Рішення № 43311944, 24.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015Справа №910/4634/15-гСуддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Шакур"простягнення 75 411 грн 00 коп.Представники: від позивача: Пікуль В.І., довіреність №681 від 06.11.2014від відповідача: не з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.02.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" про стягнення 75 411 грн 00 коп. штрафу за договором поставки №4К/МД-Ш-14 від 11.02.2014.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки №4К/МД-Ш-14 від 11.02.2014 не виконав зобов'язання зі своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 10% штрафу в розмірі 75 411 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2015 порушено провадження у справі № 910/4634/15-г, розгляд справи призначений на 24.03.2015.

19.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи до матеріалів справи.

У судове засідання 24.03.2015 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 24.03.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 24.03.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шакур" (постачальник) було укладено договір поставки №4К/МД-Ш-14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати, а покупець приймати та оплачувати продукцію на умовах договору (п. 1.1. договору).

Строки та порядок оплати визначається відповідно до додатків до договору (п. п. 3.1., 4.1. догоіору).

Додатком №1 до договору поставки №4К/МД-Ш-14 від 11.02.2014 сторонами було узгоджено умови поставки товару на суму 754 110 грн 00 коп. Оплата була узгоджена на умовах часткової передоплати в розмірі 75% від суми поставки до 18.02.2014 та остаточного розрахунку за фактом поставки. Строк поставки сторонами визначено з 20.03.2014 по 01.04.2014.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки товару №4К/МД-Ш-14 від 11.02.2014 позивачем було сплачено на рахунок відповідача 75% вартості партії товару за додатком №1 до договору, що підтверджується платіжним дорученням №4405 від 18.02.2014 на суму 565 582 грн 50 коп., належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару в строк, обумовлений договором поставки товару №4К/МД-Ш-14 від 11.02.2014, у зв'язку із чим позивач направив відповідачу повідомлення №207 від 10.04.2014 про відмову від виконання зобов'язань за договором поставки товару №4К/МД-Ш-14 від 11.02.2014 та повернення коштів.

Відповідач порушення умов договору визнав та сплачені за товар кошти повернув, що підтверджується листом №0104/01Ш від 01.04.2014 та платіжними дорученнями №2818 від 25.04.2014 на суму 65 582 грн 50 коп. та №2831 від 30.04.2014 на суму 500 000 грн 00 коп.

Позивач вказує, що відповідачем порушено умови договору поставки товару №4К/МД-Ш-14 від 11.02.2014, у зв'язку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача 10% штрафу у розмірі 75 411 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем доведено порушення умов договору відповідачем у частині своєчасної поставки товару на виконання умов договору. Відповідач вказаного факту не спростував, з листа відповідача №0104/01Ш від 01.04.2014, надісланого на адресу позивача, не вбачається належних доказів існування обставин, що унеможливили вчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2. договору за несвоєчасну поставку продукції постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Зважаючи на встановлення факту невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасної поставки продукцї, наявні підстави для застосування до нього штрафних санкцій, передбачених договором.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач правом на судовий захист не скоритсався, відзиву на позов не надав, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не спростував.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку зі своєчасної поставки товару за договором №4К/МД-Ш-14 від 11.02.2014, вимоги позивача про стягнення 10% штрафу підлягають задоволенню у розмірі 75 411 грн 00 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на це, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" (04070, м.Київ, вул. Спаська, буд. 11, ідентифікаційний код 32668563) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" (39362, Полтавська обл., с Маячка, вул. Леніна, буд. 2А, ідентифікаційний код 34572475) штраф у розмірі 75 411 (сімдесят п'ять тисяч чотириста одинадцять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 30.03.2015

Суддя Н.Б. Плотницька