Рішення № 43311845, 20.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2015Справа №910/2978/15-г

за позовом: Прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі: 1.Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, м.Київ, ЄДРПОУ 37388222; 2.Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, м.Київ, ЄДРПОУ 37448113

до відповідача: Приватного вищого навчального закладу «Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом», м.Київ, ЄДРПОУ 31745015

про стягнення 357 381,20 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

прокурор: Любенок М.Д. - по посв.

від позивача 1: Шило Л.І. - по дов.

від позивача 2: Кошелєва М.О. - по дов.

від відповідача: Сидоренко О.Я. - по дов.

Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях 04.03.2015р., 11.03.2015р. та 18.03.2015р. оголошувались перерви.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі: 1.Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, м.Київ; 2.Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Приватного вищого навчального закладу «Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом», м.Київ про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 274 077,72 грн., відшкодування податку на землю в розмірі 38 623,31 грн., заборгованості з оплати комунальних послуг в сумі 9594,75 грн. та пені в розмірі 35 085,42 грн.

В обґрунтування заявленого позову прокурор посилався на порушення Приватним вищим навчальним закладом «Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» умов договору №256 від 22.07.2005р. оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що є об'єктом комунальної власності територіальної громади Дарницького району м.Києва в частині своєчасного внесення орендних платежів, оплати комунальних послуг та земельного податку, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Позивач 1 у поясненнях б/н від 20.02.2015р. та у судових засіданнях 04.03.2015р., 11.03.2015р. та 18.03.2015р. позов прокурора підтримав в повному обсязі.

Представник позивача 2 у судових засіданнях 04.03.2015р., 11.03.2015р. та 18.03.2015р. вимоги прокурора визнав обґрунтованими.

Відповідач під час розгляду справи 04.03.2015р., 11.03.2015р. та 18.03.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що, на думку Приватного вищого навчального закладу «Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом», заявлений до стягнення розмір заборгованості є необґрунтованим оскільки фактично останній визначено з урахуванням більшої, ніж займає відповідач площі. При цьому, відповідачем зазначено, що у спірний період орендар користувався лише приміщенням площею 696,15 м2, проте, решта приміщень у спірний період орендодавцю не поверталась.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.03.2015р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.ст.2, 29 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Аналогічну позицію наведено у п.1 Постанови №17 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам»

Згідно рішення №3-рп/99 від 08.04.1999р. Конституційного Суду України представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч.2 ст.20 Господарського кодексу України.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Для розуміння поняття «охоронюваний законом інтерес» важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Статтею 1, ч.2 ст.5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.143 Конституції України Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Розпорядженням №573 від 22.07.2005р. Дарницької районної в місті Києві адміністрації «Про розгляд питань оренди нежилих приміщень» було надано дозвіл Управлінню освіти Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації укласти договір оренди комунального майна (середньої шкоди №266) з АТЗТ «Межрегіональна академія управління персоналом».

Рішенням №28/9616 від 02.10.2013р. Київської міської ради «Про деякі питання діяльності навчальних закладів, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передаються до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації» середню школу №266 перейменовано на школу I - III ступенів №266 Дарницького району м. Києва та

передано до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.

Таким чином, приймаючи до уваги, що на момент звернення до суду з розглядуваним позовом до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації було віднесено школу I - III ступенів N 266 Дарницького району м. Києва, яку з дозволу Дарницької районної в місті Києві адміністрації було передано в оренду відповідачу саме Управлінням освіти Дарницької районної у м.Києві адміністрації, суд дійшов висновку, що звернення прокурора в інтересах держави в особі Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації до господарського суду з розглядуваним позовом відповідало функціям позивачів та направлено на захист їх охоронюваних законом інтересів.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 22.07.2005р. між Управлінням освіти Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації (орендодавець) та Приватним вищим навчальним закладом «Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» (орендар) було укладено договір №256 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що є об'єктом комунальної власності територіальної громади Дарницького району м.Києва, відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі Розпорядження №573 від 22.07.2005р. голови райдержадміністрації у Дарницькому районі м.Києва передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (будівлю, споруду, приміщення), розташоване за адресою: вул.Вербицького, 14-Г, середня школа №266, загальною площею 1239,65 м2 для використання під економіко-правовий технікум.

Додатковою угодою б/н від 01.11.2008р. контрагентами було погоджено зменшення орендованої площі з 1239,65 м2 до 1020,05 м2.

У додатку №1 від 01.11.2010р. до договору №256 від 22.07.2005р. визначено розмір орендної плати на рівні 28 436,19 грн. в місяць та відшкодування плати за землю в сумі 7540,81 грн. на місяць.

За умовами п.11.1 договору №256 від 22.07.2005р. правочин діє з 01.08.2005р. до 01.08.2007р. Додатковою угодою на підставі рішення №14 від 19.12.2007р. Дарницької районної в м.Києві ради укладений між позивачем 2 та відповідачем договір було продовжено до 01.07.2008р. Додатковою угодою б/н від 01.11.2008р. строк оренди продовжено до 01.07.2009р. На підставі Розпорядження №613 від 21.10.2009р. строк дії спірного правочину було продовжено додатковою угодою до 01.07.2010р. Шляхом укладання окремої додаткової угоди, на підставі Розпорядження №627 від 04.10.2010р. строк дії договору №256 від 22.07.2005р. було продовжено до 01.07.2015р.

Наразі, господарський суд зазначає, що твердження відповідача про необхідність нотаріального посвідчення договору, оскільки продовження строку його дії призвело до збільшення загального строку користування понад три роки, є помилковими. При цьому, суд зазначає наступне.

Якщо із закінченням строку договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) його дію було продовжено і наведене призвело до збільшення загального строку користування орендованим майном, який складає понад три роки, це не може бути підставою для визнання такого договору нікчемним у зв'язку з відсутністю його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, якщо на момент укладення такого договору він відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України відповідав вимогам частини другої статті 793 та статті 794 Цивільного кодексу України.

У разі якщо внаслідок внесення змін до договору така його істотна умова як строк його дії сторонами визначено більше, ніж три роки (а саме, якщо додатковою угодою відповідним чином змінюється пункт договору, який передбачав менш ніж трирічний строк), то, за загальним правилом, передбаченим статтею 654 Цивільного кодексу України, відповідна додаткова угода чи договір у редакції такої угоди підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, у випадку неодноразової пролонгації договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) на підставі статті 764 Цивільного кодексу України чи частини другої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (строк дії якого менший трьох років) немає підстав для його нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Аналогічну правову позицію наведено у п.2.9 Постанови №12 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна».

Як вказувалось вище, строк дії спірного правочину контрагентами кожен раз продовжувався, докази внесення змін до п.11.1 договору №256 від 22.07.2005р., які б фактично збільшували строк оренди понад три роки, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, підстави вважати договір №256 від 22.07.2005р. у суду відсутні.

До того ж, судом прийнято до уваги, що за даними автоматизованої системи документообігу суду Київським апеляційним господарським судом переглядається рішення від 25.04.2014р. по справі №910/2597/14 за позовом прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації до Приватного вищого навчального закладу «Економіко-приватний технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» про стягнення 426 613,25 грн., розірвання договору №256 від 22.07.2005р. та звільнення приміщення.

Рішенням від 25.04.2014р. господарського суду м.Києва по вказаній справі позов прокурора задоволено частково, зокрема, розірвано договір №256 від 22.07.2005р.

Проте, за приписами ст.188 Цивільного кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Враховуючи, що вказане судове рішення оскаржується в судовому порядку та відповідно до ухвали від 19.11.2014р. провадження у справі №910/2597/14 було зупинене, рішення від 25.04.2014р. господарського суду м.Києва не набуло законної сили, а отже, у період з лютого 2014р. по січень 2015р. спірний правочин був чинним.

Як свідчать матеріали справи, 05.02.2015р. шляхом укладання додаткової угоди орендарем та орендодавцем було досягнуто згоди щодо припинення дії договору №256 від 22.07.2005р. з 05.02.2015р.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №256 від 22.07.2005р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача 2 та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, в тому числі, у період з лютого 2014р. по січень 2015р.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором найму, який підпадає під правове регулювання норм статей 759 - 786 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Як вказувалось вище, об'єктом оренди за договором №256 від 22.07.2005р. є нерухоме майно (будівля, споруда, приміщення), розташоване за адресою: вул.Вербицького, 14-Г, середня школа №266, загальною площею 1239,65 м2. Вказане нерухоме майно передається орендарю з обладнанням та інвентарем (за його наявністю), які оцінені на суму 136 530 грн., в належному технічному стані відповідно до акту прийому-передачі орендованого приміщення (п.1.1 договору №256 від 22.07.2005р.).

Пунктом 2.1 спірного правочину визначено, що вступ орендаря у строкове платне користування нерухомим майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі нерухомого майна.

Як свідчать матеріали справи, 23.08.2005р. орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення, розташоване у м.Києві по вул.Вербицького, 14-Г, про що складено та підписано акт прийняття-передачі. В акті сторонами погоджено, що об'єкт оренди перебуває у задовільному стані, інженерні мережі також в робочому стані.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації було належним чином виконано свій обов'язок з передачі Приватному вищому навчальному закладу «Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» на підставі договору №256 від 22.07.2005р. нежилого приміщення в оренду.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст.762 вказаного нормативно-правового акту за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 4 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За умовами п.3.2 договору №256 від 22.07.2005р. орендна плата на момент укладання правочину встановлюється в розмірі, визначеному відповідно до розрахунку орендної плати (додаток №1) і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції. Крім орендної плати орендар сплачує комунальні послуги та відшкодовує орендодавцю експлуатаційні витрати, пов'язані з утриманням нерухомого майна (включаючи відшкодування податку на землю).

Розмір орендної плати та комунальних платежів може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів. Платежі, пов'язані з орендою нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення), орендар вносить на підставі переданого орендодавцем рахунку-фактури (п.п.3.3, 3.5 договору №256 від 22.07.2005р.).

У додатку №1 від 01.11.2010р. (враховуючи, що предметом спору по справі є заборгованість за період з лютого 2014р. по січень 2015р.) контрагенти визначили, що розмір орендної плати на місяць становить 28 436,19 грн. та розмір відшкодування плати за землю складає 7540,81 грн. на місяць.

У додатку №2 до договору №256 від 22.07.2005р. контрагентами було погоджено алгоритм (формулу) визначення розміру комунальних платежів, які щомісячно підлягають оплаті орендарем, зокрема, їх розмір залежить від площі орендованого майна, тарифу на відповідну комунальну послугу (водо-, електро-постачання) та відповідної кількості споживання.

Як свідчить представлений до матеріалів справи розрахунок, за період з лютого 2014р. по січень 2015р. орендодавцем було нараховано орендну плату на загальну суму 405 604,71 грн. (з урахуванням щомісячного інфляційного збільшення), відшкодування плати за землю в сумі 75 408,12 грн. та комунальні витрати на загальну суму 65 757, 36 грн.

У судовому засіданні 04.03.2015р. представником відповідача було підтверджено, що рахунки на оплату комунальних послуг за спірний період отримувались орендарем в кінці кожного звітного місяця. Одночасно, вказаним учасником судового процесу зазначено, що між сторонами відсутній спір стосовно порядку та методики нарахування орендної плати, комунальних платежів, експлуатаційних витрат, проте, існують суперечки відносно площі нерухомого майна, за користування якою нараховують платежі за договором №256 від 22.07.2005р.

Наразі, твердження відповідача щодо необґрунтованості нарахування позивачем 2 орендної плати, витрат на оплату земельного податку та комунальних витрат у визначених вище сумах з огляду на те, що фактично Приватним вищим навчальним закладом «Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» займається приміщення загальною площею 696,15 м2, а не 1020,05 м2, господарський суд вважає безпідставними. При цьому, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п.15 ст.1 Закону України «Про ціни та ціноуворення в Україні» ціна - це виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару.

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, ціну договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

За приписами ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

У ст.21 вказаного нормативно-правового акту розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.

Розмір орендної плати та комунальних платежів може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів (п.3.3 договору №256 від 22.07.2005р.).

Як вказувалось вище, місячний розмір орендної плати та відшкодування податку на землю було погоджено контрагентами у додатку №1 від 01.11.2010р. з урахуванням площі орендованого відповідачем приміщення на рівні 1020,05 м2.

За поясненнями позивача 2, які з боку відповідача підтверджені, зміни до вказаного додатку не вносились, розмір орендної плати та відшкодування плати за землю за погодженням контрагентів у визначеному чинним законодавством України порядку не змінювався.

Здійснивши перерахунок визначеного у додатку №1 від 01.11.2010р. розміру плати за оренду з урахуванням щомісячного інфляційного збільшення, що відповідає умовам п.3.2 договору №256 від 22.07.2005р., суд дійшов висновку, що визначена Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації помісячна орендна плата є обґрунтованою та в повному обсязі відповідає умовам укладеного між позивачем 2 та відповідачем правочину.

Отже, у суду відсутні підстави здійснювати перевірку розрахунку розміру щомісячної плати та відшкодування плати за землю на підставі іншої суми, ніж визначена у додатку №1 від 01.11.2010р. до спірного правочину.

За поясненнями відповідача, останній звертався до Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з листами про перерахунок орендної плати у зв'язку із фактичним займанням меншої площі, проте, станом на момент вирішення спору його вимоги задовлено не було.

Господарський суд зазначає, що у разі необґрунтованої відмови позивача 2 від укладання додаткових угод до договору чи внесення до нього змін Приватний вищий навчальний заклад «Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» не був позбавлений права та можливості звернутись до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав.

Судом вказувалось вище, що додатком №2 до спірного правочину позивачем 2 та відповідачем було визначеного, що розмір комунальних платежів розраховується, в тому числі, з урахуванням площі об'єкту оренди.

Проте, твердження відповідача щодо фактичного займання у період з лютого 2014р. по січень 2015р. приміщення площею 696,15 м2, а не 1020,05 м2 , як зазначено у п.1.1 договору №256 від 22.07.2005р. в редакції додаткової угоди б/н від 01.11.2008р., є такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За умовами п.2.3 договору №256 від 22.07.2005р. майно вважається поверненим орендарем орендодавцю з моменту підписання акту прийому-передачі.

Проте, наразі відповідачем в обґрунтування своїх заперечень не представлено до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів повернення частини об'єкта оренди за договором №256 від 22.07.2005р. у спірний період.

Представником Приватного вищого навчального закладу «Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» у численних судових засіданнях було зазначено, що акт приймання-передачі щодо повернення частини приміщень не складався та сторонами не підписувався. Позивачем 2 факт часткового повернення об'єкту оренди було заперечено.

До того ж, як свідчать матеріали справи, 05.02.2015р. за взаємною згодою сторін договір №256 від 22.07.2005р. було розірвано, а на підставі акту від 05.02.2015р. прийняття-передачі приміщення 05.02.2015р. орендарем було повернуто орендодавцю об'єкт оренди площею 1020,05 м2, тобто, у розмірі, визначеному п.1.1 договору.

Таким чином, наведене вказує на відсутність у суду підстав застосовувати при розрахунку розміру платежів за договором №256 від 22.07.2005р., що підлягали оплаті у період з лютого 2014р. по січень 2015р., тієї площі, яка зазначається відповідачем, а не визначеної контрагентами у п.1.1 договору №256 від 22.07.2005р. (в редакції додаткової угоди від 01.11.2008р.).

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що визначений орендодавцем розмір орендних платежів, плати за землю та комунальних витрат є обґрунтованим та відповідає умовам договору №256 від 22.07.2005р., а з урахуванням умов спірного правочину щодо розрахунків між сторонами, строк їх оплати є таким, що настав.

Проте, за твердженнями прокурора, які з боку позивача 2 підтверджені, Приватним вищим навчальним закладом «Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» було лише частково оплачено нараховані у лютому 2014р.-січні 2015р. орендну плату, податок на землю та комунальні платежі.

Зокрема, в рахунок оплати орендних платежів відповідачем перераховано 131 526,99 грн., відшкодування земельного податку здійснено на суму 36 784,81 грн., а оплата комунальних витрат перерахована на суму 56 162,61 грн.

Наразі, факт внесення відповідачем плати за договором №256 від 22.07.2005р. підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача 2 та представленими Приватним вищим навчальним закладом «Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» платіжними дорученнями.

Таким чином, судом встановлено, що в результаті неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №256 від 22.07.2005р. в орендаря утворилась заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 274 077,72 грн., відшкодування податку на землю в розмірі 38 623,31 грн. та оплати комунальних витрат в сумі 9594,75 грн.

За таких обставин, враховуючи наведене, з огляду на всі фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що вимоги прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі: 1.Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, 2.Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації до Приватного вищого навчального закладу «Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» про стягнення основного боргу, відшкодування податку на землю та з оплати комунальних послуг є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог прокурора про стягнення пені в розмірі 35 085,42 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 вказаного нормативно-правового акту).

За умовами п.3.6 договору №256 від 22.07.2005р. за несвоєчасну сплату необхідних платежів або в повному обсязі, орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Наразі, з урахуванням приписів ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» орендарем було нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на заборгованість з внесення оплати з оренди за кожен з місяців на загальну суму 35 085,42 грн., зокрема, за серпень 2014р. нараховано пеню в сумі 4387,31 грн., за вересень 2014р. - в сумі 4717,74 грн., за жовтень 2014р. - в розмірі 5385,09 грн., за листопад 2014р. - на суму 5 804,79 грн., за грудень 2014р. - на суму 7126,03 грн. та за січень 2015р. нараховано пеню в розмірі 7664,46 грн.

Проте, після здійснення перевірки, господарським судом встановлено, що представлений заявником розрахунок, є необґрунтованим, оскільки при визначені розміру неустойки за серпень, вересень, жовтень та частину листопада 2014р. застосовано облікову ставку Національного банку України на рівні 14%, тоді як Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що застосовується ставка, яка діяла у період, за який сплачується пеня. Постановою №417 від 15.07.2014р. Правління Національного банку України «Про регулювання грошово-кредитного ринку» з 17.07.2014р. визначено облікову ставку на рівні 12,5%, а лише у Постанові №719 від 12.11.2014р. Правління Національного банку України «Про регулювання грошово-кредитного ринку» з 12.11.2014р. збільшено ставку до 14%. Таким чином, застосування до 12.11.2014р. при розрахунку пені облікової ставки у 14% є неправомірним.

Здійснивши власний перерахунок, господарський суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені за серпень 2014р. в сумі 3917,24 грн., за вересень 2014р. - 4212,28 грн., за жовтень 2014р. - 4808,12 грн. та за листопад 2014р. в сумі 5556,02 грн. Розрахунок пені за інші періоди є арифметично вірним.

Таким чином, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що позов прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі: 1.Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, 2.Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації до Приватного вищого навчального закладу «Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» про стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме на суму 33 284,15 грн.

Клопотання №40 від 26.02.2015р. Приватного вищого навчального закладу «Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» про зупинення провадження по справі залишене судом без задоволення з урахуванням наступного.

Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Отже, закон пов'язує можливість зупинення розгляду справи саме з фактом неможливості її розгляду до вирішення пов'язаної з нею справою.

У п.3.16 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у ст.79 Господарського процесуального кодексу України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтями 3 та 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на те, що Київським апеляційним господарським судом розглядається справа за позовом прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі: 1.Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації; 2.Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації до Приватного вищого навчального закладу «Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» про стягнення 426 613,25 грн., розірвання договору №256 від 22.07.2005р. та звільнення приміщень.

За твердженнями відповідача, які збоку прокурора та позивачів 1, 2 підтверджені, преметом розгляду у наведеній справі є заборгованість Приватного вищого навчального закладу «Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» за договором №256 від 22.07.2005р., що виникла у попередні періоди.

За висновками суду, розгляд судом апеляційної інстанції справи про стягнення заборгованості відповідача за договором №256 від 22.07.2005р. ніяким чином не впливає та не перешкоджає вирішенню спору у справі №910/2878/15-г.

До того ж, щодо розірвання спірного договору, суд зазначає, що вище було встановлено факт погодження сторонами дострокового розірвання договору з 05.02.2015р., про що укладено відповідну угоду.

Інших підстав для вчинення наведеної процесуальної дії, що відповідала б приписам ст.79 Господарського процесуального кодексу України, сторонами не повідомлено, а судом не встановлено.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За змістом п.4.6 Постанови №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові стягує судовий збір з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

З огляду на висновки суду щодо часткового задоволення позову прокурора, господарський суд дійшов висновку, що судовий збір в сумі 18,01 грн. підлягає стягненню з Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та в розмірі 18,01 грн. з Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації до Державного бюджету України.

Судовий збір в сумі 7111,60 грн. підлягає стягненню з Приватного вищого навчального закладу «Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі: 1.Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, м.Київ; 2.Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, м.Київ до Приватного вищого навчального закладу «Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом», м.Київ про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 274 077,72 грн., відшкодування податку на землю в розмірі 38 623,31 грн., заборгованості з оплати комунальних послуг в сумі 9594,75 грн. та пені в розмірі 35 085,42 грн.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» (03039, м.Київ, Голосіївський район, просп.Червонозоряний, буд.146, ЄДРПОУ 31745018) на користь Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02091, м.Київ, Дарницький район, Харківське Шосе, буд.168-К, ЄДРПОУ 37448113) заборгованість з орендної плати в сумі 274 077,72 грн., суму відшкодування податку на землю в розмірі 38 623,31 грн., заборгованість з оплати комунальних послуг в сумі 9594,75 грн. та пеню в розмірі 33 284,15 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» (03039, м.Київ, Голосіївський район, просп.Червонозоряний, буд.146, ЄДРПОУ 31745018) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 7111,60 грн.

Стягнути з Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02091, м.Київ, Дарницький район, Харківське Шосе, буд.168-К, ЄДРПОУ 37448113) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 18,01 грн.

Стягнути з Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02068, м.Київ, Дарницький район, вул.Олександра Кошиця, буд.11, ЄДРПОУ 37388222) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 18,01 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 20.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 25.03.2015р.

Суддя Любченко М.О.