Рішення № 43311806, 24.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/34/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015 Справа № 908/1061/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український графіт" (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" (84205, м. Дружківка Донецької області, вул. Леніна, 7)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Шурубура Є.С. - довіреність № 16/16 від 01.01.2015 р.;

від відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Український графіт" звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог внаслідок допущеної описки) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" заборгованості за договором поставки № 160/13ДрМЗ/804/31312/15 від 21.10.2013 р., а саме: суму 63754,42грн. основного боргу, суму 16980,71 грн. неустойки, суму 2061,17 грн. 3% річних та суму 18411,47 грн. втрат від інфляції.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 160/13ДрМЗ/804/31312/15 від 21.10.2013 р. позивач, за видатковою накладною поставив відповідачу Товар на суму 113754,42 грн. Відповідач здійснив часткову оплату Товару на суму 50000,00 грн. Решта боргу в сумі 63754,42 грн. залишилась несплаченою. За твердженням позивача, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом та договором санкцій. Посилаючись на вищевикладене, на підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 615, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.02.2015 р. порушено провадження у справі № 908/1061/15-г, розгляд якої призначено на 24.03.2015 р.

Відповідач - у письмовому відзиві проти позову заперечив. Мотивує наступними обставинами. По узгодженій сторонами специфікації № 1гм-дрмз-укргр від 21.10.2013р. позивач повинен був поставити Товар (електроди графітовані у комплекті з ніпелями) у кількості 4,5 тн. на суму 121446,00 грн. Однак, в порушення умов даної специфікації позивачем було частково поставлено Товар (електроди графітовані у комплекті з ніпелями) у кількості 4,243 тн. на суму 114510,08 грн., що під тверджується видатковою накладною № 1/1310072 від 24.10.2013р. Та взагалі не поставлено товар по даній специфікації на суму 6 935,92 грн. Крім того, по узгодженій сторонами специфікації № 2гм-дрмз-укргр від 07.02.2014р. позивач також повинен був поставити Товар (електроди графітовані у комплекті з ніпелями) у кількості 4,5 тн. на суму 121 446,00грн. Однак, в порушення умов даної специфікації позивачем було частково поставлено товар на суму 113754,42 грн., та взагалі не поставлено товар на суму 7 691,58 грн. Відповідач наголошує, що станом на дату розгляду справи у господарському суді позивач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання з поставки Товару - електроди графітовані у компле кті з ніпелями по специфікаціям №№ 1,2. Отже, відповідно до умов договору № 160/13ДрМЗ/804/31312/15 від 21.10.2013 р. позивач повинен був поставити відповідачу товар на загальну суму 242892,00 грн., а фактично поставив товар по специфікаціям №№ 1-2 на суму 228264,50грн. та взагалі не поставив Товар на суму 14 627,50 грн. Відповідач відзначає, що позивач поставив товар згідно видаткової накладної № 402051 від 14.02.14р., але у цей же час, строк оплати товару, згідно з умовами договору, не залежить від дати поставки товару та підписання накладних, тобто за вказаними накладними строк оплати за отриманий товар не настав, оскільки відповідно до п. 4.3 Договору, граничний строк виконання грошового зобов'язання щодо оплати отриманого товару настає за наявності наступних умов: 1) отримання конкретної узгодженої в специфікації партії Товару, 2) спливу строку - 45 календарних днів (з моменту отримання узгодженої в специфікації партії Товару). Тобто, сторони по договору встановили строк виконання грошового зобов'язання відповідачем (порядок розрахунків за договором) щодо оплати поставленого товару - 45 календарних днів з дати поставки кожної конкретної узгодженої в специфікації партії Товару. По теперішній час позивач відповідно до Специфікацій № 2 не поставив узгоджену в специфікації партію Товару. За таких обставин, на думку відповідача, строк виконання грошового зобов'язання щодо оплати товарів за вищевказаною видатковою накладною не настав у зв'язку з недопоставкою Товару позивачем. Щодо вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, то вони, за доводами відповідача, також є необґрунтованими у зв'язку з відсутністю у відповідача простроченого грошового зобов'язання, оскільки строк оплати за отриманий товар не настав. При цьому, відповідач зазначив, що згідно його контррозрахунку, розмір пені повинен становити 9597,28 грн. Посилаючись на вищевикладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні відповідач не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.03.2015 р. місцезнаходження ТОВ "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" визначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 84205, м. Дружківка Донецької області, вул. Леніна, 7.

На вказану адресу відповідачу направлялася ухвала господарського суду від 19.02.2015 р. про порушення провадження у справі № 908/1061/15-г і призначення її до розгляду на 24.03.2015р.

Крім того, у відповідності до вимог Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-06/2052/14 "Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО", ухвала суду від 19.02.2015 р. про призначення судового засідання на 24.03.2015р. була розміщена на сторінці господарського суду Запорізької області офіційного веб - порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, доказом чого є Витяг з веб-сторінки офіційного сайта.

За таких обставин, відповідач вважається повідомленим належним чином про час і місце судового розгляду справи.

Про факт обізнаності відповідача щодо часу та місця проведення судового засідання господарським судом свідчить його письмовий відзив на позовну заяву.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності відповідача.

До початку розгляду справи по суті від позивача надійшла письмова заява (вих. б/н б/д), в якій він просить при вирішенні спору по суті врахувати, що при підготовці даної позовної заяви ним було допущено описку, а саме по тексту позовної заяви було вказано пункт 7.4 Договору, яким передбачено нарахування пені за прострочку оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, замість необхідного пункту 5.2 Договору, яким передбачена відповідальність за порушення строків оплати у вигляді неустойки в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення. Також, позивач вказав, що в додатку № 2 до позовної заяви здійснено розрахунок неустойки відповідно до положень п. 5.2 Договору та застосовано неустойку в розмірі 0,1% від суми за кожний день прострочки.

Крім того, до початку розгляду справи по суті від позивача надійшла письмова заява (вих б/н та б/д), в якій, посилаючись на допущені технічні описки, просить суд, при вирішенні справи по суті, вважати вірними заявлені до стягнення суми, які визначені у письмових розрахунках, доданих до позовної заяви, а саме: 63754,42 грн. - сума основного боргу, 16980,71 грн. - сума неустойки, 2061,17 грн. - сума 3% річних та 18411,47 грн. - сума втрат від інфляції.

Суд зазначає, що в розрахунку штрафних санкцій, зазначеному у самій позовній заяві та в письмовому розрахунку, доданому до позову, позивачем вірно визначено розмір неустойки - 16980,71грн., однак з причини допущеної описки при формуванні позовної вимоги визначено до стягнення суму 18411,47грн. пені; з аналогічної описки в письмвих розрахунках визначено розмір 18411,47грн. інфляційних втрат, однак при формуванні позовної вимоги внаслідок описки визначено до стягнення суму 16225,73грн. інфляційних втрат. Тобто, вказані описки за своєю природою не є зміною підстави або предмету позову і не є зменшенням або збільшенням розміру позовних вимог.

З урахуванням заяв позивача після усунення позивачем вказаних описок, підлягають розгляду позовні вимоги про стягнення суми 63754,42грн. основного боргу, суми 16980,71 грн. неустойки, суми 2061,17 грн. 3% річних та суми 18411,47 грн. втрат від інфляції.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві та відповів на питання суду.

В судовому засіданні 24.03.2015 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 21.10.2013 р. між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Покупцем) було укладено договір № 160/13ДрМЗ/804/31312/15 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався передати в обумовлені даним Договором строки Товар, а Покупець зобов'язався прийняти вказаний Товар та сплатити за нього узгоджену суму.

Кількість, ціна та асор тимент Товару визначається у Специфікаціях, які є складовими і невід'ємними частинами Договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору Постачальник зобов'язується повідомити Покупця про готовність до відвантаження Товару за два дні до його відвантаження. Постачальник зобов'язується разом з Товаром, що відвантажується, надати Покупцю наступні документи: рахунки-фактури на Товар; Сертифікати (посвідчення) якості; накладні на Товар; сертифікат відповідності; технічний паспорт на Товар; копії залізничних накладних або відповідні товаросупровідні документи.

Зобов'язання Постачальника з поставки партії Товару вважаються виконаними датою приймання Покупцем за відповідною накладною партії Товару та надання Постачальником Покупцю всіх належним чином оформлених документів згідно п. 3.3 Договору (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна Товару за одиницю і по позиціях зазначена в Специфікаціях до Договору.

Пунктом 4.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 08.01.2014 р. до договору) встановлено строк оплати - протягом 45 календарних днів від дати поставки кожної конкретної узгодженої в специфікації партії Товару.

Згідно із п. 5.2 Договору за порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику неустойку в розмірі 0,1% вартості простроченого платежу за кожен день прострочки.

Як встановлено судом, протягом дії Договору сторонами було підписано, зокрема, Специфікації: № 1гм-дрмз-укргр від 21.10.2013 р. на суму 121446,00 грн. та № 2гм-дрмз-укргр від 07.02.2014 р. на суму 121446,00 грн.

Пунктом 4 Специфікації № 1 та № 2 встановлено, що датою поставки Товару вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної на Товар.

Як зазначено в позовній заяві, на виконання умов Договору та Специфікації № 2 від 07.02.2014 р., позивачем було поставлено відповідачу Товар (електроди графітовані ЕГ350х1800 у комплекті з ніпелями 203Т4NP) на суму 113754,42 грн.

Товар отримано уповноваженим представником відповідача за Довіреністю № 686 від 10.02.2014 р., виданої на ім'я Мохно К.В.

На оплату поставленого Товару відповідачу було виставлено рахунок № 1402041 від 14.02.2014 р. на суму 113754,42 грн.

За отриманий Товар відповідач розрахувався лише частково в загальній сумі 50000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 3291 від 10.09.2014 р. на суму 10000,00 грн., № 1566 від 25.04.2014 р. на суму 20000,00 грн. та № 3165 від 04.09.2014р. на суму 20000,00 грн.

Решта боргу в сумі 63754,42 грн. залишилась несплаченою.

З метою досудового врегулювання спору, 19.07.2014р. позивачем було відправлено відповідачу претензію (вих. № 16/3813) з вимогою оплатити заборгованість за Договором.

06.10.2014 р. позивачем було отримано відповідь на вказану претензію № 3-1/38 від 24.09.2014 р., якою відповідач визнав наявну заборгованість за Договором та гарантував повне погашення заборгованості.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" заборгованості за договором поставки №160/13ДрМЗ/804/31312/15 від 21.10.2013 р., а саме: суми 63754,42грн. основного боргу, суми 16980,71 грн. неустойки, суми 2061,17 грн. 3% річних та суми 18411,47 грн. втрат від інфляції, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт поставки, кількість та вартість переданого за Договором Товару на загальну суму 113754,42 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи видатковою накладною, яка підписана уповноваженими представниками сторін та засвідчені печатками обох підприємств, а також ТТН від 14.02.2014 р..

Товар отримано уповноваженою особою відповідача. В матеріалах справи містяться відповідна Довіреність на отримання Товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п. 4.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 08.01.2014 р. до Договору) строк оплати - протягом 45 календарних днів від дати поставки кожної конкретної узгодженої в специфікації партії Товару.

Таким чином, оплата за поставлену 14.02.2014 р. партію Товару повинна бути здійснена в термін до 31.03.2014 р.

Отже, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду, строк оплати за Товар - наступив.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого Товару, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав.

Згідно долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень, відповідач за отриманий Товар розрахувався лише частково - в сумі 50000,00 грн.

Решта боргу в сумі 63754,42 грн. залишилась несплаченою.

Доказів погашення заборгованості в сумі 63754,42 грн. відповідачем суду надано не було.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманого Товару, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 63754,42 грн., а тому задовольняє її у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних в сумі 2061,17грн. (нарахованих за період з 01.04.2014 р. по 05.02.2015 р.) та втрат від інфляції в сумі 18411,47 грн. (нарахованих за період з квітня 2014 р. по лютий 2015 р.) заявлені позивачем обґрунтовано, а тому задовольняються у повному обсязі.

Розрахунок 3% річних та втрат від інфляції перевірено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та визнано вірним.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимога про стягнення неустойки заявлена позивачем на підставі пункту п. 5.2 Договору, за змістом якого, за порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику неустойку в розмірі 0,1% вартості простроченого платежу за кожен день прострочки.

Здійснивши перерахунок неустойки з урахуванням приписів ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку, що вимога про її стягнення підлягає задоволенню частково - в сумі 16471,66 грн. (за період з 01.04.2014 р. по 30.09.2014 р.- за 182 дні). В решті вимоги про стягнення неустойки слід відмовити як заявленої необґрунтовано.

Отже, позов задовольняється частково.

Заперечення відповідача судом відхиляються з огляду на вищевикладене, а також наступне.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Як встановлено судом, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Істотними для договору поставки є умови щодо предмету, кількості, асортименту та якості товару, що вбачається із змісту ст.ст. 266, 268 ЦК України.

В даному випадку, Договір визначає загальні умови поставки товару. Умови щодо якості товару, порядку оплати та строку дії Договору узгоджено сторонами в розділах 2, 4 та 8 Договору.

За змістом пункту 4.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 08.01.2014 р. до договору) строк оплати - протягом 45 календарних днів від дати поставки кожної конкретної узгодженої в специфікації партії Товару.

Пунктом 4 Специфікації № 1 та № 2 встановлено, що датою поставки Товару вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної на Товар.

В даному випадку, видаткова накладна № 1/1402051 від 14.02.2014 р. містить підписи уповноважених представників сторін та засвідчена печатками обох підприємств. Будь-яких заперечень або зауважень щодо поставки Товару не у повному обсязі, вказана видаткова накладна не містить.

При цьому суд відзначає, що протягом всього часу з моменту отримання товару і до звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач жодного разу не висловлював претензій позивачу щодо недопоставки Товару, а навпаки, частково сплатив вартість поставленого Товару та використав його у своїй господарській діяльності.

Представник відповідача не спростував та не заперечив у своєму відзиві факт отримання товару від позивача.

Пунктом 3.4 Договору чітко визначено, що зобов'язання Постачальника з поставки партії Товару вважаються виконаними датою приймання Покупцем за відповідною накладною партії Товару та надання Постачальником Покупцю всіх належним чином оформлених документів згідно п. 3.3 Договору.

Як зазначив представник позивача у судовому засіданні, всі необхідні документи, передбачені пунктом 3.3 Договору, були передані відповідачу.

Отримання повного пакету документів разом із Товаром, відповідачем не спростовано.

Крім того, як вбачається з долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень, при здійсненні оплати за отриманий Товар, відповідач, у графі «Призначення платежу» посилався на відповідний номер виставленого йому на оплату рахунку, що підтверджує факт отримання такого рахунку відповідачем від позивача.

Також, за умовами розділу 3 (п.3.5) Договору приймання продукції мало здійснюватися відповідачем з дотриманням вимог «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» № П-6, затв. постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. та «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» № П-7, затв. постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р.

Згідно із п. 12 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю» № П-6, приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та товаросупровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається Акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документі відсутні.

Відповідно до п. 14 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» № П-7, приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по товаросупровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура. специфікація і т.ін.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається Акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні.

В даному випадку, відповідач відповідних Актів, з яких вбачалося б про недопоставку товару - до суду не надав. Доказів наявності будь-яких заперечень під час отримання товару відповідачем також не надано.

За змістом ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.

Доказів відмови відповідача від Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, до суду також відповідачем не надано. Доказів відмови відповідача від Договору, до суду також не надано.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що Товар за Договором був поставлений позивачем у відповідності до його умов.

При цьому, суд зазначає, що відповідач фактично отримав від позивача товар. При цьому, за весь період взаємовідносин відповідач жодного разу не оспорював ані кількості, ані факту отримання ним товару.

Як вже зазначалось, статті 712 та 692 ЦК України до обов'язків покупця, зокрема, відносять оплату товару після отримання його від продавця, якщо інше не встановлено законом або договором. Факт отримання товару за Договором підтверджений матеріалами справи.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов'язку щодо належного виконання умов Договору та, відповідно, від відповідальності у вигляді неустойки за прострочку виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" (84205, м. Дружківка Донецької області, вул. Леніна, 7, код ЄДР 37696092, п/р № 26005013005496 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) на користь Публічного акціонерного товариства "Український графіт" (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20, код ЄДР 00196204, п/р № 26008900301 в АТ «Мета-Банк», МФО 313582) суму 63754 (шістдесят три тисячі сімсот п'ятдесят чотири) грн. 42 коп. основного боргу, суму 16471 (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 66 коп. неустойки, суму 18411 (вісімнадцять тисяч чотириста одинадцять) грн. 47 коп. втрат від інфляції, суму 2061 (дві тисячі шістдесят одна) грн. 17 коп. три відсотки річних та суму 2003 (дві тисячі три) грн. 90 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 27 .03.2015 р.

Суддя М.В. Мірошниченко