Рішення № 4331107, 23.07.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.09 Справа № 13/233

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніктрейд СП", м. Маріуполь Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзалізничпром", м. Первомайськ Луганської області

про стягнення 125 233 грн. 23 коп.,

Суддя

Яресько Б.В.

Секретар судового засідання Чорна І.М.

За участю:

від позивача

Колобов Л.В., довіреність № б/н від 16.04.09.;

від відповідача

Шаповалов А. В., довіреність № 1Ю від 03.02.09.

У судовому засіданні 16.07.2009 року оголошено перерву до 23.07.2009 року до 14 год. 30 хв.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 125 233 грн. 23 коп., де 97 663 грн. 30 коп. –основна заборгованість, 14 705 грн. 68 коп. - штрафні санкції, 1 838 грн. 21 коп. - 3% річних, 11 026 грн. 04 коп. –інфляційні нарахування.

Позивач уточненням до позовної заяви від 23.07.2009 року, просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 80 000 грн. 00 коп., у зв’язку із сплатою відповідачем, після звернення до суду із позовом, частини основної заборгованості, 14 705 грн. 68 коп. –штрафних санкцій, та збільшив розмір 3% річних з 1 838 грн. 21 коп. до 2 186 грн. 70 коп., інфляційні нарахування з 11 026 грн. 04 коп. до 12 437 грн. 42 коп.

Позивачем у судовому засіданні 23.07.2009 року подану заяву про забезпечення позову, на час його розгляду, шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, в межах суми позову та понесених позивачем судових витрат.

У клопотанні слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 3 Роз’яснення Вищого господарського суду від 23.08.1994р. №02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позивачем не наведено обґрунтування та не надано доказів про те, що невжиття заявлених заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Відзивом на позовну заяву від 23.07.2009 року № ІЗП-347/07, відповідачем зазначено про сплату ним, після подачі позову до суду, 17 663 грн. 30 коп. Відповідач вважає заявлені до стягнення штрафні санкції в сумі 14 705 грн. 68 коп. необґрунтованими, оскільки позивачем перевищений допустимий 6 місячний строк нарахування пені передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між сторонами договору від 17.06.2008 року №38 (надалі Договір), позивач за розрахунковою накладною від 13.10.2008 року № РН- 0000059, поставив відповідачу лист г/к ст 3пс 5 * 1 500 * 5 000 (надалі Товар) на суму 250 706 грн. 50 коп., відшкодування ж/д витрат у сумі 4 733 грн. 00 коп., разом з урахуванням ПДВ на загальну суму 306 527 грн. 40 коп.

Відповідач прийнявши Товар, в порушення умов Договору, сплатив його вартість частково, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 97 663 грн. 30 коп.

Відповідно до п. 2.3 Договору, відповідач повинен здійснити 100% передплату.

Сторонами у п. 4.3. Договору, передбачено, що у разі затримання виконання зобов'язань однією зі сторін, сторона, що припустила прострочення сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого чи неоплаченого у строк Товару за кожен день прострочення.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 125 233 грн. 23 коп., де 97 663 грн. 30 коп. –основна заборгованість, 14 705 грн. 68 коп. - штрафні санкції нараховані за період з 15.10.2008 року по 01.06.2009 року, 1 838 грн. 21 коп. - 3% річних нарахованих з період з 15.10.2008 року по 01.06.2009 року, 11 026 грн. 04 коп. –інфляційні нарахування нараховані за період з листопада 2008 року по травень 2009 року .

В ході судового розгляду справи відповідачем здійснена часткова сплата основної заборгованості, у зв’язку з цим станом на момент вирішення справи основана заборгованість складає 80 000 грн. 00 коп.

Позивач уточненням до позовної заяви від 23.07.2009 року, у зв’язку із сплатою відповідачем частини боргу просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 80 000 грн. 00 коп., штрафні санкції в сумі 14 705 грн. 68 коп., що нараховані за період з 15.10.2008 року по 01.06.2009 року та збільшивши період нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань, просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 186 грн. 70 коп. нарахованих за період з 15.10.2008року по 22.07.2009 року, інфляційні нарахування 12 437 грн. 42 коп. - за період з листопад 2008 року по липень 2009 року.

Відповідач щодо основної суми боргу не заперечив, заявлені ж 14 705 грн. 68 коп. штрафних санкцій вважає не обґрунтованими, оскільки позивачем перевищений допустимий 6 місячний строк нарахування пені передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлений факт прострочення відповідачем виконання зобов’язання по сплаті вартості прийнятого від позивача Товару на суму 97 663 грн. 30 коп., станом на момент звернення до суду із позовом.

Відповідно нарахуванні позивачем, згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, 3% річних в сумі 2 186 грн. 70 коп., інфляційні нарахування в сумі 12 437 грн. 42 коп. є правомірними, правильність нарахування яких підтверджується наданим розрахунком.

Щодо основної суми заборгованості., вона підлягає стягненню в сумі 80 000 грн. 00 коп., провадження по справі в частині заявлених до стягнення 17 663 грн. 30 коп. слід припинити в порядку п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з її сплатою.

Заявлені до стягнення штрафні санкції підлягають задоволенню частково в сумі 11 673 грн. 80 коп., оскільки позивачем зазначені санкції нараховані із порушенням вимог встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, а саме пеня нарахована за період більш ніж 6 місяців.

Повернути позивачу зайве сплачене за платіжним дорученням від 10.06.2009 року № 144 державне мито в сумі 7 грн. 67 коп.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 1 239 грн. 61 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 309 грн. 33 коп., в решті на позивача.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзалізничпром", м. Первомайськ Луганської області, вул. Макаренка, буд. 8, кв. 2, ідентифікаційний код 32082194, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніктрейд СП", м. Маріуполь Донецької області, вул. Урицького, буд. 96-А, ідентифікаційний код 33331448, заборгованість в сумі 80 000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 2 186 грн. 70 коп., інфляційні нарахування в сумі 12 437 грн. 42 коп., штрафні санкції в сумі 11 673 грн. 80 коп., державне мито в сумі 1 239 грн. 61 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 309 грн. 33 коп., наказ видати.

3. Щодо стягнення 17 663 грн. 30 коп. провадження припинити.

4. Щодо решти відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ніктрейд СП", м. Маріуполь Донецької області, вул. Урицького, буд. 96-А, ідентифікаційний код 33331448 зайве сплачене державне мито в сумі 7 грн. 67 коп. Підставою для повернення є дане рішення засвідчене гербовою печаткою господарського суду.

У судовому засіданні за згодою сторони оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання рішення

28 липня 2009 року