Постанова № 43311546, 23.03.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2015 року Справа № 813/910/15

10 год. 41 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О. Р.,

секретар судового засідання Небесна М. В.,

від позивача Хробак Г.В., Стреченюк В.В.,

від відповідача Юрченко Ю.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Державне підприємство «Львіввугілля» (далі - ДП «Львіввугілля») з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Львові), в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000032500/16643 від 13.11.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідно до рішення начальника СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС № 5 від 24 липня 2012 р. «Про опис майна у податкову заставу платника податків ДП «Львіввугілля» податковим керуючим Шереметою І.Я. 14.02.2013 року проведено опис енергетичного вугілля ГЖСШ-013, яке буде збагачене і перероблене на ПАТ «Львівська вугільна компанія». Для документування опису енергетичного вугілля ГЖСШ-013 14 лютого 2013 року не запрошувались посадові особи підприємства. Отже Акт опису майна від 14.02.2013 року № 1 складено всупереч вимогам п. 2.2 р. ІІІ «Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби», затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1043 і зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.12.2010 року за № 1438/18733, без участі уповноважених представників ДП «Львіввугілля».

Технологічні особливості ДП «Львіввугілля» (об'ємність, неперервність та тривалість) процесу збагачення не дають можливості вести щоденний облік виходу концентрату, а запропоновані для опису обсяги перевищували фактичну його наявність на момент складання акту. При цьому обміри (заміри) наявного на збагачувальному підприємстві енергетичного вугілля ГЖСШ-013 власності ДП «Львіввугілля» не проводилися. В який спосіб визначалися обсяги, а також яке конкретно фактично наявне енергетичне вугілля ГЖСШ-013 описувалося, підприємству не відомо.

Крім того, залишок вугілля станом на 01.12.2012 року становив 23004 тонни, а станом на 01.01.2013 року - 27355 тон, на 01.03.2013 року - 39761 тонну, що свідчить про постійне збільшення вугілля на складах та про фактичну наявність описаного у податкову заставу майна, а отже і про відсутність порушення інтересів держави у податкових правовідносинах. З врахуванням викладеного, на переконання відповідача, вимоги п. 3 ст. 92 Податкового кодексу України ДП «Львіввугілля» не порушено, а прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, протиправним та слід скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково звернули увагу на той факт, що що кошти, одержані від реалізації описаного в податкову заставу вугілля, були використані на оплату праці, єдиного соціального внеску та погашення податкової заборгованості, а тому не потребували згоди СДПІ з ОВП у м. Львові.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні /а.с.57-58/, пояснив, що відчуження майна, що перебуває в податковій заставі потребує дозволу контролюючого органу. Позивач реалізував вугілля, що було предметом податкової застави, та використав отримані кошти на оплату матеріалів, палива, електроенергії та послуг, чим порушено вимоги ст. 92 Податкового кодексу України. З врахуванням викладеного, рішення прийняте контролюючим органом є обґрунтованим, правомірним, прийнятим в межах та на виконання повноважень контролюючого органу, таким чином, слід залишити в силі, а у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ДП "Львіввугілля" зареєстроване як юридична особа 17.01.2003 року з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 32323256, та взяте на податковий облік з 21.01.20103 року, станом на момент розгляду справи перебуває на обліку СДПІ з ОВП у м. Львові /а.с.15-17,18/.

14.02.2013 року проведено опис майна вугілля ГЖСШ-013, 39897,8 т, про що податковим керуючим складено акт № 1 /а.с.6/.

30.10.2014 року СДПІ з ОВП у м. Львові проведено перевірку стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, про що складено акт № 470/28-06-25/32323256 від 30.10.2014 року /а.с.9/.

Вказаним актом зафіксовано, що у лютому 2013 року підприємствм ДП "Львіввугілля" спрямовано 2372,00 грн., коштів від реалізації описаного в податкову заставу вугілля вказаної марки на оплату матеріалів, обладнання, палива, електроенергії та послуг, чим порушено вимоги ст. 92 Податкового кодексу України.

З врахуванням викладеного контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032500/16643 від 13.11.2014 року /а.с.8/ та зобов'язано сплатитИ штраф у розмірі вартості відчуженого майна - 12372000,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням контролюючого органу, вважаючи таке протиправним та таким, що слід скасувати, звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 92.1 ст. 92 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (далі - ПК України) платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу

Згідно з п. 92.3 ст 93 ПК України у разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу платник податків несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна.

Згідно підп. 14.1.31 п. 14.1 ст. 14 ПК України відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

25.12.2012 року між відповідачем та ДП «Вугілля України» (Покупець) укладено Договір поставки вугілля № 16-13/1-ЕН /а.с.49-54/, відповідно до якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними у договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених договором. Загальна кількість та вартість вугілля, що підлягає поставці за цим договором зазначається у додатках до договору. Постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за договором знаходиться у його власності.

До матеріалів справи на підтвердження факту взаємних розрахунків між позивачем та його конрагентом за договором до матеріалів справи долучені акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.2013 року та станом на 01.03.2013 року /а.с.42, 43/

Судом зі змісту акту перевірки встановлено, що у лютому 2013 року в податкову заставу описано вугілля марки ГЖСШ 0-13 39897,8 тон на суму 26172956,8 грн. (залишок на 01.02.2013 року) реєстраційний номер витягу про реєстрацію податкової застави 13531587, контрольна сума 105Г7690ЕЕ.

14.02.2013 року описано в податкову заставу 48000,0 тон вугілля марки ГЖСШ 0-13 на суму 31488000,00 грн., яке було відвантажене та збагачене у лютому 2013 року, реєстраційний номер витягу про реєстрацію податкової застави 135315535, контрольна сума Д607Б494А1. Фактично збагачено 41510,0 тон. Станом на 01.03.2013 року залишок описаного вугілля цієї марки становив 39761,6 тон. Дозволів на самостійну реалізації вугілля позивач не надавав. Без згоди СДПІ з ОВП у м. Львові у лютому 2013 року відповідачем відвантажено вугілля марки ГЖСШ 0-13 в кількості 38292,35 тонн, згідно актів приймання-передачі № 3 від 20.02.2013 року /а.с.41/ та № 4 від 28.02.2013 року /а.с.42/.

Відповідно до даних бухобліку ДП «Львіввугілля» на рахунки підприємства у лютому 2013 року надійшли кошти в сумі 122883,00 грн., в т.ч. від ДП «Вугілля України» в сумі 30579,00 грн. за реалізоване вугілля, бюджетні кошти державної підтримки в сумі 84490,00 грн. та інші надходження 2200,00 грн.

Перевіркою встановлено, що отримані кошти використані підприємством: на виплату заробітної плати - 13222,00 грн.; на погашення податкового боргу - 1304,00 грн.; єдиний соціальний внесок - 3618,00 грн.; електроенергію - 910,00 грн., матеріали - 6356,00 грн., обладнання - 2655,00 грн.; паливо - 914,00 грн.; інше - 1537,00 грн.

З врахуванням наведених обставин, на переконання відповідача, позивачем спрямовано 12370,00 грн. коштів, одержаних від реалізації описаного в податкову заставу вугілля марки ГЖСШ 0-13 на оплату матеріалів, обладнання, палива, електроенергії та послуг, що є порушенням вимог, передбачених ст. 92 Податкового кодексу України, відповідальність за яке передбачене ст. 124 цього ж Кодексу.

Слід зазначити, що суд не бере до уваги покликання представника відповідача на те, що 33 млн. грн. - це кошти, що одержані від реалізації вугілля в лютому 2012 року, оскільки, як справедливо зазначив представник позивача, ДП «Львіввугілля» працювало з ДП «Вугілля України» по передоплаті за Договором (п. 7.2 Договору), таким чином вказана сума, це сума переоплати за вугілля, що буде збагачене у березні 2013 року, на підтвердження чого долучено акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та контрагентом станом на 01.03.2015 року /а.с.43/. Зазначив, що за відсутності вказаних передоплат, ДП «Львіввугілля» не змогло б триматися на плаву, мало б безліч боргів, та, як наслідок, припинило б свою діяльність.

Представник позивача пояснив, що залишок вугілля на складах відповідача станом на 01.12.2012 року становив 23004 тон, станом на 01.01.2013 року - 27335 тон, станом на 01.03.2013 року - 39761 тон, що свідчить про постійне збільшення кількості вугілля на складах відповідача та, з врахуванням викладеного, постійну наявність описаного в податкову заставу майна, тобто про відсутність порушення інтересів держави у податкових правовідносин.

Також, представником позивача до матеріалів справи долучено звіти про поступлення та використання коштів по ДП «Львіввугілля» за січень, лютий 2013 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ПК України у разі, якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

З врахуванням відомостей зафіксованих у акті перевірки ДП «Львіввугілля» щодо спрямування коштів, одержаних від реалізації вугілля, на переконання суду справедливими є аргументи представника позивача, що немає необхідності одержання дозволу відповідача на реалізацію вугілля, оскільки, вказані кошти спрямовані на цілі, передбачені ч. 3 ст. 92 ПК України, а також на оплату послуг зі збагачення вугілля, яку фактично узгоджено з позивачем під час опису вугілля в податкову заставу, оскільки без цього предмет податкової застави взагалі б був відсутній.

Слід зазначити, що суд відхиляє доводи представника позивача щодо порушення, що мали місце під час опису майна в податкову заставу, як такі, що не мають відношення до предмету спору, оскільки, на переконання суду, незгода платника податку з цими діями та рішеннями може бути підставою для звернення до суду з самостійним позовом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів факт використання коштів, одержаних від реалізації описаного у податкову заставу майна на цілі передбачені п. 92.3 ст. 92 ПК України.

Натомість відповідач не довів суду обґрунтованості висновку, викладеного в акті перевірки ДП «Львіввугілля» від 30.10.2014 року щодо вчинення позивачем порушень п. 92.3 ст. 92 ПК України.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обставини справи свідчать, що відповідних критерії відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави з врахуванням обставин передбачених ч. 3 ст. 2 КАС України, визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню, а саме визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

До матеріалів адміністративної справи долучено платіжне доручення № 566 від 16.02.2014 року, відповідно до якого позивачем сплачено судовий збір за подання позову до Львівського окружного адміністративного суду у сумі 487,20 грн., що з врахуванням вищевикладеного, підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львова Державної податкової служби № 0000032500/16643 від 13.11.2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Львіввугілля» (Львівська область, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26; ЄДРПОУ 32323256) судові витрати у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 грн.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 27.03.2015 року.

Суддя Кравців О.Р.