Ухвала суду № 43311322, 19.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2163/14

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

судді - Яковлева Ю.В.,

судді - Коваля М.П.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 4515, військової частини А 2488 про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

24.07.2014р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А 4515 (далі - в/ч А 4515) про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив військову службу у в/ч 4515 на посаді помічника командира з правової роботи. Наказом командира в/ч А 4515 від 15.07.2014р. № 83 позивача виключено зі списків в/ч та звільнено з лав Збройних Сил України, на час звільнення з посади матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, допомога на оздоровлення за 2012, 2013, 2014рр., надбавка за кваліфікацію, премію з нагоди Дня юриста виплачені не в повному обсязі. Позивач не згоден з такими діями відповідача, тому звернувся за захистом своїх прав.

Відповідач - в/ч А 4515 заперечував проти позову, зазначаючи, що діяв у межах чинного законодавства, яким передбачено відповідальність посадових осіб за не цільове призначення бюджетних коштів. Крім того, відповідач вказав на пропущення строку для звернення до суду за захистом своїх прав.

За клопотанням відповідача до участі у справі в якості другого відповідача притягнута військова частина А 2488 (далі - в/ч А 2488), через яку здійснюється фінансове забезпечення в/ч А 4515. Представник в/ч А 2488 також заперечував проти позову.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову - про задоволення позовних вимог.

В зв'язку із відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно п.1 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А 4515 на посаді помічника командира з правової роботи.

Наказом начальника Генштабу - Головнокомандуючого Збройними Силами України від 04.07.2014р. № 376 звільнено позивача у запас за п. "г" ч.6 (у зв'язку із скороченням штатів) ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Наказом командира в/ч А 4515 від 15.07.2014р. № 83 позивача виключено зі списків в/ч 4515 та всіх видів забезпечення, вирішено виплатити надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 15 липня 2014р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та доведеності обставин виплати відповідачами надбавки, допомоги та премії у розмірі, визначеному законом.

Колегія суддів, погоджується з таким висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 9 цього Закону визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно частини 4 статті 9 вказаного Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 3 постанови Кабміну України від 07.11.2007р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців та курсантів навчальних закладів і розмірах, згідно з додатками 1-8, схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 9 - 23, 30 - 32; схеми окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатком 24; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 25 - 28, 33.

Відповідно до п.7 постанови № 1294, до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25 - 28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

Додатком 25 до постанови № 1294 встановлений перелік та розмір категорій військовослужбовцям, яким призначено додаткові види грошового забезпечення, в т.ч. надбавка за кваліфікацію. Так, для військовослужбовців офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом і мають другу кваліфікаційну категорію, виплачується надбавка за кваліфікацію (класність) 5% посадового окладу.

Згідно з довідкою, виданою в/ч А 4515 надбавка за класність виплачувалась ОСОБА_1 у періоді з 01.01.2014р. по 15.07.2014р. (день звільнення) у розмірі 2,5% щомісяця (а.с.17).

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність визначення позивачу надбавки за кваліфікацію в розмірі 2,5% з огляду на наступне.

Відповідно до п.9 постанови № 1294, видатки, пов'язані з набранням чинності цією постановою, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів.

Пунктом 11 наказу Міністра оборони України від 14.04.2014р. № 240 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2014 рік" виплату додаткових видів грошового забезпечення, що визначені в додатку 25 постанови № 1294, зобов'язано здійснювати з урахуванням п.7 постанови № 1294, тобто в розмірі 50 % від установленого розміру.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що виплата позивачу додаткового грошового забезпечення у вигляді надбавки за класність в розмірі 50% від встановленого розміру здійснена відповідачем в рамках закону та є вимушеною мірою, враховуючи наявне бюджетне фінансування.

Відтак, відсутні підстави для задоволення позову щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію в розмірі 5% та пов'язаних з цим позовних вимог.

Щодо доводів позивача про виплату йому не в повному обсязі допомоги на оздоровлення за 2012-214рр, допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2013-2014рр. та премії з нагоди Дня юриста у 2013р., судова колегія зазначає наступне.

Доводи позивача стосовно виплати не в повному обсязі допомоги та премії ґрунтуються на тому, що їх нарахування та виплата проводились з грошового забезпечення, до якого не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 100%.

Частина 2 ст.9 та п.1 постанови № 1294 визначають склад грошового забезпечення військовослужбовця: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) одноразові види грошового забезпечення.

Згідно довідки в/ч А 4515 ОСОБА_1 з грудня 2012р. по липень 2014р. щомісяця виплачувалась додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою Кабміну України № 889 від 22.09.2010р. "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (а.с.20).

Відповідно до п.2 постанови Кабміну України від 22.09.2010р. № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Згідно з п.8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міноборони від 15.11.2010р. № 595, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виходячи зі змісту Інструкції № 595, щомісячна додаткова грошова винагорода має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 15.10.2013р. справа № 21-368а13, від 04.11.2014р. справа № 21-473а14, та відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування в судовій практиці. Крім того, згідно з ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Наведені обставини свідчать про правомірне невключення в/ч А 4515 додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення позивача, в зв'язку з чим відсутні підстави для висновку про заниження розміру щомісячного грошового забезпечення, з якого проводились одноразові додаткові виплати, як допомога на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та премія з нагоди Дня юриста.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,197,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В. Вербицька

Суддя: Ю.В. Яковлев

Суддя: М.П. Коваль