Постанова № 43311485, 18.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2-а-2242/10/1570

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Яковлєва О.В. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Синкевича Романа Ігоровича та представника відповідача - Караханяна Артура Мартиновича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інженерінгова компанія Дела" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Інженерінгова компанія Дела" до Головного управління Міндоходів в Одеській області, Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2010 року Приватне підприємство "Інженерінгова компанія Дела" (далі ПП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів в Одеській області та Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000252301/0 та №0000262301/0 від 12 лютого 2010 року та про визнання неправомірними дій щодо проведення перевірки.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідачі, приймаючи рішення про застосування до позивача відповідних податкових санкцій, виходили із наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між порушенням вимог податкового законодавства контрагентами позивача ТОВ "Сабстрой НК", TOB "Шерус", TOB "Гамма-Плюс" та відображенням відповідних операцій у податковому обліку позивача, в той же час, на думку позивача не виконання контрагентами своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку не є підставою для зменшення суми податкового кредиту та витрат ПП. Крім того, зазначалось, що реальність товарності здійснюваних між позивачем та TOB "Сабстрой НК", TOB "Шерус", TOB "Гамма-Плюс" господарських операцій підтверджується оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства первинними документами, а саме актами приймання-передачі виконаних робіт, податковими накладними, накладними на поставлену продукцію, рахунками на оплату виставленої продукції та іншими.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ПП подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради, свідоцтво А00 №251227 від 04 лютого 2002 року та 05 жовтня 2004 року взято на податковий облік у ДПІ.

На підставі службового посвідчення серії УОД №041874, виданого 09 жовтня 2008 року головним державним податковим ревізором-інспектором ДПА в Одеській області ОСОБА_5 та відповідно до дозволу на проведення перевірки №6/11/35-0220/7 від 14 січня 2010 року з 22 січня 2010 року по 29 січня 2010 року проведена документальна невиїзна перевірка ПП щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Сабстрой НК", ТОВ "Шерус" та ТОВ "Гамма-Плюс" за період з 01 листопада 2006 року по 30 листопада 2008 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт №40/35-0205/31841937 від 01 лютого 2010 року, висновками якого встановлено порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 4-й квартал 2006 року (у сумі 7292,00 грн.), 2-й квартал 2007 року (6743,00 грн.), 3-й квартал 2007 року (4722,00 грн.), 4-й квартал 2007 року (14393,00 грн.), 1-й кварталі 2008 року (17915,00 грн.), 2-й кварталі 2008 року (6193,00 грн.), 3-й квартал 2008 року (21281,00 грн.), 4-й кварталі 2008 року (8162,00 грн.) - усього на суму 86 701,00 грн., а також порушення пп.7,4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті, на суму 69361,00 грн. за період з липня 2006 року по листопад 2008 року.

На підставі акту перевірки та в зв'язку з виявленими порушеннями ДПІ 12 лютого 2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252301/0, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 104042,00 грн. (69361,00 грн. за основним платежем та 34681,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), та податкове повідомлення-рішення №0000262301/0, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 130052,00 грн. (86701,00 грн. за основним платежем, 43351грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Винесення зазначених податкових повідомлень-рішень і стало підставою для звернення ПП з позовом до суду.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні документи на підтвердження постачання товару, відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, подорожніх листів або будь-яких інших транспортних документів є свідченням відсутності факту перевезення товару. Крім того, судом зазначено, що договори, податкові накладні, за якими позивач відніс суми до складу податкового кредиту з ПДВ, не були підписані уповноваженими посадовими особами, вони не фіксували зміст фактично проведеної господарської операції, отже не мають юридичної сили.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

В межах кримінальної справи №201200900015 за обвинуваченням: ОСОБА_6 за ст.ст.28 ч.3, 205 ч.2; 28 ч.3, 212 ч.3; 358 ч.2, 358 ч.3; 209 ч.1, 209 ч.2 КК України; ОСОБА_4 за ст.ст.28 ч.3, 205 ч.2; 28 ч.3 , 212 ч.3 КК України; ОСОБА_7 за ст.ст.28 ч.3 , 212 ч.3 КК України; ОСОБА_3 за ст.ст.28 ч.3 , 205 ч.2; 28 ч.3, 212 ч.3 КК України; ОСОБА_8 за ст.358 ч.1, 358 ч.2 КК України; ОСОБА_9 за ст.205 ч.2 КК України; ОСОБА_10 за ст.205 ч.2 КК України; ОСОБА_11 за ст.205 ч.2 КК України; ОСОБА_12 за ст.205 ч.2 КК України; ОСОБА_13 за ст.205 ч.2 КК України; ОСОБА_14 за ст.205 ч.2 КК України, старшим слідчим по особливо важливим справам старшим лейтенантом податкової міліції Балахтиним І.М. була винесена постанова від 18 листопада 2009 року про призначення документальної перевірки (ревізії) фінансово-господарської діяльності ПП з питань взаємовідносин с ТОВ "Шерус", ТОВ "Гамма-Плюс" та ТОВ "Сабстрой-НК".

З наведеного вбачається, що працівником податкової міліції було призначено проведення перевірки з метою встановлення певних обставин виключно в рамках кримінальної справи, зокрема, щодо безтоварності взаємовідносин позивача з ТОВ "Шерус", ТОВ "Гамма-Плюс" та ТОВ "Сабстрой-НК".

Таким чином, з урахування наведеного, колегія суддів вважає, що обставини, встановленні відповідачем за наслідками проведення перевірки повинні бути досліджені та їм повинна бути надана правова оцінка виключно посадовою особою правоохоронного органу, який ініціював перевірку та судом в порядку кримінального судочинства по відповідній кримінальній справі, оскільки адміністративний суду позбавлений права надавати оцінку матеріалам кримінальних справ і на цій оцінці ґрунтувати своє рішення по адміністративній справі. Лише вирок суду, який прийнято за наслідками такої оцінки матеріалів кримінальної справи і який набрав законної сили, є обов'язковим для суду адміністративної юрисдикції щодо питань, чи мало місце діяння та чи вчинене воно особою.

Так, постановою Приморського районного суду міста Одеси від 28 вересня 2011 року по справі №1-656/11 ОСОБА_10 та ОСОБА_16 звільнено від кримінальної відповідальності внаслідок амністії. В постанові зазначено, що вказані особи фактично не приймали участі в діяльності підприємств ТОВ "Шерус" та ТОВ "Сабстрой НК", документи фінансово-господарської діяльності не підписували, розрахунковими рахунками підприємства не керували, в зв'язку з чим дії ОСОБА_16 кваліфіковані органами досудового слідства за ч.5 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, ОСОБА_10 за ч.2 ст.205 КК України.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 28 вересня 2011 року по справі №1-656/11 ОСОБА_11 звільнено від кримінальної відповідальності внаслідок амністії. В постанові зазначено, що ОСОБА_11 фактично не приймала участі в діяльності підприємства ТОВ "Гамма-Плюс", документи фінансово-господарської діяльності не підписувала, розрахунковими рахунками підприємства не керувала, в зв'язку з чим дії ОСОБА_11 кваліфіковані органами досудового слідства за ч.2 ст.205 КК України.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.2 ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Аналогічні положення містяться у ст.94 КПК України.

Згідно ч.4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що стосовно посадових осіб ПП не було винесено вироку в порядку КПК України або постанови суду у справі про адміністративний проступок. Крім цього, в кримінальній справі №1-656/11 відносно посадових осіб ТОВ "Шерус", ТОВ "Гамма-Плюс" та ТОВ "Сабстрой-НК" не було досліджено обставин взаємовідносин вказаних суб'єктів господарювання з ПП стосовно виконання конкретних товарних операцій ні з 01 листопада 2006 року по 30 листопада 2008 року, ні в будь-який інший період, не містять встановлених фактів з цього питання і вказані постанови про звільнення від кримінальної відповідальності, а тому сама по собі наявність зазначеної кримінальної справи та цих постанов, на думку колегії суддів, не може бути безумовною підставою для висновку про безтоварність господарських операцій між ПП та ТОВ "Шерус", ТОВ "Гамма-Плюс" та ТОВ "Сабстрой-НК".

В той же час, відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на момент здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Положеннями підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 зазначеного Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на момент здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

З метою обґрунтування правомірності формування податкового кредиту та валових витрат по відносинах позивача з контрагентами, ПП надано договір підряду №010906 від 01 вересня 2006 року, за яким ТОВ "Сабстрой-НК" зобов'язувався виконати роботи, зокрема, щодо закладення ремонтними сумішами прохідних і перехідних отворів, обштукатурювання, шпаклівка та фарбування відремонтованих поверхонь. Фактичне виконання вказаних робіт підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт згідно договору підряду за №30112.

Також, матеріали справи містять акти приймання виконаних робіт, довідки вартості виконаних підрядних робіт, підсумкову відомість ресурсів, що підтверджують отримання замовниками від ПП, як підрядника, відповідних робіт, послуг та матеріалів, зокрема, щодо виконання електромонтажних робіт та інше.

Крім того, в обґрунтування правомірності формування податкового кредиту та витрат суду було надано договір від 04 жовтня 2006 року за №041006, за яким ТОВ "Шерус" зобов'язувався організувати і провести для інженерно-технічного персоналу ПП оглядово ознайомчі семінари.

На підтвердження виконання робіт за зазначеними договорами суду надано податкові накладні №3113 від 03 листопада 2008 року, №28112 від 28 листопада 2008 року, №30112 від 30 листопада 2006 року, №122 від 01 лютого 2008 року, №553 від 05 травня 2008 року та інші накладні, що знаходяться в матеріалах справи.

Фактична оплата позивачем отриманих послуг та робіт підтверджується виписками по рахунку позивача за №26007001077001 (т.6,7), з яких вбачається перерахунок коштів ПП на рахунки контрагентів за вказаними договорами.

При цьому на момент розгляду справи відповідачем не було надано доказів щодо визнання вказаних договорів недійсними у встановленому законом порядку.

Крім того, в акті перевірки перевіряючий не спростовує того факту, що у перевіряємий період ПП здійснило господарські операції з ТОВ "Сабстрой НК", ТОВ "Шерус" та ТОВ "Гамма-Плюс" та суми ПДВ були внесені до реєстру отриманих податкових накладних від вказаних контрагентів, включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Так, фахівцем ДПІ в акті зазначено, що відповідно до наданих документів не має можливості встановити перевезення, вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла такі витрати. Проте, колегія суддів зазначає, що предметом вказаних договорів було, зокрема, надання ремонтно-будівельних послуг, послуги з організації та проведення семінарів для інженерно-технічного персоналу ПП, що не передбачає здійснення будь-яких перевезень в рамках цих договорів, крім того, матеріали за таким договором щодо ремонтно-будівельних послуг, придбавались виконавцем (п.4.1 договору №010906 від 01 вересня 2006 року), а не ПП, доставка та інші дії відповідного характеру з матеріалами проводились також виконавцем, тому посилання ДПІ на недоліки документообігу при перевезенні, колегія суддів вважає необґрунтованими.

На підтвердження отримання від ТОВ "Сабстрой НК", ТОВ "Шерус" та ТОВ "Гамма-Плюс" товарно-матеріальних цінностей позивачем надано до суду відповідні первинні документи, а саме: рахунки по кожній поставці товарів, видаткові та податкові накладні, документи бухгалтерського обліку цих товарів та їх подальшого використання в господарській діяльності.

При цьому, під час судового засідання в суді апеляційної інстанції представник ДПІ не оспорював наявність у ПП вказаних товарів та їх подальше використання в господарській діяльності, що підтверджується також і самим актом спірної перевірки позивача, в якому наявний висновок перевіряючих про відсутність заниження чи завищення у перевіряємому періоді валових доходів та податкових зобов'язань з ПДВ, які були сформовані ПП в тому числі за рахунок подальшого використання отриманих від ТОВ "Сабстрой НК", ТОВ "Шерус" та ТОВ "Гамма-Плюс" товарів та послуг.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, податковим органом в порядку ч.1, 2 ст.71 КАС України не було доведено обставини, на яких ґрунтуються його посилання щодо неможливості отримання ПП товарів та послуг від ТОВ "Сабстрой НК", ТОВ "Шерус" та ТОВ "Гамма-Плюс", в тому числі будь-яких доказів на підтвердження його доводів щодо отримання цих товарів та послуг від будь-яких інших суб'єктів господарювання.

Отже, враховуючи все вищевикладене, та оскільки договори позивача з контрагентами в судовому порядку недійсними не визнавалися, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами щодо надання відповідних послуг та товарів, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат по взаємовідносинам ТОВ "Сабстрой НК", ТОВ "Шерус" та ТОВ "Гамма-Плюс".

Також, чинним податковим законодавством не поставлено в залежність право на формування податкового кредиту та витрат, від податкового обліку (стану) інших осіб, зокрема, внаслідок виявлення іншими перевірками, в тому числі ініційованими в порядку КПК України, порушень чинного законодавства. Тобто, якщо суб'єкт господарювання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, надання податкової звітності або інших вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно щодо цієї особи. Вказані положення, також, узгоджуються зі змістом статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нової постанови про задоволення позовних вимог ПП.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інженерінгова компанія Дела" - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Приватного підприємства "Інженерінгова компанія Дела" до Головного управління Міндоходів в Одеській області, Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 12 лютого 2010 року за №0000252301/0 та 0000262301/0.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.В. Яковлєв