відповідача від 07.04.2014 р. № 107, від 22.04.2014 р. № 125, та у відповідь на вказані листи позивачем було направлено відповідачу лист від 20.05.2014 р. № 1-5-6976 про відмову у погодженні внесення змін до графіку погашення кредитних коштів, оскільки додана відповідачем до листа довідка Київської обласної ТПП не є підставою для звільнення від відповідальності, та відповідачем не було додано підтверджуючих фінансових документів, як цього вимагає п. 7.2. Кредитного договору.

Вказаний лист Позивача був отриманий Відповідачем 30.05.2014 р., що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Так, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст. ст. 3, 629 ЦК України, цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що оскільки на момент прийняття рішення заборгованість Відповідача за Кредитним договором, а саме заборгованість за кредитом у сумі 72000000,00 грн., заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках у сумі 3718000,00 грн. та заборгованість за простроченими відсотками у сумі 1100000,00 грн. не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 1870,00 грн. - пені за неналежним виконанням Відповідачем грошового зобов'язання за Кредитним договором, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно частини першої ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору, у випадку порушення позичальником платіжної дисципліни, зокрема п.п. 1.1.2., 2.5., 2.6., 2.8., 3.3.4.-3.3.6., 5.6. цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,01 відсотка, в національній валюті України, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим договором.

Оскільки відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 31429,30 грн. 3% річних та 48372,10 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення відсотків.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача та вважає, що 3% річних є обґрунтованим та арифметично вірним, таким чином стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 12.08.2013 р. по 09.04.2014 р. підлягає задоволенню в сумі 31429,30 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, судом першої інстанції правомірно відмовлено в цій частині позову, виходячи з наступного.

Згідно п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. вказаної Постанови, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи те, що найменший період визначення індексу інфляції складає місяць, а згідно наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, останнім не заявлено жодного періоду нарахування, який би складав повний місяць, таким чином вимога про стягнення інфляційних втрат є необґрунтованою.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2014р. у справі № 911/1861/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „РГК" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2014р. у справі № 911/1861/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/1861/14 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

М.М. Новіков