Постанова № 43311682, 16.03.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 березня 2015 року 810/339/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ-ФУД» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0002632302 від 14.08.2014 про застосування штрафних санкцій на суму 247 427,75 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій №0002622302 від 14.08.2014 на суму 57 711,55 грн. (далі - оскаржувані рішення).

Представник позивача позовні вимоги підтримав та в їх обґрунтування пояснив, що вважає процеду проведення перевірки такою, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, а висновки акта перевірки, складеного за наслідками такої перевірки - безпідставними та такими, які базуються на невірному тлумаченні норм законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача пояснив, що підтримує в повній мірі висновки акта перевірки, оскільки такі були зроблені під час фактичної перевірки та підтверджуються обставинами, встановленими посадовими особами безпосередньо при перевірці.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

11.07.2014 в супермаркеті «Сільпо» ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» за адресою: Київ, вул. Западинська, 15-А, на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача було розпочато проведення фактичної перевірки дотримання позивачем законодавства з питань здійснення оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, наявності ліцензій, патентів, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів. Перевірка проводилась протягом 10 діб на підставі Наказу Головного управління Міндоходів у м. Києві № 419 від 04.07.2014.

22.07.2014 після сплину строку надання документів, визначеного посадовими особами ГУ Міндоходів у м. Києві по справі, позивачем було отримано вимогу № 6322/10/26-15-01-12 від 15.07.2014 року про надання копій документів.

За результатами перевірки інспекторами ГУ Міндоходів у м. Києві було складено Акт «Про результати фактичної перевірки за додержанням суб'єктами господарювання вимог встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами» № 26/103/21/32294926 від 21.07.2014 року (надалі - Акт перевірки). В цьому Акті вказано, що перевірка проводилась з 11.07.2014 року о 15.30 год. та закінчено 18.07.2014 року о 17.30 год.

В Акті перевірки зазначено, що посадовими особами ГУ Міндоходів у м. Києві було встановлено порушення позивачем норм ст.11, ст.11-1 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР із змінами та доповненнями «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», п.12, ст. З ЗУ «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від № 265/95-ВР; п.20 Постанови КМУ №1251 від 27.12.2010р. «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

18.08.2014 позивачем було отримано від відповідача оскаржувані рішення.

Зі змісту податкового повідомлення-рішення №0002632302 від 14.08.2014 про застосування штрафних санкцій на суму 247 427,75 грн. слідує, що позивач був притягнутий до фінансової відповідальності за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265).

Так, відповідно до зазначеної вище норми в редакції станом на час винесення оскаржуваного рішення, - суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Санкція за порушення даного обов?язку передбачена нормою п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та ст. 20 Закону №265.

Так, відповідно до ст.20 Закону №265, - до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до норми п.54.3.3 ст.54 Податкового кодексу, - згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З пояснень представника позивача слідує, що до проведення перевірки та під час самої перевірки посадовими особами ГУ Міндоходів у м. Києві від позивача запитувались товаросутпровідні документи щодо товару, який перебуває на реалізації, зокрема, і алкогольних та тютюнових виробів відповідно до переліку, що міститься в додатках від 11.07.2014 №1 та №2 до Акта перевірки. З матеріалів справи та пояснень представників сторін слідує, що позивачем таких документів перевіряючим надано не було навіть при перевірці.

За таких умов суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій №0002622302 від 14.08.2014 суд зазначає наступне.

Дане рішення було винесено відповідачем у зв?язку з висновками посадових осіб ГУ Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем порядку реалізації тютюнових та алкогольних виробів, який визначений Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-BP (далі - Закон №481) в редакції станом на час винесення оскаржуваного рішення.

Так, зокрема, з оскаржуваного рішення слідує порушення позивачем умов маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, визначених ст.11 Закону №481 та продаж тютюнових виробів за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробником або імпортером таких виробів, як це слідує зі ст.11-1 Закону №481.

Обгрунтовуючи наявність обставин, які відповідають диспозиції нормам відповідно статей 11 та 11-1 Закону №481, представник відповідача пояснив, що під час перевірки було встановлено що позивачем зберігались з метою реалізації алкогольні напої з акцизними марками, на яких невірно була визначена сума акцизного податку, а також що позивачем було реалізовано тютюнові вироби (сигари) в роздріб за ціною вищою, визначеною виробником цих виробів.

Дані обґрунтування як підстави для винесення оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій були також підтверджені в судовому засіданні свідком зі сторони відповідача, ОСОБА_2, який безпосередньо проводив перевірку діяльності позивача як посадова особа ГУ Міндоходів у м. Києві.

Як наслідок, відповідно до санкцій, визначених ст.17 Закону №481, відповідачем було застосовано

фінансові санкції на загальну суму 57711,55 грн.: за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку - у розмірі 8500,00 грн., за продаж тютюнових виробів за цінами, вищими від встановлених виробником максимальних роздрібних цін - у розмірі 49211,55 грн.

Однак суд вважає, не доведеною суму нарахованих відповідачем штрафних санкцій у зв?язку з наступним.

Як слідує з оскаржуваного рішення воно винесене в порядку застосування норм абз.14 та 15 ст.17 Закону №481.

Згідно Акту перевірки та відповіді про розгляд заперечення вих. № 8488/10/10-13-22-05-119 від 11.08.2014 року у ході перевірки було встановлено зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв описаних в додатку №1 від 11.07.2014 року до акту перевірки, що марковані марками акцизного податку сплаченого за одиницю маркованої продукції, яка не відповідає сумі визначеної з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари, чим порушено п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року за № 1251 «Про Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (далі - Положення №1251) та ст.11 Закону №481.

Зі ст.11 Закону №481 слідує, що алкогольні та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі що імпортуються в Україну позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п.226.1, п.226.3, п.226.7 та 226.9 ст.226 Податкового кодексу України в редакції станом на час винесення оскаржуваного рішення встановлено наступні правила.

У разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.

Вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Відповідно до п.19 та п.20 Положення №1251 в редакції станом на час винесення оскаржуваного рішення, - наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів. У разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка контролюючі органи вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

У разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України покупці марок зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють територіальні органи Міністерства доходів і зборів, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - територіальні органи Міністерства доходів і зборів. Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції. Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Системний аналіз зазначених норм приводить суд до висновку, що дата подання митної декларації до митного органу і є датою визначення ставки для сплати акцизного податку з імпортованої маркованої алкогольної продукції. Таке правило сплати податку при імпорті алкогольних виробів збігається з правилом для всієї іпортованої продукції, визначеним у п. 216.4 ПК України, і яким встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань, у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України, є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у визначених законодавством випадках.

Натомність з матеріалів справи слідує, що при визначенні ставки акцизного податку відповідач керувався датою розливу алкогольної продукції, що не відповідає законодавчому регулюванню в Україні.

Щодо обставин продажу позивачем тютюнових виробів за цінами вищими від максимальних роздрібних, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідачем по справі не надані належні та допустимі докази щодо такого продажу. Окрім того, Акт перевірки не містить документів, які б містили документи щодо таких товарів та які були оглянуті посадовими особами ГУ Міндоходів у м. Києві при перевірці.

Також свідок зі сторони відповідача, який був присутній при перевірці не зміг суду вказати на щодо яких саме тютюнових виробів було встановлено факт неналежного продажу, як і не вказав на те, що посадовими особами ГУ Міндоходів у м. Києві проводилась виїмка чи фотографування неналежно реалізованого товару.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких умов суд вважає оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій №0002622302 від 14.08.2014 року таким, що підлягає скасуванню як необґрунтоване.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС Київської області «Про застосування фінансових санкцій» від 14.08.2014 №0002622302.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» судовий збір у розмірі 304 (триста чотири) гривні 50 копійок.

4. В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.