Рішення № 43311965, 12.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2015Справа №910/29707/14

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Публічного акціонерного товариства "Укрвторчермет"

про стягнення 22044,03 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Василенко Т.О. (дов.№153-Н від 31.10.2014), Котенко Н.О. (дов. №66 від 11.03.2015),

від відповідача: Ковальова Л..П. (дов.№б/н від 12.08.2014)

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрвторчермет" про стягнення 22044,03 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2014 порушено провадження у справі №910/29707/14 та призначено її до розгляду на 10.02.2015 року.

За наслідками судового засідання 10.02.2015 судом постановлено ухвалу про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів, у задоволення клопотання сторін, у судовому засіданні оголошено перерву до 12.03.2015 року.

Під час судового засідання 12.03.2015 представниками позивача надані пояснення по суті спору, позовні вимоги просили задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача під час судового засідання надав до суду заяву про зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 100,00 грн. на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

07.02.2012 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (позивач) та Публічним акціонерним товариством «Укрвторчормет» (відповідач) укладено Договір № 3328917 поставки промислового брухту чорних металів (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного Договору Позивач поставляє та передає у власність Відповідача, а Відповідач приймає та оплачує продукцію оброблення відходів: брухт та відходи чорних металів, далі - металобрухт.

Позивачем поставлено та передано у власність Відповідача металобрухт, що підтверджується наступними актами приймання металів чорних (вторинних):

- від 17.12.2013 № Ц00015891 на суму 12 365,50 грн.;

- від 18.12.2013 № Ц00015895 на суму 4 182,50 грн.

- від 19.12.2013 № Ц00015911 на суму 1 781,50 грн.;

- від 23.12.2013 № Ц00015955 на суму 3 555,15 грн.;

- від 25.12.2013 № Ц00015996 на суму 38 894,40 грн.;

- від 26.12.2013 № Ц00016010 на суму 1 584,00 грн.;

- від 13.01.2014 № Ц00000054 на суму 1 260,00 грн.;

- від 13.01.2014 № Ц00000053 на суму 1 618,80 грн.;

- від 30.01.2014 № Ц00000159 на суму 908,60 грн.;

- від 30.01.2014 № Ц00000161 на суму 1 713,80 грн.;

- від 04.03.2014 № Ц00000218 на суму 1 609,30 грн.;

- від 04.03.2014 № Ц00000220 на суму 2 956,80 грн.;

- від 06.03.2014 № Ц00000227 на суму 3 468,30 грн.;

- від 14.03.2014 № Ц00000234 на суму 1 849,10 грн.;

- від 25.03.2014 № Ц00000242 на суму 1 452,00 грн.;

- від 28.03.2014 № Ц00000253 на суму 1 996,50 грн.;

- від 02.04.2014 № Ц00000260 на суму 1 651,10 грн.;

- від 02.04.2013 № Ц00000263 на суму 1 045,00 грн.;

- від 09.04.2014 № Ц00000268 на суму 1 243,00 грн.;

- від 09.04.2014 № Ц00000272 на суму 2 508,00 грн.;

- від 10.04.2014 № Ц00000276 на суму 1 326,60 грн.;

- від 24.04.2014 № Ц00000292 на суму 2 434,30 грн.;

- від 29.04.2014 № Ц00000299 на суму 762,30 грн.;

- від 13.05.2014 № Ц00000309 на суму 1 222,10 грн.;

- від 18.06.2014 № Ц00000559 на суму 699,60 грн.

Згідно з пунктом 6.2 Договору Покупець здійснює оплату за фактом поставки на підставі Актів приймання металів чорних (вторинних) протягом 10-ти банківських днів від дати оформлення.

Проте, Відповідач не розрахувався за отриманий згідно актів приймання металобрухт у строк, визначений пунктом 6.2. Договору, що підтверджується копіями виписок з картки рахунку 3611 за 17.12.2013- 31.12.2014, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до пункту 7.1 Договору у випадку порушення термінів розрахунків винна Сторона сплачує іншій Стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно здійсненої оплати за кожний день прострочення.

У зв'язку з порушенням Відповідачем строків розрахунку за отриманий металобрухт, з огляду на зазначені правові норми та п.7.1. Договору, позивач звернувся із даним позовом до суду, у межах якого просить стягнути на свою користь пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, три відсотки річних та суму інфляційного збільшення заборгованості

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем заявлено до стягнення також відповідні штрафні санкції, а саме пеню у розмірі 9 656,42 грн., 3% річних у розмірі 1 579,56 грн. та 10 808,05 грн. інфляційних втрат.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі розміром 10808,05 грн., тобто як визначено законодавством, за весь час прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 1 579,56 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, відповідач, посилаючись на положення п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, у поданому відзиві на позов просив суд зменшити розмір пені, мотивуючи тим, що на момент звернення позивача до суду відповідач повністю виконав свої зобов'язання за Договором. Окрім того, посилався на скрутне фінансове становище підприємства та наявність заборгованості з заробітної плати працівників, на підтвердження чого надав до суду відповідні докази.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на ті обставини, що з боку відповідача вжито необхідні заходи щодо належного виконання зобов'язання за Договором, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені до 100,00 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Публічного акціонерного товариства "Укрвторчермет" про стягнення 22044,03 грн. - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет»(02160, місто Київ, вулиця Каунаська, будинок 27; ідентифікаційний код 00191483) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03055, місто Київ, проспект Перемоги, 35; ідентифікаційний код 03328913) 100 (сто) гривень 00 копійок пені, 1 579 (одну тисячу п'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 56 копійок три відсотки річних, 10 808 (десять тисяч вісімсот вісім) гривень 05 копійок інфляційного збільшення боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 12.03.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 17.03.2015 року

Суддя К.В. Полякова