Постанова № 43312073, 24.03.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015 Справа № 904/9807/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Малик С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Комлик Д.С., представник за довіреністю № 1 від 25.12.14;

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2015 по справі № 904/9807/14 (суддя Соловйова А.Є.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб», м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 55942,34 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2015 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 50000,00 грн. основного боргу, 2916,44 грн. пені, 341,10 грн. 3% річних, 1200,00 грн. інфляційних втрат, 1778,51 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване відсутністю оплати відповідачем за наданні позивачем послуги експертного обстеження внутрішніх газопроводів ТПЦ-2, в зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість на загальну суму 50000,00 грн., на яку позивачем правомірно нараховано пеню у сумі 2916,44 грн. та 3 % річних у сумі 341,10 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині інфляційних втрат, у розмірі 1200,00 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем здійснено їх (інфляційних втрат) розрахунок за період прострочення починаючи з місяця, в якому мав бути здійснений платіж (вересень 2014 року), що суперечить ч. 3 п. 3.2. Постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2015 по справі 904/9807/14 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його вимог.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю рішення місцевого господарського суду вимогам матеріального та процесуального права, не повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також невідповідністю висновків всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі, що є порушенням ст. 43 ГПК України.

В обґрунтування скарги апелянт посилається на неналежне виконання з боку позивача умов п. 2.3. договору № 968/1712-13-ДС від 22.11.2013, відповідно до якого оплата замовником здійснюється поетапно, по мірі підписання проміжних актів приймання-передачі виконаних робіт по кожному об'єкту обстеження і виставлення виконавцем рахунку для оплати робіт протягом 30 календарних днів.

02 березня 2015 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду у судове засідання на 24 березня 2015 року о 10:15 год.

24.03.2015 представник позивача надав до суду відзив на апеляційну скаргу, згідно якого проти доводів апеляційної скарги заперечує, у судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи відповідач (скаржник) явку у судове засідання свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

24 березня 2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом 22.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» (далі - відповідач, або замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» (далі - позивач, або виконавець) укладено договір № 968/1712-13-ДС (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору, виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника, відповідно до умов даного договору роботу - експертне дослідження внутрішніх газопроводів ТПЦ-2, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. п. 2.3., 2.4. договору, оплату замовник здійснює поетапно по мірі підписання проміжних актів приймання-передачі виконаних робіт по кожному об'єкту обстеження та виставлення виконавцем рахунку для оплати протягом 30 календарних днів. При цьому загальна сума оплати не може перевищувати 50000,00 грн. з урахуванням НДС.

Розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Пунктами 3.1.-3.4. договору, сторони погодили, що здача робіт здійснюється згідно календарного плану (Додаток № 2). Після закінчення робіт по кожному етапу спеціалісти виконавця повідомляють про це замовника в письмовій формі.

Замовник після отримання повідомлення виконавця про закінчення робіт зобов'язаний не пізніше ніж в дводенний строк здійснити приймання робіт, відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт.

У разі мотивованої відмови замовника від приймання робіт сторонами складають двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання за рахунок виконавця.

Оформлені акти приймання-передачі виконаних робіт та рахунок на оплату виконавець передає замовнику до останнього числа звітного періоду. Звітний період - календарний місяць.

Пунктом 4.4. договору, сторони погодили, що в разі несвоєчасної оплати відповідно до п. 2.3. замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасної оплати виконаних робіт за кожний день прострочення, але не більше 10% вартості робіт.

Договір вважається укладеним в момент підписання його сторонами та скріплення печатками.

Договір діє з моменту підписання і до 30 червня 2014 року. Кінцевий строк дії договору не звільняє сторін від повного виконання своїх зобов'язань за договором, а також від сплати можливих штрафних санкції, за порушення які мали місце під час дії договору (п. 9.1. договору).

На виконання умов договору, позивачем надано відповідачу в повному обсязі послуги з експертного обстеження внутрішніх газопроводів ТПЦ-2 на загальну суму (з урахуванням ПДВ) - 50000,00 грн., що підтверджується Актом № 1 від 08.08.2014 здачі-приймання наданих послуг (робіт) за договором № 968/1712-13-ДС від 22.11.2013, який підписано та скріплено печатками позивача та відповідача (а. с. 14).

У зв'язку з відсутністю оплати за надані послуги, 06.10.2014 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 1729 від 03.10.2014, в якій вимагав здійснити відповідачем оплату заборгованості, яка виникла за договором на суму 50000,00 грн. (а. с. 15-17).

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість в сумі 50000,00 грн. не сплатив, що саме і є причиною виникнення даного спору, підставою для стягнення з відповідача суми основного боргу, застосування господарських санкцій, у вигляді сплати пені від суми простроченої заборгованості, що передбачено п. 4.4. договору, індексу інфляції та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, згідно ст. 625 ЦК України.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормою статті 530 ЦК України, встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вищезазначеного, правомірним є стягнення місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача суми основного боргу за виконання робіт згідно договору, у сумі 50000,00 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов'язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 4.4. договору, сторони погодили, що в разі несвоєчасної оплати відповідно до п. 2.3. замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасної оплати виконаних робіт за кожний день прострочення, але не більше 10% вартості робіт.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те, що розмір пені, правильно розрахований позивачем від суми простроченої заборгованості за загальний період прострочення з 08.09.2014 по 01.12.2014 у розмірі 2916,44 грн., а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у вказаній сумі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахований місцевим господарським судом розмір 3% річних від суми основної заборгованості з 08.09.2014 по 01.12.2014 перевірений колегією суддів, відповідає сумі 341,10 грн., яка нарахована господарським судом до стягнення з відповідачам на користь позивача.

Також, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 2684,80 грн. за загальний період вересень-жовтень 2014 року.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог в частині інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за жовтень 2014 року у сумі 1200 грн., оскільки нарахування позивачем інфляційних втрат за вересень 2014 року суперечить ч. 3 п. 3.2. Постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно якого, інфляційні нараховуються за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

За вищевикладених обставин, господарський суд правомірно дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнув з відповідача 50000,00 грн. - основного боргу, 2916,44 грн. - пені, 341,10 грн. - 3% річних, 1200,00 грн. - інфляційних втрат, а в решті позову відмовив.

Посилання скаржника на відсутність у нього підстав для здійснення оплати за виконані позивачем роботи, з підстав відсутності рахунків на оплату, колегією суддів відхиляються, оскільки наявність рахунку на оплату виконаних робіт не є визначальним фактором у правовідносинах з виконання договорів про надання послуг, внаслідок чого, його відсутність не є перешкодою для проведення розрахунків і не звільняє боржника від обов'язку по оплаті виконаних робіт.

Рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити у визначений договором строк отриманий товар.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України (постанова по справі № 37/405 від 29.09.2009).

З урахуванням вищезазначеного доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених господарським судом обставин, а тому не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2015 по справі № 904/9807/14 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 30.03.2015

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд