Постанова № 43311007, 25.03.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 березня 2015 р. № 2а- 9704/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Молчанової О.М.,

розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщені суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Завод ім. В.О.Малишева" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ДП "Завод ім. В.О.Малишева" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 23.02.2012 № 0000350854, № 0000360854, № 0000370854 - повністю, № 0000380854 в частині грошового донарахування на суму 135 978 449 грн., №0000390854 в частині грошового донарахування на суму 2 614 481,76 грн., прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Повелиця Г.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Калініна О.О. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що позивачеві були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби було проведено документальну планову виїзну перевірку Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої 07.02.2012 р. був складений акт за № 85/23-1/14315629, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 ст. 5, ст. 6, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (із змінами і доповненнями), п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п.137.1 ст. 137, п.138.1, п. 138.8 ст. 138 розділу ІІІ, п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 із змінами і доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі - 137 076 588 грн.;

- п. 3.1. ст. 3, п. 4.3 ст. 4, пп. «д» п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5. п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (зі змінами та доповненнями), п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого Державним підприємством «Завод імені В.О.Малишева» завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму - 962 992 грн.;

- п. 3.1. ст. 3, п. 4.3 ст. 4, пп. «д» п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5. п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (зі змінами та доповненнями), п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого Державним підприємством «Завод імені В.О.Малишева» занижено податок на додану вартість на суму - 1 572 360 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого Державним підприємством «Завод імені В.О.Малишева» завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 12271 грн.;

- ст. 12 Закону України від 03.07.1992 N 2535-XII "Про плату за землю" (зі змінами та доповненнями), п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами і доповненнями), що призвело до заниження земельного податку за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р. на загальну суму 2 647 427,47 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем стосовно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000350854 від 23.02.2012 року форми «Р», яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 1572360,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 393090,00 грн., № 0000360854 від 23.02.2012 року форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 962992,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 155518,75 грн., № 0000370854 від 23.02.2012 року форми «В4», яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість в розмірі 12271,0 грн., №0000380854 від 23.02.2012 року форми «П», яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 137076588,00 грн., № 0000390854 від 23.02.2012 року, яким підприємству донараховано податку на земельний податок з юридичних осіб в розмірі 2647427,47 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 660103,93 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення ДП "Завод ім. В.О. Малишева" оскаржило в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС у Харківській області від 04.05.2012 № 2276/10/10.2-17 залишено податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 № 0000350854, № 0000360854, № 0000370854, №0000380854 та № 0000390854 без змін, а скаргу ДП "Завод ім. В.О. Малишева" - без задоволення.

ДП "Завод ім. В.О. Малишева" не погодилось з Рішенням ДПС України у Харківській області від 04.05.2012 № 2276/10/10.2-17 та направило повторну скаргу до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 18.07.2012 № 1285716/19-2215 залишено податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 № 0000350854, № 0000360854, № 0000370854, №0000380854, № 0000390854 та Рішення ДПС України у Харківській області від 04.05.2012 №2276/10/10.2-17 без змін, а скаргу ДП "Завод ім. В.О. Малишева" - без задоволення.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, щодо завищення ДП "Завод імені В.О. Малишева" від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток відповідач обґрунтовує порушення наявністю факту реалізації товару нижче собівартості на суму 89 822 880 грн.

Однак, з таким висновком погодитись не можна, оскільки як стверджує представник позивача, з чим погодився і представник відповідача реалізація товару нижче собівартості мала місце в ході виконання позивачем контрактів з державного оборонного замовлення, оглянутих в судовому засіданні та, у зв’язку з вимогами щодо захисту інформації з обмеженим доступом до матеріалів справи не приєднаних.

Згідно частин 1, 2 ст. 12 Господарського кодексу України державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі склад та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності.

Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини.

Особливості відносин, що виникають у зв'язку з поставками (закупівлею) для пріоритетних державних потреб сільськогосподарської продукції, продовольства, озброєння та військової техніки, а також інших спеціально визначених (специфічних) товарів, регулюються відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 75 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

На підставі викладеного вище, суд доходить висновку, що витрати при виконанні державного замовлення, яке за своєю суттю є засобом регулювання економіки, враховуючи відсутність у державного підприємства права відмовитись від виконання державного замовлення підлягають включенню до валових витрат підприємства незалежно від повноти компенсації таких витрат доходами.

Крім того, суд зазначає, що згідно частин 1, 5 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ч. 1 ст. 19 Господарського кодекс України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Згідно п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №283/97-ВР із змінами та доповненнями валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог п. 5.2.1 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами 1, 2 статті 9 вказаного закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, отримання прибутку не є обов’язковою кваліфікуючою ознакою для визнання діяльності як господарської. Збитковість окремої операції не може свідчити про її негосподарський характер.

При цьому, вичерпний перелік випадків, коли фактичні витрати не включаються до складу валових витрат визначено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податковим кодексом України. Реалізація продукції за ціною, нижчою від собівартості до такого переліку не входить.

Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

В даному випадку податковим органом не доведено відсутність об'єктивних економічних причин для негативного результату відповідної операції, здійснення останньої з метою штучного завищення валових витрат чи розміру податкового кредиту задля заниження об'єкту оподаткування. Однак, податковим органом не надано жодних доказів, а також розрахунків на підтвердження обґрунтованості зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток на суму 89 822 880 грн.

Крім того, відповідачем зменшено суму від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток ДП "Завод імені В.О. Малишева" на суму 17 181 627 грн., а саме: за взаємовідносинами з ТОВ «Метал-Ресурс» на суму 1 073 096 грн. у 2010 році та 551 534 грн. у 2011 році; за взаємовідносинами з ТОВ «ХП «Механік» на суму 481 112 грн. у 2010 році та 311 484 грн. у 2011 році; ТОВ «Фірма «Титан» на суму 625 000 грн. у 2010 році та 41 750 грн. у 2011 році; ТОВ «Виробничо-фінансова будівельна компанія «Алмар і Ко» на суму 21 701 грн. у 2010 році; СПДФО Свінченко Р.О. на суму 435 грн. у 2010 році та 76 762 грн. у 2011 році; ТОВ «Компанія Новохім» на суму 15 277 грн. у 2010 році; ТОВ «Тех-агромаркетинг» на суму 182 527 грн. у 2010 році; ТОВ «Тех-агроремпоставка» на суму 466 725 грн. у 2010 році; ТОВ «Метспецсплав» на суму 8 822 856 грн. у 2010 році; ПП «Пілот» на суму 4 511 368 грн. у 2010 році.

Щодо взаємовідносин з вказаними контрагентами позивача судом встановлено, що реальність взаємовідносин з ТОВ «Тех-агромаркетинг» та ТОВ «Тех-агроремпоставка» підтверджується, що 12.04.2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Тех-Агромаркетинг" (постачальник) було укладено Договір поставки № 294дп від 12.04.2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити продукцію (запчастини), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її. (а.с. 73-74). Вартість та кількісний (якісний) склад вказаної продукції узгоджувалися шляхом підписання специфікації (а.с. 103).

Судом також встановлено, що позивачем було придбано у ТОВ "Тех-Агромаркетинг" блок аварійної сигналізації БАС 701 (4 шт.), реле РВ 704 (6 шт.), реле ЄЛС 200-3 (3 шт.), блок сигналізації БС (6шт.), Єл. магніт ЄМ-200-30 (6 шт.), Єл. магніт ЄМ-200-74 (3 шт.), блок управління приводом БУП (4 шт.), світове табло ТС 702-1-1 (3шт.), регулюючий блок АФП703 (4 шт.), реле направлення потужності РМ 719 (6шт.), що підтверджується видатковою накладною №1 від 16.04.10 р. (а.с. 43).

20.04.2010 року відповідно до заявки № 007946 було поставлено продукцію на територію позивача (а.с. 46). Доставка вказаної продукції здійснювалася силами позивача з використанням власного автомобільного транспорту, що підтверджується копією шляхового листа.

Вказану продукцію було оприбутковано та поставлено на складський облік позивача, що підтверджується приходним ордером № 67 (а.с. 48) та використано в безпосередній господарській діяльності - виробництві, що підтверджується копіями вимог та накладних на внутрішнє переміщення.

На адресу позивача ТОВ "Тех-Агромаркетинг" виписано податкову накладну № 1 від 16.04.2010 року (а.с. 44).

Вартість вказаних товарів оплачено позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Тех-Агромаркетинг", що підтверджується випискою з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку (а.с. 206).

Крім того, 03.06.2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" (постачальник) укладено Договір № 495дп, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її. (а.с. 36-37). Вартість та склад вказаної продукції узгоджувалась сторонами шляхом підписання додатку № 1 до договору (а.с. 37).

Позивачем було придбано у ТОВ "Тех-Агроремпоставка" 765-03-сб 162 Радіатор КПП (3 шт.), 765-03-сб13 Коробка передач з механізмом повороту (3 шт.), 765-14-К1 Гальма (ліве, праве) / поставка в складі п.2/ (3 комплекти),765-22-сб1 система змащення і керування силовою передачею / поставка в складі п.2/ (3 комплекти), 765-17-сб101 Колонка рульова (3 шт.), 765 -34 -сб1 катки підтримуючі (комплект 6 шт.) (3 комплекти), що підтверджується видатковою накладною (а.с. 38).

Вказану продукцію було доставлено силами позивача, що підтверджується копією шляхового листа, оприбутковано та поставлено на складський облік позивача, що підтверджується приходним ордером № 299 (а.с. 47).

Вказані вище товари були використані позивачем у виробничій діяльності, що підтверджується вимогами та копіями накладних на внутрішнє переміщення.

На адресу позивача ТОВ "Тех-Агроремпоставка" були виписані податкові накладні № 5525 від 08.10.2010 року, № 5978 від 29.10.2010 року (а.с. 39-40).

Вартість вказаних товарів була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Тех-Агроремпоставка", що підтверджується випискою з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку (а.с. 204-205)

А від так, виконання договорів підтверджується наявними доказами справи, тобто, первинними документами, що свідчить про те, що відбулося фактичне надання послуг, таким чином договори мали реальний характер за 2 та 4 квартали 2010 року.

При судовому розгляді підтверджена також реальність взаємовідносин ДП «Завод імені В.О. Малишева» та ТОВ «Метспецсплав» і ПП «Пілот» у 2 кварталі 2010 року, по яким мало місце зменшення податкового кредиту позивача за господарськими операціями, як результат було зменшено від’ємне значення об’єкту оподаткування податком на прибуток.

Крім того, позивачем надано письмові докази, а саме: належним чином оформлені первинні документи за взаємовідносинами з вказаними контрагентами, як такі: договори, платіжні доручення, податкові накладні, перепустки на ввезення матеріальних цінностей, подорожні листи вантажних автомобілів. Решта документів було вилучено, згідно до протоколу виїмки від 24 травня 2011 року.

Крім того, згідно рішень Господарського суду Харківської області від 14 лютого 2011 року по справі № 5023/287/11 та Господарського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2011 року по справі № 11/5005/8892/2011 було відмовлено у визнанні недійсними договорів, укладених позивачем з «Метспецсплав» і ПП «Пілот».

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. А від так, сумніву піддавати законність договорів, укладених позивачем з «Метспецсплав» і ПП «Пілот», суд не має правових підстав.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ХП «Механік» судом встановлено, що між ДП «Завод імені В.О. Малишева» та ТОВ ХП «Механік» укладено договір № 21/05-10-468дп від 21.05.2010 р., відповідно до п. 1.1. якого постачальник (ТОВ ХП «Механік») зобов’язується передати у власність будматеріали, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити вказаний товар. Відповідно до Специфікації до вказаного договору поставці підлягають анкери «швидкий монтаж», бруски обрізані, керамзіт, ґрунтовка, цегла, пісок, руберойд, само різи, сталь листова, флюгарки, шлакопортландцемент. До договору № 21/05-10-468дп від 21.05.2010 укладено додаткову угоду від 20.12.2010 р. відповідно якої розділ перший договору доповнено пунктом 1.5, згідно якого транспортні витрати на входять до вартості матеріалів та оплачуються Покупцем окремо згідно акту.

В ході виконання вказаного договору було виписано податкові накладні, № 3 від 22.07.10 р. на суму 99 372,00 грн., № 4 від 29.07.10 р. на суму 99 744,00 грн., № 8 від 20.08.10 р. на суму 99 801,85 грн., №4 від 01.02.11 р. на суму 128 932,18 грн., тобто на загальну суму 447 850,03 грн. Оплату ДП «Завод імені В.О. Малишева» здійснено на підставі платіжних доручень №1045 від 09.07.10 р. на суму 195 199,44 грн, платіжне доручення № 5602 від 20.08.10 р. на суму 99 801,85 грн., платіжне доручення № 5225 від 29.07.10 р. на суму 99 744,00 грн., платіжне доручення №5028 від 22.07.10 р. на суму 99 372,00 грн., платіжне доручення № 1046 від 09.07.10 р. на суму 93 019,44 грн., платіжне доручення № 6460 від 06.10.10 р. на суму 85 885,21 грн.

При цьому, на виконання умов додаткової угоди ТОВ ХП «Механік» надано ДП «Завод імені В.О. Малишева» копію договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.06.2010 р. № 206, укладеного між ТОВ ХП «Механік» та ФОП Купріяновим В.А., відповідно до п. 1.1 якого ФОП Купріянов В.А. здійснює перевезення вантажів до ДП «Завод імені В.О. Малишева». Також ТОВ ХП «Механік» надано копії актів сдачі-приймання робіт (виконання послуг) з ФОП Купріянов В.А., ліцензію ФОП Купріянова В.А. на надання послуг з перевезення та свідоцтво про державну реєстрацію вказаної ФОП. Необхідно звернути увагу, що товар, вказаний в актах сдачі-приймання робіт (виконання послуг) з ФОП Купріянов В.А. відповідає товару, вказаному в специфікації до договорів № 21/05-10-468дп від 21.05.2010 р. На підставі вказаних документів між ДП «Завод імені В.О Малишева» та підписано акти сдачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 11.01.2011 р., № 2 від 17.01.2011 р., № 3 від 17.01.2011 р., № 4 від 17.01.2011 р.

Оплату за вказаним договором здійснено на підставі наступних документів: платіжне доручення № 6460 від 06.10.10 р. на суму 85 885,21грн., платіжне доручення № 1046 від 09.07.10 р. на суму 93 019,44 грн., платіжне доручення № 5028 від 22.07.10 р. на суму 99 372,00 грн., платіжне доручення № 5225 від 29.07.10 р. на суму 99 744,00 грн., платіжне доручення № 5602 від 20.08.10 р. на суму 99 801,85 грн., платіжне доручення №1045 від 09.07.10 р. на суму 195 199,44 грн. Оплату на суму 128 932,18 грн. на адресу ТОВ ХП «Механік» не здійснено у зв’язку з угодою про заміну кредитора в зобов’язанні на ТОВ «Схід-експорт».

Надходження товару підтверджується відповідними видатковими накладними.

Також між ДП «Завод імені В.О. Малишева» та ТОВ ХП «Механік» укладено договір №15/05-10-463дп від 21.05.2010 р., відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов’язується за завданням замовника з використанням матеріалів Замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити роботи з ремонту покрівлі корпуса інв. № 000264 загальною площею 3716,00 квадратних метри.

Необхідність у виконані вказаних робіт обґрунтовано дефектним актом від 28.04.10 р.

Підрядником замовнику виписано податкові накладні № 2 від 09.07.10 р. на суму 288 218,88 грн., № 1 від 01.02.11 р. на суму 81 418,64. Відповідно до податкової накладної № 2 від 09.07.10 р. поставка відсутня, попередню оплату зараховано в рахунок погашення заборгованості по договору №21/05-10-468дп, у відповідних платіжних дорученнях як підставу платежу вказано договір №21/05-10-468дп. Оплату за вказаним договором здійснено на підставі платіжного доручення № 4305 від 21.06.10 р. на суму 100 000,00 грн.

Виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт № 1 від 01.02.2011 р.

Також між ДП «Завод імені В.О. Малишева» та ТОВ ХП «Механік» укладено договір №14/05-10-464дп від 21.05.2010 р,, відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов’язується за завданням замовника з використанням матеріалів замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити роботи з ремонту покрівлі цехів машинобудування, паливної апаратури ДП «Заводі мені В.О. Малишева» загальною площею 4276,00 квадратних метри.

Необхідність у виконані вказаних робіт обґрунтовано дефектним актом від 28.04.10 р.

Підрядником замовнику виписано податкову накладну № 2 від 01.02.11 р. на суму 71 660,01 грн. Оплату за вказаним договором здійснено на підставі платіжного доручення №6461 від 06.10.10 р. на суму 214 114,79 грн.

Виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт № 2 від 01.02.2011 р.

Також між ДП «Завод імені В.О. Малишева» та ТОВ ХП «Механік» укладено договір №05/04-10-402дп від 30.04.2010 р, відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов’язується за завданням замовника з використанням матеріалів замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити роботи з ремонту виробничого корпусу цеху 160 загальною площею 329,36 квадратних метри.

Необхідність у виконані вказаних робіт обґрунтовано дефектним актом від 23.04.10 р.

Підрядником замовнику виписано податкову накладну № 7 від 12.08.10 р. на суму 84 184,56 грн. Оплату за вказаним договором здійснено на підставі платіжного доручення № 5437 від 12.08.10 р. на суму 84 184,56 грн.

Виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт від 22.12.2010 р.

Також між ДП «Завод імені В.О. Малишева» та ТОВ ХП «Механік» укладено договір №16/07-10-816дп від 25.07.2010 р, відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов’язується за завданням замовника з використанням матеріалів замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити роботи з ремонту покрівлі цеху 352 загальною площею 2566,00 квадратних метри.

Необхідність у виконані вказаних робіт обґрунтовано дефектним актом 12.08.10 р.

Підрядником замовнику виписано податкову накладну № 3 від 01.02.2011 р. на суму 91 770,08 грн. Оплату за вказаним договором на адресу ТОВ ХП «Механік» не здійснено у зв’язку з угодою про заміну кредитора в зобов’язанні на ТОВ «Схід-експорт».

Виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт № 3 від 01.02.2011 р.

Таким чином, реальність господарських операцій між ТОВ ХП «Механік» та ДП «Завод імені В.О. Малишева» підтверджено належними первинними документами, що свідчить про необгрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення про зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток, а також про протиправність зменшення податкового кредиту позивача на суму 81 222 грн. у липні 2010 року, на суму 15 000 грн. у серпні 2010 року та на суму 62 297 грн. у І кварталі 2011 року, а всього на суму 158 519 грн.

Щодо взаємовідносин між ДП «Завод імені В.О. Малишева» ТОВ «Фірма «Титан» судом встановлено, що Між ДП «Завод імені В.О.Малишева» (покупець) та ТОВ фірма «Титан» (постачальник) було укладено Договір поставки № 300дп, згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором постачальник (ТОВ фірма «Титан».) зобов’язується поставити, а покупець (ДП «Завод імені В.О,Малишева») прийняти та оплатити продукцію, вартість та кількісний (якісний) склад якої узгоджувалися шляхом підписання специфікації. Згідно п. 3.2 Договору продукція постачається на умовах склад покупця, м. Харків, вул. Плеханівська, 126 за рахунок та силами покупця.

Покупцем ДП «Завод імені В.О.Малишева було придбано у ТОВ фірми «Титан» дріт Х20Х80ф 10 мм (50 кг), полосу Х20Н80 2*20 мм (100 кг), що підтверджується видатковою накладною №18 від 31 березня 2011 р., та дріт Ф2 СВ-08Х20Н9Г7Т (2000 кг), дріт Ф1,2 СВ-08Х20Н9Г7Т (3000 кг), що підтверджується видатковою накладною № РН 00 00037 від 28.07.2010 р.

06.04.2011р. було поставлено продукцію на територію покупця ДП «Завод імені В.О.Малишева». Доставка вказаної продукції здійснювалась силами покупця з використанням власного автотранспорту (ЗИЛ 4331 22-772 ХА), що підтверджується копією шляхового листа №727517 та пропуском на ввіз матеріальних цінностей № 2709.

28.07.10 р. було поставлено продукцію на територію покупця ДП «Завод імені В.О.Малишева». Доставка вказаної продукції здійснювалась силами постачальника ТОВ фірма «Титан» з використанням власного автотранспорту (Hyundai АЕ 93-15 СМ) та пропуском на ввіз матеріальних цінностей №2709.

Вартість вказаних товарів була оплачена покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ фірми «Титан» , що підтверджується платіжним дорученням №1708 від 28 березня 2011 р. на суму 50 100,00 грн. та №1129 від 15 липня 2010 р. на суму 750 000,00 грн.

Таким чином, реальність господарських операцій між ТОВ «Фірма «Титан» та ДП «Завод імені В.О. Малишева» підтверджено належними первинними документами, що свідчить про безпідставність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток, а також про протиправність зменшення податкового кредиту позивача на суму 125 000 грн. у липні 2010 року та 8 350 грн. у березні 2011 року.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Металл-Ресурс» судом встановлено, що 14.04.2010 р. між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (покупець) та ТОВ «Метал-ресурс» (постачальник) укладено договір № 315дп, відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, кількість асортимент та технічні умови якої визначені у Специфікації або прийнятих до слати рахунках-фактурах.

Відповідно до Специфікації № 1 постачальник зобов’язується поставити анод кадмієвий, анод нікелевий, бронзу, мідь, феротитан, феромолібден, феросиліцій, феромарганець, олово, магній, ферохром, свинець, цинк, бронзу, нікель, мідь, сілумін та алюміній. Поставку вказаної продукції здійснено силами постачальника, витрати на перевезення ДП «Завод імені В.О. Малишева» не понесено та, як наслідок не задекларовано.

Товар від постачальника ДП «Завод імені В.О. Малишева» отримано відповідно до видаткових накладних РН-0000054 від 14.06.2010, РН-0000069 від 29.06.2010, РН-0000068 від 29.06.2010, РН-0000067 від 29.06.2010, РН-0000082 від 08.07.2010, РН-0000084 від 13.07.2010, РН-0000103 від 26.07.2010, РН-0000104 від 26.07.2010, РН-0000106 від 26.07.2010, РН-0000110 від 26.07.2010, РН-0000108 від 26.07.2010, РН-0000105 від 26.07.2010, РН-0000099 від 22.07.2010, РН-0000092 від 19.07.2010, РН-0000098 від 22.07.2010, РН-0000107 від 26.07.2010, РН-0000111 від 26.07.2010, РН-0000109 від 26.07.2010, РН-0000131 від 17.08.2010, РН-0000124 від 09.08.2010, РН-0000116 від 03.08.2010, РН-0000133 від 17.08.2010, РН-0000143 від 25.08.2010, РН-0000189 від 23.09.2010, РН-0000169 від 15.09.2010, РН-0000154 від 02.09.2010, РН-0000160 від 06.09.2010, РН-0000215 від 08.10.2010, РН-0000218 від 11.10.2010, РН-0000214 від 08.10.2010, РН-0000219 від 11.10.2010, РН-0000220 від 11.10.2010, РН-0000247 від 24.10.2010, РН-0000259 від 29.10.2010, РН-0000256 від 28.10.2010, РН-0000248 від 24.10.2010, РН-0000221 від 11.10.2010, РН-0000222 від 11.10.2010, РН-0000299 від 22.11.2010, РН-0000286 від 12.11.2010, РН-0000276 від 08.11.2010, РН-0000277 від 08.11.2010, РН-0000266 від 03.11.2010, РН-0000260 від 01.11.2010, РН-0000261 від 01.11.2010, РН-0000267 від 03.11.2010, РН-0000287 від12.11.2010, РН-0000300 від 22.11.2010, РН-0000268 від 03.11.2010, РН-0000296 від18.11.2010, РН-0000297 від 18.11.2010.

Підтвердженням надходження вказаного товару на територію ДП «Завод імені В.О. Малишева» є наступні перепустки на ввіз матеріальних цінностей: №№ 20162182, 2344, 2400, 2499, 2599, 2658, 2807, 2907, 3049, 3158, 3330, 3385, 3569, 3695, 3945, 5977, 444, 6349, 6366, 6395, 6452, 6539, 6622, 6705, 6743.

Товар використано у виробничій діяльності, на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи вимоги про списання товарно-матеріальних цінностей у виробництво.

Таким чином, реальність господарських операцій між ТОВ «Метал-ресурс» та ДП «Завод імені В.О. Малишева» підтверджено належними первинними документами, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток, а також про протиправність зменшення податкового кредиту позивача на суму 207 441 грн. у липні 2010 року, на суму 18 977 грн. у вересні 2011 року, на суму 63 134 грн. у жовтні 2010 року та на суму 48 163 грн. у листопаді 2011 року, а всього на суму 337 715 грн.

Також позивачем доведено реальність господарських операцій з ТОВ «Виробничо-фінансова будівельна компанія «Алмар і Ко», що підтверджується наданими до матеріалів справи договором, актами приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними. Відповідно, протиправними є податкові повідомлення-рішення відповідача про зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток на суму 21 701 грн. та зменшення податкового кредиту на суму 4 430 грн. у квітні 2010 року та 47 684 грн. у грудні 2011 року.

Крім того, позивачем надано копії актів виконаних робіт, платіжних доручень, а також ухвали Господарського суду Харківської області від 18.01.2013р., якою грошові вимоги ТОВ «Алмар і Ко» включено до реєстру кредиторів ДП «Завод імені В.О. Малишева», що підтверджую обґрунтованості віднесення на витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин у 4 кварталі 2010 року (код рядку 04.10) витрат здійснених за взаємовідносинами з ТОВ «Алмар і Ко» у сумі 263 394 грн.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Новохім» судом встановлено, що між ДП «Завод імені В.О. Малишева» та зазначеним контрагентом укладено договір постачання. В ході виконання договору позивачу виписано належним чином оформлені податкові накладні. Товар, отриманий від ТОВ «Компанія «Новохім» оприбутковано та використано при здійсненні господарської діяльності позивача, що підтверджується відповідними накладними на внутрішнє переміщення товару.

Щодо взаємовідносин з СПДФО Свінченко Р.О. судом встановлено, що між позивачем та СПДФО Свінченко Р.О. укладено договір № 479дп від 01.06.2010 р. В ході виконання вказаного договору СПДФО Свінченко Р.О. виписано ДП «Завод імені В.О. Малишева» належним чином оформлені податкові накладні №№ 216, 285, 287, 151, 208. Товар поставлено відповідно до належним чином оформлених видаткових накладних. На підтвердження оприбуткування товару позивачем долучено до матеріалів справи копії прибуткових ордерів.

Суд зазначає, що податковим повідомленням-рішенням від 23.02.2012 № 0000380854 безпідставно зменшено від’ємне значення об’єкту оподаткування податковим на прибуток на суму 28 197 749 грн. у зв’язку виявленням в ході проведення планової перевірки Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р. порушень п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат на суму 28 197 749 грн., оскільки вищезазначені висновки податкового органу, задокументовані в акті від 29.09.2010 р. № 3530/23-106/14315629, не було враховано.

Відповідно до підпункту 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс), норми розділу III Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 цього Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що сума від'ємного значення, яке виникло у 2010 році, та не було враховано у складі валових витрат у 2010 році, підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Норми Податкового кодексу України застосовуються до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів передбачено статтею 150 Податкового кодексу України, відповідно до п. 150.1 якої, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році, згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, з урахуванням наступного:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Зі змісту вказаної норми не вбачається, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України містить заборону на врахування у другому кварталі 2011 року витрат, які виникли до 01.01.2011 р., а тому позивачем правомірно було враховано у складі витрат декларації за другий квартал 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

Крім того, відповідачем зменшено податковий кредит ДП «Завод імені В.О. Малишева» за вересень 2011 року за взаємовідносинами з ТОВ «Черкаський хімічний завод «Синтез» у сумі 9 804,30 грн.

Судом встановлено, що між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» та ТОВ «Черкаський хімічний завод «Синтез» укладено договір № 25-63дп, згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором постачальник (ТОВ «Черкаський хімічний завод «Синтез») зобов’язується поставити, а Покупець (ДП «Завод імені В.О. Малишева») прийняти та оплатити продукцію, вказану у специфікації. Згідно п. 3.2 Договору продукція постачається на умовах склад покупця, м. Харків, вул. Плеханівська, 126 за рахунок та силами продавця.

Згідно Специфікації № 1 до вказаного Договору Постачальник зобов’язується поставити емаль, грунт, лак, шпаклівку та оліфу. Також в даній специфікації додатково зазначено, що до ціни продукції входить вартість доставки та тари.

ТОВ «Черкаський хімічний завод «Синтез» виписано Державному підприємству «Завод ім. В.О. Малишева» податкові накладні № 53 від 09.09.2011 р. та № 54 від 09.09.2011 р., у вересні 2011 року на загальну суму 58825,8 грн.

У вказаний період ДП «Завод імені В.О. Малишева» отримало від ТОВ «Черкаський хімічний завод «Синтез» продукцію відповідно до рахунків № 610 від 15.07.2011 та № 602 від 15.07.2011р.

Отримання товару, а саме: емаль ХС- 5400 М на суму 6561,13 підтверджується накладною №567 від 05.10.2011 р.; емаль ХС-5400 М, емаль ХС-5400 М, емаль ХВ-518 захисна на суму 18001,32 грн. підтверджується накладною №559 від 29.09.2011 р.

Оплату за товар здійснено на підставі платіжних доручень № 5206 від 09.09.2011 р. на суму 22 827,00 грн. та № 5207 від 09.09.2011 р. на суму 35 998,80 грн.

Перевезення продукції ТОВ «Черкаський хімічний завод «Синтез» здійснювалось ТОВ «ТК «САТ». Листом від 30.11.2012 р. № 4140 ТОВ «ТК «САТ» підтвердило факт поставки на адресу ДП «Завод імені В.О. Малишева» товару згідно накладних на вантаж ЧК0297725 від 07.10.2011 р. та ЧК0297725 від14.10.2011. Вказаний лист скріплено підписами директора та головного бухгалтера ТОВ «ТК «САТ», а також печаткою підприємства.

Враховуючи викладене, зменшення податкового кредиту ДП «Завод імені В.О. Малишева» за взаємовідносинами з ТОВ «Черкаський хімічний завод «Синтез» є протиправним.

Також відповідачем зменшено податковий кредит ДП «Завод імені В.О. Малишева» за вересень 2011 року за взаємовідносинами з ТОВ «Самотлор-А» на суму 2 467,20 грн.

Судом досліджено надані позивачем первинні документи за взаємовідносинами з зазначеним контрагентом, а саме: договір, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, вимоги на списання товарно-матеріальних цінностей у виробництво, що свідчить про реальність господарських операцій між ДП «Завод імені В.О. Малишева» та ТОВ «Самотлор-А» та, відповідно, правомірність формування за результатами здійснення таких операцій податкового кредиту.

Також судом досліджено договір поставки № 73-792дп від 25.09.2007 року, укладеного між позивачем та ПП «Наукове промислово-комерційне об’єднання «ТАТА». В ході виконання зазначеного договору постачальником виписано ДП «Завод імені В.О. Малишева» належним чином оформлені податкові накладні. Переміщення товарно-матеріальних цінностей підтверджується перепустками на ввезення матеріальних цінностей та подорожніми листами . Також в ході виконання договору сторонами належним чином оформлені видаткові накладні. Оприбуткування товару та використання його при здійсненні господарської діяльності підтверджується долученими до матеріалів справи прибутковими ордерами та вимогами на списання товарно-матеріальних цінностей у виробництво. На підтвердження поплати товару позивачем надано відповідні платіжні доручення.

Враховуючи вищевикладене, податковий кредит ДП «Завод імені В.О. Малишева» за взаємовідносинами з ПП «Наукове промислово-комерційне об’єднання «ТАТА» за грудень 2010 року на суму 16 960,29 грн. сформовано правомірно.

Суд критично оцінює посилання відповідача на обов’язковість наявності товарно-транспортних накладних, оскільки згідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. N 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

Згідно пунктів 1, 2 вказаного Переліку Для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: - товарно-транспортна накладна; Для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

Тобто, наявність товарно-транспортної накладної є обов’язковою виключно у випадках віднесення до валових витрат на перевезення для підтвердження саме витрат на перевезення. Належним доказом поставки товару є саме видаткова накладна.

Посилання відповідача на обов'язковість наявності товарно-транспортних накладних згідно Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 488/346 від 29.12.1996 року є необґрунтованим, оскільки вказаний наказ не був зареєстрований Міністерством Юстиції України і відповідно є нечинним згідно п. 3 Указу Президента України від 03.10.1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», яким передбачено, що вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Згідно частин 1, 5 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ч. 1 ст. 19 Господарського кодекс України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Згідно п. 1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог п. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами 1, 2 статті 9 вказаного закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, придбаної відповідно до укладених угод.

Такими чином, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним на момент їх виписання законодавству.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, видаткових накладних.

Крім того, податкове законодавство не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

Платник податку на додану вартість (покупець товару, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання.

Наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагентів позивача, про яку зазначає податковий орган, не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, враховуючи, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, зокрема, обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

А від так, суд доходить висновку про протиправність зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток на суму 17 181 627 грн. та зменшення податкового кредиту на суму 729 769,09 грн.

Щодо зменшення відповідачем податкового кредиту ДП «Завод імені В.О. Малишева» на суму 1 580 287 грн. судом встановлено, що позивачем та ДП ДК «Укрспецекспорт» ДП «СЗТФ «Прогрес», а також ДП ДК "Укрспецекспорт" ДЗТІП "Промоборонекспорт" укладено договори комісії щодо реалізації продукції ДП «Завод імені В.О. Малишева» на міжнародних ринках.

Згідно пункту 1.1.2 договорів з комісії з ДП ДК «Укрспецекспорт» ДП «СЗТФ «Прогрес» № Д-103-01/2008/П-672дп від 15.10.08, №Д-71-01/2009/П-642 від 10.06.2009, №Д-102-01/2008/П-673дп від 15.10.08 «комітент доручає, а комісіонер зобов’язується за комісійну плату за рахунок комітента від свого імені в інтересах комітента для досягнення зазначеної у п. 1.1.1 мети укласти з нерезидентом контракт про надання за межами митної території України, на території нерезидента, юридичних, консультаційних, інформаційних, економічних послуг і послуг по організації публічних зв’язків за межами митної території України…».

Згідно п. 1.1.2 договору з ДП ДК «Укрспецекспорт» ДП «СЗТФ «Прогрес» № Д-44/2002/П від 30.05.02 «Комитент 1 и Комитент 2 поручают Комиссионеру от своего имени, за счет средств и в интересах комитентов за комиссионное вознаграждение заключить внешнеэкономический контракт (соглашение) с нерезидентом на предоставление юридических, экономических, консультационных, информационных и маркетинговых услуг, атак же услуг по организации публичных связей за пределами таможенной территории Украины на территории нерезидента для Комитентов, связанных с реализацией товаров, работ и услуг Комитентами на внешнем рынке».

Згідно п. 1.1.2 договору з ДП ДК «Укрспецекспорт» ДП «СЗТФ «Прогрес» № Д-386-01/2004/П від 15.12.2004 «Комітенти доручають Комісіонеру від свого імені, за рахунок коштів та в інтересах Комітентів за комісійну плату для досягнення вказаної в п. 1.1.1 Договору мети, вчинити з нерезидентом контракт (угоду) на виконання, надання, використання та споживання за межами митної території України на території Покупця-нерезидента юридичних, економічних, консультаційних, інформаційних послуг, а також послуг з організації зв’язків…».

Згідно п. 4.1 договору з ДП ДК "Укрспецекспорт" ДЗТІП "Промоборонекспорт" №РОЕ-30.1-23-D/К-08 від 15.04.08 «Комісіонер згідно з даним Договором зобов’язується у разі необхідності укласти окремий зовнішньоекономічний контракт з нерезидентом про надання юридичних, економічних, консультаційних, інформаційних та маркетингових послуг на території нерезидента…».

Таким чином, ДП «Завод імені В.О. Малишева» надано доручення комісіонерам укласти контракти про надання послуг саме за межами митної території України.

Так, згідно ст. 1011 Цивільного кодексу України За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Тобто, за договором комісії правочин вчиняється комісіонером, однак, в інтересах та за рахунок комітента.

Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі - Закон), об'єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

З даного питання ДПА України листами від 24.01.2007 № 707/5/16-1518 та від 02.04.2007 № 3163/6/16-1515-26 надано роз’яснення, якими визначено, що «послуги, отримані від нерезидента, місце надання яких знаходиться за межами митної території України, що підтверджено первинними документами, не підпадають під об’єкт оподаткування ПДВ. У разі якщо нерезидент надає послугу за межами митної території України, зазначена операціє не є об’єктом оподаткування ПДВ. Об’єктом оподаткування ПДВ у комісіонера є вартість наданих ним послуг у межах виконання договору комісії».

Враховуючи вищевикладене, позивачем правомірно сформовано податковий кредит в сумі 1 580 287 грн.

Також судом встановлено, що відповідачем зменшено податковий кредит позивача на суму 270 274,00 грн., сформований за взаємовідносинами з ТОВ «Еко-комуненерго». В обґрунтування своєї позиції податковий орган послався на відсутність заборгованості, за якою сформовано податковий кредит.

Однак, судом встановлено, що заборгованість ДП «Завод імені В.О. Малишева» перед ТОВ «Еко-комуненерго», а отже і право на податковий кредит встановлено рішенням суду, що набрало законної сили, а саме ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.01.2013 р. по справі № 5023/10655/11, залишеною в частині основного боргу без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 04.02.2014 р.

Наведене свідчить про обґрунтованість формування податкового кредиту ДП «Завод імені В.О. Малишева» на суму 270 274,00 грн.

Крім того, відповідачем донараховано ДП «Завод імені В.О. Малишева» земельного податку на загальну суму 2 647 427,47 основного зобов’язання та 660 103,93 грн. штрафних санкцій. В обґрунтування своєї позиції податковий орган послався на невірне визначення ДП «Завод імені В.О. Малишева» періоду застосування пільги зі сплати земельного податку, наданої Харківською міської радою.

Згідно ст. 12 Закону України «Про плату за землю» якщо право на пільгу В платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому втрачено це право.

Але суд зазначає, що відповідно до п. 2 Рішення 45 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 23.06.2010 року №185/10 Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» звільнено від сплати податку на землю з 01.01.2010 року.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 28 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельного податку.

Вищезазначене рішення не скасовано, а тому є обов'язковим для виконання всіма суб'єктами, що діють у сфері застосування вказаного рішення.

На підставі цього рішення підприємство 22.07.2010 року надало «Уточнюючий розрахунок з податку на землю», тобто діяло в межах діючого законодавства.

Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 по справ № 1-7/99, дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Таким чином, при прийнятті спірної податкової консультації податковим органом не враховано окремих норм податкового законодавства щодо надання пільги з земельного податку, що спричинило передчасні та необґрунтовані висновки про період виникнення та дії такої пільги. Аналогічну позицію наведено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2014 року по справі № К/800/40029/13.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість застосування ДП «Завод імені В.О. Малишева» пільги зі сплати земельного податку з 01.01.2010 року та, відповідно необхідність скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 280,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 23.02.2012 № 0000350854, № 0000360854, № 0000370854 - повністю, № 0000380854 в частині грошового донарахування на суму 135 978 449 грн., №0000390854 в частині грошового донарахування на суму 2 614 481,76 грн., прийняті відносно Державного підприємства "Завод ім. В.О.Малишева".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь Державного підприємства "Завод ім. В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська. буд. 125, код ЄДРПОУ: 14315629) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4292,00 (чотири тисячі двісті дев'яносто дві) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30.03.2015 року.

Суддя Самойлова В.В.